Чому іноземні журналісти порівнюють Авдіївку з Алеппо?

 Березень 1, 2017

5489_p_04_img_0001(1)Імовірно, тому, що і у випадку з містом у далекій Сирії, і у випадку з містом на українському Донбасі російсько-терористичні війська б’ють не лише по бойових позиціях, а й по мирних жителях

У Сирії під прикриттям боротьби зі світовим тероризмом їм удалося спричинити гуманітарну катастрофу й перетворити колись квітучий оазис на місто-привид. В Україні на заваді чорним намірам іноземних зайд стоять підрозділи ЗС України. Тож, незважаючи на підступні обстріли з важкого озброєння, місто з 20-тисячним населенням і найбільшим у Європі коксохімічним підприємством намагається оговтатися від щоденного стресу й жити далі.

У ніч із 24-го на 25 лютого проросійські бойовики вкотре застосували свою улюблену тактику. Ведучи вогонь із мінометів та артилерійських систем по укріпленнях сил АТО в районі Авдіївської промзони, вони навмисно «закинули» кілька снарядів із перельотом. Смертоносні «подарунки», імовірно, з гаубиць 122-го калібру, призвели до руйнування житлової інфраструктури та пожежі в приватному секторі передмістя. Розрахунок бойовиків простий, але дієвий: підігріти негативні настрої місцевого населення стосовно українських воїнів. Адже паралельно з обстрілами з великих калібрів, чорнороті пропагандисти недореспублік «вистрілюють» з екранів звинуваченнями в бік Збройних Сил України. На жаль, із трансляцією українських телеканалів тут існує проблема. Телевізійний сигнал із телевежі, відновленої нещодавно на Карачуні, поблизу Слов’янська, сюди не дотягує. А от ворожі телеканали можна піймати, буквально встромивши невеликий дріт у роз’єм на звичайному телеприймачі.

5489_p_04_img_0003(4)Нічна «посилка» від адептів «русского мира» залетіла й на подвір’я авдіївських пенсіонерів — 69-річного Віктора Васильовича та його дружини Людмили. Під час боїв за Авдіївку 2014 року ці люди вже постраждали внаслідок обстрілів бойовиків: ракета з РСЗВ «Град» серйозно травмувала господаря. Чоловікові відірвало ногу вище за коліно. Також контузило його дружину. І ось біда вдруге постукала у двері: майже все, що було нажито, опинилося у вогні. Авдіївські ДСНСівці встигли загасити перше загоряння. Але сильний вітер уночі роздмухував полум’я знову. До ранку пожежа розрослася настільки, що вогонь міг перекинутись на єдину вцілілу придатну для житла будівлю в садибі й підпалити будинки сусідів. Екіпажі пожежних автомобілів міста було задіяно на інших викликах, тож боротися з вогнем довелося самотужки старенькій господині та її синові Сергію. Та ще й, як на зло, на всій вулиці не було води.

— Після обстрілу було зупинено Донецьку фільтрувальну станцію, звідки в місто надходить вода, — розповідає сусідка постраждалих пенсіонерка Галина Андріївна. — Можливо, у центральні райони міста вода ще й надходила самопливом по трубах. А от до нас вона просто не дійшла. Ми не встигли понабирати бочки й резервуари.

Тож гасили загоряння водою з калюж та снігом. Шанс урятувати житло був примарним: бракувало і сили, і ресурсів. На допомогу кинулись військові журналісти й наші цивільні колеги, які виконували завдання з відео- та фотофіксації наслідків нічних обстрілів міста.

5489_p_04_img_0002(3)Журналісти, працюючи пліч-о-пліч із місцевими, тягаючи відра зі снігом та водою, розгрібаючи баграми охоплені полум’ям дерев’яні конструкції, водночас розпитували про життя-буття людей на лінії зіткнення та про їхні думки щодо поточної ситуації.

— Та це ваші по нас стріляють, — роздратовано зауважує син господині. — Ми по телевізору чуємо…

Слова простого чоловіка-трударя, який став черговою жертвою ворожої пропаганди, чути боляче. Особливо тим військовим, які, залишаючись вірними Присязі та Україні, виходили з окупованого Криму або ж покинули дім у Луганську, щоб воювати з агресором.

Не припиняючи роботи, військові розвінчують пропагандистські телеміфи. Доводять, що українська артилерія навіть технічно не може вести вогонь по мирних кварталах міста. Розмова нелегка, але переконливі аргументи все ж таки схиляють шальку терезів у свідомості принаймні одного жителя на лінії зіткнення. За деякий час приїжджає заправлений водою автомобіль ДСНС. Помешкання вдалося врятувати, і стареньким принаймні не доведеться проводити наступну ніч просто неба.

На прощання син господарів міцно тисне руку всім, хто допомагав гасити пожежу.

— Мужики, дякую, — говорить він на прощання. — Ви працювали, як справжні «кіборги».

Згодом на оперативній нараді голова Військово-цивільної адміністрації Авдіївки полковник Павло Малихін повідомив, що лише за одну ніч на міських околицях та на території Авдіївки було зафіксовано чотири «прильоти» від артилерійських залпів ворога. Те, що били зі зброї, забороненої за Мінськими угодами, свідчив характер руйнувань.

Ситуація з водо- й енергопостачанням в Авдіївці також непроста. Фільтрувальну станцію зупинено, а подачу електрики в місто можна буде відновити тільки після того, як бойовики через російських представників у СЦКК нададуть гарантії безпеки ремонтним бригадам.

Авдіївка намагається оговтатися від потрясінь. Якщо інтенсивність ворожих обстрілів знижується, то відновлюють роботу магазини, діти відвідують школи й дитсадки. А комунальники намагаються відновити містянам електро-, газо- та водопостачання. Утім ціна існування на лінії зіткнення висока: з 2014 року в Авдіївці зазнали пошкоджень близько 800 будівель.

Серед проблем повсякденної життєдіяльності міста голова Авдіївської ВЦА виокремлює й негативний інформаційний вплив ворога на мешканців. Павло Малихін підкреслює, що серед пріоритетних завдань влади — донести авдіївцям голос українського телебачення та радіо.

— Незабаром неподалік від Авдіївки постане ретрансляційна вежа, яка дасть змогу транслювати тут українське телебачення. Плани щодо її зведення є, — каже він. — Адже бої точаться не лише за українські території, які загарбав ворог, а й за голови українців, отруєних ворожою пропагандою.

Питання, чи стане Авдіївка українським Алеппо, досі відкрите. Обстріли з боку ворога не припиняються, і часто хтось із українських солдатів власним здоров’ям і життям платить за свободу та мир на цій землі. Масової евакуації жителів із міста немає, хоча саме тут пролягає незрима межа війни та миру. Схоже, переважна більшість місцевих мешканців вірять у силу українських бійців, які утримують свої позиції в районі Авдіївки, у Пісках та Бутівці…

Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ

Схожi записи: