«Найкраща реабілітація — це хороша робота й гідна зарплата для наших хлопців», або Як у Вінниці вирішують питання працевлаштування ветеранів АТО

 Березень 5, 2017

5489_p_20_img_0001(1)«Допоможіть! Мій чоловік уже півроку як удома, роботи немає, знову горілку глушив і тихенько плакав усю ніч у подушку, винуватить себе, що живий…» — лунає черговий дзвінок у центр кризової психологічної допомоги. До таких розмов тут уже давно звикли. Бо хоч би скільки тренінгів та акцій відбувалося, хоч би скільки запевняли оточення, що посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) — це нормально, доки кожен боєць не знайде своє місце в цивільному житті, ситуація кардинально не зміниться.

Пройшовши всі жахи війни, бійці досить часто не можуть подолати останній рубіж — звикнути до мирного життя. Адже…

— Після війни все, що ти знав про людей, увесь твій досвід можна викинути на смітник. Усе змінилося, — каже Олег Іванчук, демобілізований учасник АТО. — Спочатку тебе зустрічають із квітами, вигукують «Героям Слава!». А потім — бац, і все: ти сидиш без діла, дивишся в стелю, думаєш, що робити далі, як прогодувати сім’ю.

Слухаючи Олега та його побратимів, розумієш, що левова частка проблем зникне сама собою, коли воїни будуть працевлаштованими. Вінниця стала чи не першим українським містом, у якому питання працевлаштування бійців АТО почали вирішувати на рівні місцевої влади.

Якщо вірити обіцянкам, півсотні атовцям ось-ось надійде пропозиція працювати охоронцями в школах міста. Планують, що це буде не просто «охоронний підряд», а окремий відділ поліції. Тобто офіційним місцем роботи атовців буде муніципальна поліція, а фактичним — міські школи. Про нововведення розповідає Андрій Грачов, начальник відділу допомоги воїнам АТО при Вінницькій ОДА. Андрій півроку провів під донецьким аеропортом. Як медик бригади врятував багато життів.

— На жаль, дуже часто від демобілізованих бійців можна почути фразу: «Я тут нікому не потрібен». Цю тенденцію треба негайно зупиняти. Найкраща реабілітація — це хороша робота й гідна зарплата для наших хлопців, — зазначає Андрій Грачов. — Поки що йдеться про працевлаштування п’ятдесяти бійців, яких буде залучено до охорони 15 шкіл. Тобто один освітній заклад контролюватимуть три людини, ще п’ятеро займатимуться організаційною роботою. Побачимо, як ця система запрацює. Та вірю, що досить швидко таким чином ми охопимо всі 36 міських шкіл. Отже, ми матимемо наочний урок патріотичного виховання школярів, діти знатимуть, що в їхній школі працює людина, яка захищала країну.

Заробітна плата в нових охоронців буде близько 4200 грн на руки після вирахування всіх податків. До того ж завдяки позмінній роботі зайнятою буде лише третина місяця. Тож цілком реально знайти підробіток на решту часу. Платитимуть зарплату з міського бюджету. Але вимоги до кандидатів досить серйозні: абикого до роботи в школі не допустять.

— Це і обов’язкова відсутність судимості та шкідливих звичок, і повага до дітей та педагогів, і культура й адекватність, — пояснює Андрій Грачов. — Також для прийняття на роботу треба буде надати довідку про те, що претендент на посаду пройшов психологічну реабілітацію. Ми маємо бути на 100 відсотків упевнені, що ця людина готова до роботи в соціумі. Переконаний, що цей проект поверне до мирного життя багатьох фронтовиків та якнайкраще вплине на мікроклімат у навчальних закладах Вінниці.

І адаптуватися до мирного життя, працюючи поруч із бойовими побратимами, буде значно простіше.

— Немає жодного замінника військового братерства в цивільному житті. Із цивільними друзями зв’язок не такий, — продовжує Андрій Грачов. — Тому ветерани АТО намагаються триматися разом навіть після повернення в рідні місця до своїх родин. І це непогано.

Чиновники запевняють, що Вінниця не обмежуватиметься згаданою півсотнею робочих місць. Є доручення всім департаментам і комунальним підприємствам шукати вакансії й надавати пропозиції стосовно можливих місць роботи для учасників АТО. Тим часом у місцевій службі зайнятості коментують, що проблема полягає не лише у відсутності відповідних вакансій, а й у мотивації бійців.

— Минулого року вдалося працевлаштувати 125 атовців, — коментує Світлана Кривенко, директор районного центру зайнятості міста Вінниці. — Нині на обліку перебувають близько 80 осіб. На жаль, більша частина вакансій передбачає мінімальну заробітну плату 3200 грн, тоді як середня виплата на випадок безробіття цій категорії населення становить близько 3700 грн. Тож у багатьох бійців виникає питання: «Навіщо працювати? Можна просто стояти на обліку в службі зайнятості». Зацікавити в цьому разі можна гідною заробітною платою, тож намагаємося шукати відповідні пропозиції.

Окрім допомоги з працевлаштуванням, вінницька влада допомагає матеріально як родинам загиблих, так і сім’ям поранених.

— Коли на Майдані загинув перший вінничанин, ми одразу ухвалили рішення виплатити його родині допомогу в розмірі 100 тис. грн, — коментує Лариса Попова, директор департаменту соціальної політики Вінницької міської ради. — З початком АТО це рішення почало діяти ще й стосовно ветеранів бойових дій. Наразі таку допомогу отримали вже 23 вінницькі родини. Допомагаємо також пораненим. Уже близько сотні осіб отримали допомогу — 25 тис. грн. Також надаємо безплатне харчування діткам, у яких на фронті загинули батьки. Закуповуємо їм шкільну та спортивну форму. А з початку цього року всіх військових, які вирушають у район АТО, буде застраховано.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

Схожi записи: