У вас бойове поранення? А довідка де?

 Березень 16, 2017

5491_p_18_img_0001(1)Байдужість окремих командирів щодо своєчасного і правильного оформлення відповідних документів іноді стає причиною порушень соціальних гарантій для поранених у бою

Зима 2016-го року, Луганський напрямок. Солдат Олег Мамошин навколішки довбає киркою промерзлий на три долоні ґрунт — його відділення зайняло нову позицію. Місцина цього разу дісталася, у сенсі тактичних вигод, просто чудова — ворожі диверсійні групи звідси можна зупиняти ще метрів за 400 від взводного опорника. Проте добре облаштуватися на позиції не вдається вже котрий день, міномети й «стрілкотня» противника не дають бійцям підняти голови. Але хлопці ще впертіше вгризаються в землю, тільки робити це доводиться лежачи, або, як зараз Мамошин, навколішки.

Інтенсивність обстрілів зростає година за годиною. Глухе відлуння від ударів кирки по твердій землі не дає бійцю почути свист чергової міни. Вона вибухає буквально біля його колін…

Три місяці потому, Київ. Днями Мамошин обвінчався в госпітальному храмі. Я зустрів подружжя в палаті Олега в Національному військово-медичному клінічному центрі «ГВКГ» МО України.

— Чоловіка врятували шолом та бронежилет, — схвильовано говорить дружина Олега Оксана. — Десятки осколків посікли йому руки та обличчя, серйозно пошкодили очі. Днями приходили Олегові побратими, казали, що з ним сталося диво Господнє, бо тільки від вибухової хвилі там можна було загинути. А він не тільки вижив, а вже на ногах.

Лікарі кажуть, що — попереду в Олега декілька операцій та тривале лікування. А надія хоч на часткове відновлення зору слабка. Зараз він не бачить нічого, і дружина повсюди водить його за руку.

А ще Олег дуже нервує через те, що не може отримати із бригади довідку про обставини його поранень.

— Ви ж знаєте, що від неї залежать розміри разової виплати за поранення та пенсії за ступенем інвалідності… Скоро його звільнять із військової служби, і нам треба буде вже найближчим часом на якісь кошти лікуватися та й просто існувати. Вчора попросила родичку виставити на продаж мою однокімнатну квартиру, — зізнається Оксана.

Схожа ситуація виникла і в молодшого сержанта Рустама Бабешка, який отримав поранення 29 січня у бою під Авдіївкою. Надворі вже березень, а довідки йому досі не оформили.

Знаю про ще кілька подібних проблемних ситуацій. Питання із довідкою для Мамошина вдалося швидко вирішити, зробивши кілька телефонних дзвінків у його бригаду — спрацював авторитет «Народної армії». Однак там так і не спромоглися пояснити, чому при наявності свідків так затягнулася ця справа.

Намагаючись розібратись у першопричинах виникнення тривалих затримок в оформленні довідок та можливих наслідків цього, йду до керівництва Центральної військово-лікарської комісії МО України та Управління правового забезпечення Генерального штабу ЗС України.

Віктор ШЕВЧЕНКО

 

Начальник Центральної військово-лікарської комісії МО України полковник медичної служби Романа Шевчук:

— Це серйозна проблема. При невчасному або неналежному оформленні довідки про обставини отримання поранення чи травми існує висока вірогідність порушення соціальних гарантій для фронтовиків. Щонайменше — вони можуть втратити право на разову виплату за поранення. Саме через відсутність довідки комісія не зможе встановити взаємозв’язок між фактом отримання травми та виконанням цими людьми службових обов’язків при захисті Батьківщини. У такому разі фронтовики можуть бути визнані особами, які отримали інвалідність під час проходження військової служби. Але вони не матимуть усіх пільг та прав на виплати, передбачених для інвалідів війни. Як не прикро це визнавати, але, на жаль, проблема саме в байдужості чи некомпетентності окремих командирів, від яких це залежить.

Я переконаний, що людський фактор головує в подібних неприємних ситуаціях. Дивуюся, невже таких горе-командирів не цікавить, що буде з їхніми підлеглими в подальшому, що подумають про це інші бійці, якої думки про армію будуть у тилу?

 

Офіцер Управління правового забезпечення Генерального штабу ЗС України полковник юстиції Олександр Приходько:

— Службове розслідування обставин отримання поранення, травми — трудомісткий і тривалий процес. У ньому на рівні бригади задіяні командири та штаби — від ротної ланки до окремої частини включно, кілька медичних підрозділів та військові юристи.

Офіцеру, якого призначили для його проведення, доводиться опитувати самого пораненого та виїжджати на місце події для опитування свідків. І те, і те потребує часу й не завжди можливе в конкретний момент.

Саме тому, за розпорядженням начальника Генерального штабу ЗСУ, ще в березні 2015 року наше Управління значно спростило обов’язкову процедуру встановлення обставин отримання поранення. У випадках, коли в командира окремої частини немає підстав сумніватися в обставинах поранення військовослужбовця, розслідування необов’язкове. Це в рази скоротило строки видачі довідок.

Командир частини має право у найкоротший термін видати наказ про обставини поранення, ґрунтуючись на рапортах командирів рот і батальйонів, доповіді медичного працівника та мінімуму звітних документів. Саме такий наказ, а не матеріали службового розслідування, і є юридичною підставою для оформлення згаданих довідок та винесення рішень ВЛК. Проте часто командири підрозділів і частин із незрозумілих причин нехтують такою можливістю й призначають розслідування в 100% випадків отримання поранень, травм та захворювань. Можливо, у такий спосіб перестраховуються…

Раджу всім військовослужбовцям, чиї законні права порушені, негайно звертатися до органів військової прокуратури та на гарячі телефонні лінії оборонного відомства.

Юридичною підставою для скарги може бути навіть невчасна або неналежним чином оформлена відповідь військової частини на запит медиків про довідку обставин отримання бійцем поранення. За чинним законодавством, військова частина має для цього один календарний місяць із моменту отримання запиту.

Наостанок хотів би згадати пункт статті 59 Статуту внутрішньої служби, де кожному командиру визначається «виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість із повагою до їхньої честі й гідності, вникати в проблеми їхнього побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність». Дбати про підлеглих — не виявлення доброти командирів, а їхній обов’язок.

Схожi записи: