«Боже великий, єдиний, нам Україну храни»

 Березень 23, 2017

5492_p_13_img_000122 березня виповнилося 175 років від дня народження Миколи Лисенка, основоположника української класичної музики, композитора, піаніста, диригента, педагога, збирача пісенного фольклору, громадського діяча, автора гімну «Молитва за Україну»

Сьогодні ім’ям Миколи Лисенка названі Харківський театр опери і балету, Львівська консерваторія, Колонна зала Національної філармонії, Київська музична спецшкола та найпрестижніший в Україні конкурс піаністів, співаків та скрипалів

У Києві в будинку на Маріїнсько-Благовіщенській, 95 (нині Саксаганського. — Авт.) проминули вісімнадцять останніх років життя засновника національної мистецької освіти Миколи Віталійовича Лисенка. Тут було написано основні його твори, тут зростали його діти, сюди торували стежку митці й громадські діячі, студентство та прості люди, знаходячи в особі господаря оселі щирого друга, порадника й однодумця.

До найвідоміших творів Лисенка належать музика гімнів «Молитва за Україну» та «Вічний революціонер», опери «Тарас Бульба» та «Наталка Полтавка», багато інших відомих творів. Він створив численні аранжування народної музики для голосу й фортепіано, для хору та мішаного складу, написав значну кількість творів на вірші Тараса Григоровича Шевченка. Завдяки композиторській і етнографічній діяльності Миколу Лисенка заслужено вважають засновником української національної музики.

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни.

 

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,

Нам Україну храни,

Всі свої ласки-щедроти

Ти на люд наш зверни.

 

Дай йому волю, дай йому долю,

Дай доброго світу,

Щастя дай, Боже, народу

І многая, многая літа!

Усупереч політиці царського уряду щодо знищення української мовної самосвідомості також і в музичній сфері (зокрема Емським указом 1876 року заборонялося друкувати українською мовою навіть тексти до нот), Микола Віталійович Лисенко займав непохитну позицію щодо дотримання статусу українського слова в музичній творчості. У своїх численних хорах і солоспівах, написаних на слова різних поетів, він звертався переважно до українських авторів — Івана Франка, Лесі Українки, Олександра Олеся, Олександра Кониського. А коли брав за основу вірші інших поетів, наприклад, Генріха Гейне чи Адама Міцкевича, то лише в перекладах Михайла Старицького, Лесі Українки, Максима Славинського, інших видатних українських літераторів.

Після року навчання на природничому відділенні фізико-математичного факультету Харківського університету майбутній композитор перевівся до Київського, який закінчив 1864 року. За рік захистив дисертацію, отримав ступінь кандидата природничих наук і вступив на посаду помічника мирового посередника в Таращанському повіті. Там прослужив рік, повернувся до Києва і став заробляти, працюючи вчителем музики.

1867 року композитор-початківець поїхав на два роки вчитися до Лейпцизької консерваторії. За навчання платив 80 талярів на рік. Тоді голландська сорочка коштувала 2 таляри, пляшка бургундського — 1 таляр, двокімнатне житло — 9 талярів на місяць, а прокат рояля — 4 таляри на місяць. Лисенкові як піаністу пророкували блискуче майбутнє в Німеччині, але він після закінчення навчання повернувся додому.

Потім майбутній композитор навчався оркеструванню в Миколи Римського-Корсакова в Петербурзькій консерваторії, за два роки повернувся до Києва, де з 1878 року викладав гру на фортепіано в інституті шляхетних панянок, а 1880-го почав писати оперу «Тарас Бульба».

Саме навчання в Київському університеті, де панувала атмосфера патріотизму, сприяло формуванню Лисенка як громадського діяча. Микола Віталійович належав до громадської культурно-просвітницької організації української інтелігенції «Київська Громада», працював у гуртках, займався етнографією, викладав у недільних школах, заснував студентський хор, організовував концерти. А згодом він став автором низки фортепіанних творів великих та малих форм. Серед них — «Українські рапсодії», «Героїчне скерцо», «Епічний фрагмент», «Українська сюїта». Свої фортепіанні мініатюри Микола Лисенко об’єднував у невеликі цикли.

Перший значний твір «Заповіт» на вірш Т. Г. Шевченка Микола Лисенко написав 1868 pоку — для соліста, хору та фортепіано, чим розпочав новий етап розвитку української музичної культури. Усього композитор створив кілька опер (з них три дитячі), понад 80 творів на вірші з «Кобзаря» Тараса Шевченка, духовні та світські інструментальні композиції різних жанрів. Навіть видане в 1950–1959 роках двадцятитомне зібрання не вмістило всієї музичної спадщини українського композитора.

Найвидатнішим твором митця вважається духовний гімн усіх українців «Молитва за Україну» — урочистий хоровий твір, відомий також під назвою «Боже великий, єдиний, нам Україну храни», або як церковний гімн України, написаний Миколою Лисенком на слова Олександра Кониського 1885 року. Донині в Української Православної Церкви Київського Патріархату, Української Автокефальної Православної Церкви, україномовних парафіях Української Православної Церкви (МП) та Української Греко-Католицької Церкви існує традиція після відправи співати «Молитву за Україну».

За доби самостійності нашої держави найбільшої популярності набув «Запорізький марш» Лисенка, презентований 2016 року в якості зустрічного маршу Збройних Сил України на параді до 25-ї річниці незалежності України.

Володимир КОРНІЯКА

5492_p_13_img_0003

2002 року Національний банк України ввів у обіг ювілейну монету «Микола Лисенко» номіналом 2 гривні, присвячену 160-річчю з дня народження видатного українського композитора, педагога, хорового диригента, громадського діяча, етнографа.

Монету вагою 12,8 г виготовлено з нейзильберу тиражем 30 000 штук. На її аверсі зображено нотний уривок із композиції «Молитва за Україну», над яким розміщено малий Державний Герб України, вгорі — напис по колу: УКРАЇНА, внизу — стилізовані квітки і написи: 2, ГРИВНІ, 2002 та логотип Монетного двору Національного банку України.

На реверсі монети зображено портрет Миколи Лисенка, по колу — написи: МИКОЛА ЛИСЕНКО (праворуч) та роки життя 1842–1912.

Схожi записи: