Як одеські курсанти Англію підкорювали

 Березень 2, 2017

5489_p_11_img_0001Курсантам Військової академії (м. Одеса) Віталію Марціну та Владиславу Глібову випало стати слухачами Королівської військової академії в місті Сандхерст

Свій перший крок на шляху до навчання у Великій Британії вони зробили 2015 року, коли за підсумками олімпіади з англійської мови стали переможцями серед інших курсантів Військової академії в м. Одесі. Це дало їм право на рекомендації щодо подальшого проходження навчання терміном на один рік в елітному військовому виші Туманного Альбіону — Королівській військовій академії в Сандхерсті. І після складання в Києві міжнародних тестів за програмою IELTS вони вирушили «підкорювати» Англію.

Варто зазначити, що цей навчальний заклад, створений 1947 року,  по праву вважається одним із найпрестижніших серед військових вишів світу. Тут готують не лише командирів для британської армії, а й для багатьох інших країн. Серед випускників Сандхерста члени королівських родин різних країн, аристократи, політики, військові діячі, зокрема, прем’єр-міністр Великобританії Уїнстон Черчиль, король Бахрейну, наслідний принц Кувейту, син принца Чарльза і принцеси Діани Гаррі та багато інших відомих особистостей. Отже, навчання за кордоном стало для Віталія й Владислава як почесною місією і реалізацією заповітної мрії, так і справжнім випробуванням на офіцерську зрілість.

Найбільш напруженими для них були перші п’ять тижнів навчання, коли доводилося звикати не лише до незвичного розпорядку дня, а й учитися європейському способу мислення.

— Ми жили в окремих приміщеннях та відповідали за порядок у закріплених за нами кімнатах. Наш зовнішній вигляд мав бути «з голочки». Приміром, три пари взуття належало полірувати до дзеркального блиску, а стрілки на брюках мали бути як лезо бритви. До слова, щоб відполірувати нову пару черевиків, потрібно було ретельно працювати щіткою й «бархаткою» кілька годин. Іноді денного часу на це не вистачало, тому замість сну доводилося «драїти» черевики та наводити стрілки на брюках уночі, — всміхаючись, поділився спогадами курсант Віталій Марцін.

За його словами, незвично рано, о 05.25, у Сандхерсті лунала команда «Підйом!» Після цього всі курсанти виходили з кімнат і шикувалися в коридорі. При цьому кожний тримав у руках літрову флягу з водою, яку за командою сержанта необхідно було спорожнити. Ця ранкова процедура — обов’язкова для всіх. Вона обумовлена тим, що вживання такої кількості води вранці позитивно впливає на підтримку водно-сольового балансу в організмі.

Обов’язковим атрибутом у Королівської академії є співання державних гімнів країн, слухачі яких у цей час навчаються там. Наприклад, щопонеділка лунає гімн Великої Британії, щовівторка — Німеччини, а щосереди — України. При цьому слухачі повинні знати слова гімну кожної з країн напам’ять.

— Не приховую, що дуже приємно було чути гімн рідної країни у виконанні зведеного хору з англійців, американців, французів, німців і представників інших країн. Щодо розпорядку дня, то, як і в нас, після завершення ранкової зарядки та прибирання приміщень усі йшли на сніданок. Раціон харчування в їдальні був різноманітним: від традиційного бекону і вівсяної каші до свіжих фруктів — яблук, апельсинів, бананів тощо. Ми, рухаючись вздовж довгого столу, накладали в тарілки те, що нам було до смаку. Тож голодним ніхто з курсантів не залишався, — розповів курсант Владислав Глібов.

А вже після сніданку розпочиналися заняття. Основна увага на першому етапі навчання була прикута до фізичної і загальновійськової підготовок. Проводилися всілякі тренінги, залікові заняття, конкурси, змагання. Чимало уваги було приділено і вмінню самостійно оцінювати обстановку й ухвалювати правильні рішення. Для цього щодня по черзі обов’язки командира відділення виконували всі курсанти.

— За неуважність, неохайність у Королівській академії карають віджиманнями від підлоги. Причому таку команду тобі можуть дати в будь-якому місці: в казармі, навчальному класі, їдальні, на тактичному полі, стройовому плацу. Щоправда, кількість віджимань є довільною і залежить від ступеня провини і настрою сержанта в цю мить, — згадав курсант Віталій Марцін.

У психологічному сенсі українським курсантам було непросто адаптуватися в новому колективі. Взаємовідносини між курсантами там мають бути максимально відкриті. Скритність, бажання, так би мовити, залишитися в тіні — не вітається. Також засуджуються спроби приховати недоліки і промахи — як свої, так і товаришів по службі. За неправду та «компанійщину» командири дуже жорстко карають. Приміром, якщо твій товариш вчинив погано, то ти як його найближчий друг маєш першим повідомити про це командуванню. Якщо ж курсант проявив себе з кращого боку — відмінно впорався з покладеним на нього завданням, продемонстрував кмітливість, винахідливість, то товариші мають ставитися до нього з повагою.

У Сандхерсті кожен курсант несе повну відповідальність за свої вчинки. Наприклад, на території академії розташовані кафе і бари, де продають алкогольні напої. Після закінчення занять і у вільний час курсант може туди піти та випити спиртного. Це не забороняється, але якщо командири побачать його у стані алкогольного сп’яніння та зроблять зауваження за негідну поведінку, то з навчанням в академії він може попрощатися.

За словами Віталія та Владислава, у вихідні дні їх неодноразово запрошували до себе британські курсанти, які мешкають у Сандхерсті. Вважається ознакою хорошого тону у вільний від навчання час запросити однокурсника до себе в гості на обід або вечерю, познайомити з родиною, показати власний будинок або квартиру, сходити разом у кінотеатр або на пікнік. У такий спосіб відбувається і більш тісне знайомство одне з одним. Наші курсанти розповідали англійцям про Україну та події, що відбувається в ній. Ті, своєю чергою, про Велику Британію та висловлювали підтримку українцям в їхній боротьбі за суверенітет і територіальну цілісність.

У ході навчального процесу в академії головний акцент робиться на загальновійськову підготовку. Слухачам намагаються дати максимум знань і навичок з таких дисциплін, як тактика, топографія, вогнева, інженерна та фізична підготовки. Командир має вміло керувати діями підпорядкованого підрозділу в бойовій обстановці, і для цього курсантів з першого дня занять привчають до самостійного мислення щодо грамотного оцінювання обстановки та ухвалення командирського рішення.

Курсант Віталій Марцін згадує, як у ході 70-кілометрового маршу по горах північного Уельсу його призначили командиром групи, що за відведений командуванням час мала виконати завдання з виходу у визначений район зосередження. Потрібно було покладатися лише на власні знання й вміння. До честі, він не розгубився у складній ситуації: сам проклав маршрут руху по карті, визначив його тривалість і швидкість подолання. Так, було непросто: рухалися вдень і вночі, влаштовували привали, розпалювали багаття, орієнтувалися по зірках і місцевості, але із завданням впоралися — у відведений час група дісталася визначеного району.

Цей марш додав хлопцям впевненості у власних силах. Вони стали після такого складного випробування більш рішучими і наполегливими, що в підсумку проявилося і під час складання випускних іспитів в академії.

Вони тривали на полігоні. Кожному випускнику було визначено окреме завдання. Віталій і Владислав виконували обов’язки командирів піхотних взводів. Наділені підпорядкованим особовим складом та оснащені кількома одиницями техніки, вони мали піти в контратаку після того, як «противник» перейшов у наступ на ділянці оборони їхнього взводу. Українські курсанти із поставленим завданням упоралися. Щоправда, як зізнався Віталій, його рішення не було ідеальним, але він своєю рішучістю і вимогливістю домігся від підлеглих його виконання. Тож і він, і Владислав Глібов отримали позитивні оцінки і відгуки не лише від викладачів, а й від однокурсників, які, за встановленими там правилами, також оцінювали їхні дії.

Після року навчання у Великій Британії нашим курсантам було вручено дипломи про закінчення Королівської військової академії в Сандхерсті. Чергова висота навчання в далекому Туманному Альбіоні ними була успішно підкорена. Попереду в хлопців випускні іспити вже в одеській Військовій академії. Є впевненість, що й цю висоту вони підкорять гідно і невдовзі стануть грамотними офіцерами Українського війська!

Олександр КІНДСФАТЕР

Схожi записи: