«Війна — це найжахливіше, що може статися в житті людини»

 Березень 11, 2017

5490_p_22_img_0001Одна з найяскравіших українських співачок, екзотична красуня, учасниця Євробачення-2012 Гайтана майже на чотири роки зникла з екранів телевізорів та ефірів радіостанцій, а повернувшись, побачила нову Україну

Нині вона очолює майже всі музичні чарти країни й зовсім не страждає через квоти на українську музику, адже більшість своїх пісень завжди писала рідною мовою. Співає для дітей загиблих бійців АТО, збирає ліки, кошти, але не вважає це темою для піару, тому робить усе це без фотокамер і преси. Про те, чим жила ці чотири роки, співачка поділилася з нашими читачами.

— Гайтано, ваша недавня поява в незвичному для всіх образі (з поголеною головою) уразила публіку сміливістю та незвичайністю. На які ще експерименти в музиці та зовнішності ви готові?

— Я справжня жінка, тому мені властиво змінюватися. Моя зачіска та мій імідж нині — показник того, як я почуваюся, яке посилання маю нести глядачеві саме сьогодні… Оце й усе. Я не можу загадувати, як захочу змінитися завтра. Я ж творча людина. Єдине, що можу сказати напевно, — жодних табу не маю.

— Квоти на українську музику якось вплинули на вашу популярність?

— Квоти — це шанс для української музики показати себе. Для мене це тільки на користь, адже я завжди писала більшість пісень рідною мовою. Українську вважаю дуже мелодійною. Повернувшись із Конго, я була приємно здивована кількістю нових цікавих українських виконавців. Це свідчить про те, що ми не стоїмо на місці, і це чудово.

— Що стало причиною вашого зникнення, такої собі творчої відпустки?

— Кожна людина потребує відпочинку, особливо творча. Я працювала безперервно 13 років — і сама собі вже трішечки набридла. Філософи кажуть, що іноді варто «обнулитися», щоб потім розпочати новий виток у своєму житті. Тепер я почуваюся сповненою сили, щоб творити щось нове, маю багато енергії та натхнення! Звісно, маю купу вражень від поїздки в Конго, де живуть багато моїх родичів. Цього разу були проблеми зі здоров’ям у мого батька: він пережив два інсульти, тому багато часу приділила йому.

— Де по-справжньому відчуваєте, що ви вдома?

— Я повернулася в Україну й відчула, що я вдома, настільки мені тут нині добре. У мене в серці живуть дві країни: Україна та Конго. Але, проживши в Конго тривалий час, я зрозуміла, що найбільше сумую за Україною.

— Але після відпустки на вас чекала зовсім інша країна, не така, якою вона була чотири роки тому. Зараз тут війна. Як це сприймаєте?

— У мене болить серце через те, що зараз відбувається в Україні. Донецьк — невід’ємна частина України, і це не повинно змінитися. Я не можу бути осторонь, ні. Дуже гостро це переживаю та щодня молюся за те, щоб скоріше настав мир. Щоб усі наші бійці повернулися додому живими й здоровими.

На Донбасі в мене було багато друзів, знайомих, більшість із них змушені були поїхати звідти, залишивши рідний дім, насамперед, щоб забезпечити захист і спокій своїй родині.

— У Конго теж були бойові дії, революція… Ви казали, що ваш тато ледь не загинув тоді… Що він розповідав про це?

— Мій тато каже: найгірше, що може статися в житті людини, — це війна. Про революцію він згадував як про один із найбільших жахів, розповідав, як багато було зруйновано, а найгірше, що постраждала величезна кількість людей. Він казав, що важливо вміти прощати, домовлятися, співпереживати, головне, аби лише був мир.

— Ви плануєте вирушити у всеукраїнський концертний тур. Це тур повернення?

— Наразі ми плануємо тур містами Західної України, перші концерти відбудуться вже в червні. Попри те, що я була у відпустці, продовжувала творити й співати. Я маю насправді багато чого, що можу показати людям, але будуть і давніші пісні, які люблять мої слухачі.

— Чи думаєте поїхати в район АТО з концертом?

— Я не люблю, коли артисти приїжджають туди заради піару або фотографій у формі. Важливо робити те, що насправді допомагає. Наприклад, це практичні речі, до яких долучаються артисти, — збирання ліків, продуктів, коштів. Але це те, про що не варто вести мову як про особисті заслуги, кожен робить те, що може. Крім того, я не раз співала для діток загиблих воїнів АТО, і робила це щиро. Тому це завжди відбувається без будь-яких фотокамер або преси.

— Пригадую, ви якось казали, що завжди вибираєте собі в пару лише достойних і надійних чоловіків. Як ставитеся до чоловіків у формі?

— Із повагою та вдячністю! Наші захисники — це справжні чоловіки, я вражена сміливістю, з якою вони захищають наш спокій. Вони заслуговують на увагу й підтримку, і побажати хочеться, звісно, лише миру. Щоб кожен із них нарешті міг повернутися додому та жити спокійним життям.

— Навесні в Україні знову відбудеться Євробачення попри те, що триває війна. Як гадаєте, чому саме тепер?

— Вважаю, що європейці таким чином оцінили нашу виконавицю й висловили свою підтримку Україні. Євробачення — узагалі такий собі конкурс-сюрприз. Часто буває: фаворитом називають одного виконавця, а перемагає зовсім неочікуваний та «неформатний» артист. Від України завжди виступають талановиті виконавці, тому це скоріше закономірність. Особисто для мене 2012 року головним було гідно представити Україну, щоб Європа подивилася на Україну як на країну талановитих людей.

Розмову вела Ольга МОСЬОНДЗ

Схожi записи: