Замість аргументів —неймовірні вигадки, або Як росіяни на Донбасі у шахтах виявили поклади танків та ствольної артилерії

 Березень 15, 2017

5491_p_07_img_0001Позиція Росії у Міжнародному суді ООН із позову України виглядає вкрай неадекватною

Як відомо, в Міжнародному суді ООН у голландському місті Гаага з 6 по 9 березня пройшли попередні слухання в справі «Україна проти Росії». Відповідний позов було подано нашою державою 16 січня 2017 року за фактом порушення РФ міжнародних конвенцій, зокрема Конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму (підтримка тероризму на Сході України), Конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (дискримінація етнічних українців і кримських татар в окупованому Криму).

При цьому Українська сторона свідомо не ставила перед Міжнародним судом ООН питань щодо російської агресії й окупації української території, щоб зміцнити свою юридичну позицію, а також уникнути звинувачень у політизації судового процесу. Адже добре відомо, що Міжнародний суд ООН є дуже консервативною установою й при розгляді справ по суті дуже негативно ставиться навіть до натяків на їхній будь-який можливий політичний характер.

Саме про це заявила глава української делегації в Міжнародному суді ООН, заступник міністра закордонних справ Олена Перкаль, у коментарі українському щотижневику «Дзеркало тижня».

— Насправді ми не хочемо, щоб Україну звинуватили в маніпулюванні судом і політизації судового процесу. Це Росія намагається представити процес як політичний, мовляв, Україна звернулася до суду, щоб замінити інші формати пошуку врегулювання конфлікту, — зазначила заступник міністра з приводу її виступу на судових слуханнях у Гаазі.

Цікаво, що тактику, яку в свою чергу обрала сторона-відповідач, тобто РФ, для своєї участі в цьому процесі, адекватною ніяк не назвеш. Принаймні ті тези та аргументи, які висунули в ході слухань представники Росії на свою користь, будь-якій більш-менш розумній людині однозначно здадуться не тільки, м’яко кажучи, чудернацькими, але й по-справжньому неадекватними.

— Головне джерело зброї, яка опинилася в «повстанців», — це запаси з радянських часів, які знаходилися на території України. Велика частина цих запасів була залишена в шахтах Донбасу й потрапила до рук «повстанців», — заявив представник Росії, такий собі пан Роман Колодкін.

За його логікою, «повсталий народ» Донбасу видобував для своїх «повсталих» потреб танки, ствольну й реактивну артилерію, сучасне озброєння ППО та інші продукти радянського ВПК із місцевих шахт (майже копанок), наче вугілля. Так би мовити, йшли, йшли і раптом — бац, знайшли собі Т-72 або гаубицю типу Д-30.

Як на мене, дурнішої нісенітниці з цього приводу годі й видумувати. Цікаво, що верзе це у Високому суді не хто-небудь, а голова російської делегації (40 осіб, які прибули до Гааги «відмазувати» країну-агресора; для порівняння: уся українська команда разом із запрошеними місцевими юристами не перевищує 25 осіб), голова юридичного департаменту МЗС Російської федерації.

Одне з двох: або росіяни заздалегідь вирішили змиритися з вироком Міжнародного суду ООН, тому й не вдавалися до пошуків якихось адекватних пояснень та аргументів на свою користь, або пан Колодкін є прихованим і втаємниченим «бандерівцем і посіпакою фашистського режиму в Києві».

Ще одним «шедевром» міжнародної юриспруденції російська сторона відзначилась на другий день слухань із приводу ЗРК «Бук-М1», за допомогою якого «повсталий народ» Донбасу організував трагедію малазійського пасажирського літака рейсу МН-17. За словами найнятого росіянами для участі від їхнього імені у процесі британського юриста Семюеля Вудсворта, російська влада передала даний зенітний ракетний комплекс «повсталому народу» Донбасу виключно для «…посилення системи ППО ДНР/ЛНР». Мовляв, його цілями повинні були стати виключно літальні апарати українських ВПС… а українська сторона в суді не надала переконливих доказів того, що «повсталий народ» Донбасу намагався навмисно вразити цією системою озброєння пасажирський літак.

Цей зразок юридичної казуїстики, що взяла на озброєння російська сторона, навіть коментувати важко. Виходячи з нього, ми маємо усвідомити, що нічого ганебного в тому, щоб передавати сепаратистам-бойовикам сучасне ракетне озброєння, з якого вони намагатимуться вражати урядові військові літаки в чужому повітряному просторі, немає. Саме так і мало бути з самого початку.

Британський юрист і росіяни, які його найняли, навіть не розуміють, що своїми безглуздими пасажами в суді видають себе з головою. А саме — в тому, що не тільки підтримують сепаратизм на території сусідньої країни, а й напряму чинять проти неї агресивні дії. Принаймні, в її суверенному повітряному просторі, як у даному випадку.

Загалом з приводу всього вищесказаного можу сказати лише одне. Я не знаю, яким буде вирок суду, але те, що озвучують у його стінах російські представники та найняті ними юристи, жодним чином не вкладається в такий термін, як «здоровий глузд». Можна, звичайно, сперечатися з приводу формальних ознак українського позову та рівня юрисдикції самого суду, але те, що по суті позову російська сторона верзе суцільні нісенітниці, зрозуміло будь-кому. І відбувається це лише по одній причині: у нинішнього кремлівського режиму просто відсутня зрозуміла і чітка аргументація своєї позиції. Простіше кажучи, крити український позов по суті їм просто немає чим…

Хоча, звісно, може бути й ще одна причина — прагнення сторони-відповідача перетворити розгляд серйозних звинувачень на її адресу в суді на суцільний балаган і цирк. Але в цьому випадку, думаю, наслідки для неї будуть набагато гірші, ніж це могло би бути, віднесись вона до цієї справи більш відповідально.

Костянтин МАШОВЕЦЬ «НА»

Схожi записи: