«Режим тиші»: російські окупанти гатять — наші на провокації не піддаються

 Квітень 5, 2017

5494_p_03_img_0001(1)У Красногорівці ворог поцілив із міномета в п’ятиповерховий житловий будинок

Із початку оголошення чергового «режиму перемир’я» минув фактично тиждень, однак зведення з району АТО не додають оптимізму. Утім якихось особливих ілюзій із цього приводу українські військовослужбовці вже давно не мають. За словами командирів підрозділів, які тримають оборону на ділянці відповідальності ОТУ «Маріуполь», російські окупанти зазвичай не дотримуються свого слова й використовують «режим тиші» для перегрупування сил, обладнання нових позицій, повітряної розвідки й провокаційних обстрілів для виявлення систем вогню та оборони української армії

За інформацією офіцерів штабу ОТУ «Маріуполь», хоча інтенсивність обстрілів із важкого озброєння на Маріупольському напрямку зменшилася, збройні провокації з використанням стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів і гранатометів усіх систем тільки зростають. Цими днями ворог із мінометів калібром 120 і 82 мм обстріляв наші позиції, зокрема в Красногорівці, Березовому, Павлополі.

У Красногорівці результати «режиму тиші» наочно продемонстрував заступник командира взводу однієї з механізованих бригад сержант Костянтин Волоконський:

— Незважаючи на те що вогонь був хаотичний, кілька мін потрапило в багатоквартирний п’ятиповерховий будинок. Унаслідок цього пошкоджено дві квартири на першому й другому поверхах, а літній чоловік, який проживає в одному з помешкань, зазнав контузії. Ми надали йому першу допомогу й відправили його в лікарню в Кураховому.

Місцеві жителі, з якими спілкувався, були дуже налякані. Їм укотре за останні майже три роки довелося пережити кілька страшних годин, коли вони перебували під мінометним вогнем.

— Ми вже втомилися від нескінченних вибухів і стрілянини, — розповіла жителька Красногорівки Марія Малишева. — Можливості виїхати звідси в безпечне місце у нас немає, тому виживаємо, як можемо. Незрозуміло, навіщо російські окупанти стріляють по житлових будинках, адже тут живуть тільки мирні люди, маленькі діти, люди похилого віку та інваліди?..

Про те, що російські найманці дотримуватимуться перемир’я, з-поміж них мало хто вірить.

— Скільки їх уже оголошували, — каже пенсіонер Микола Гнєдиш. — Але все одно рано чи пізно вони закінчуються новим загостренням. За весь час війни ми з дружиною більше ночей провели в підвалі, аніж у квартирі. Як стемніє, то із того боку починаються «бахи».

Не можна назвати спокійною ситуацію й на південній ділянці ОТУ «Маріуполь». У селищі Водяне, у якому тримають оборону морські піхотинці, обстрілів із гармат і мінометів майже немає, а от стріляти зі стрілецької зброї, великокаліберних кулеметів і гранатометів ворог продовжує. З настанням темряви їхня інтенсивність тільки зростає.

— Для нас «режим тиші» — це не привід розслаблятися, тим більше що ворог розташувався зовсім поруч. На окремих позиціях відстань до нього не перевищує й двох сотень метрів, — говорить командир підрозділу з позивним «Піаніст». — Поки що на нашій ділянці встановилася відносна тиша. Але ми не гаємо часу, а зміцнюємо наші позиції, обслуговуємо техніку та озброєння.

Оператор-навідник БМП молодший сержант Євген Писаренко сказав, що вдень супротивник поводиться спокійніше, хоча іноді хаотично прострілює окремі ділянки.

— А от уночі російські окупанти поливають із кулеметів і гранатометів, не шкодуючи боєприпасів, — приєднується до розмови старший матрос із позивним «Серб». — Утім ми на провокації не відповідали, та були готові в разі висування ворога в бік наших позицій накрити його вогнем.

За словами військовослужбовців, які сьогодні обороняють нашу землю на вищезгаданих позиціях, їхньою головною метою є не перемир’я, а остаточний мир, який установиться тільки після того, як тут не залишиться жодного російського окупанта.

Олександр КІНДСФАТЕР

Схожi записи: