Т-64 є зразком для світового танкобудування навіть через 50 років

 Лютий 23, 2017

5488_p_14_img_0001(1)Цей танк був прийнятий на озброєння у січні 1967-го. Він є певним рекордсменом за встановленими на ньому новинками. Вперше була використана композитна броня, механізм заряджання тощо. Конструкція Т-64 містила найновіші розробки того часу, завдяки чому танк з вагою середнього отримав вогневу потужність важкого. Багато років ця машина була засекреченою

Танк типу Т-64 належить до сімейства основних бойових танків третього покоління, що серійно виготовлялися у СРСР з 1963 по 1987 рік. Наступна його модифікація Т-64А стала першим основним бойовим танком Радянського Союзу. За цей час було створено близько трьох десятків його різних модифікацій

Роботи над створенням нового танка розпочалися в Харкові 1951 року під керівництвом Олександра Морозова. Ще під час розробки постала проблема — до якої категорії танків його відносити. За ваговими і швидкісними параметрами його можна було б віднести до середніх танків, а за рівнем захищеності й озброєння — до важких. Тоді було прийнято рішення класифікувати Т-64 як «основний бойовий танк». Таку класифікацію застосували вперше у світовій практиці, і згодом вона стала загальноприйнятою. Конструкція Т-64 містила найновіші розробки того часу, завдяки чому танк з вагою середнього отримав вогневу потужність важкого. Тут вперше була використана композитна броня, стереоскопічний далекомір (на Т-64А) або лазерний квантовий далекомір (на Т-64Б), опозитний двохтактний багатопаливний двигун, бортові планетарні коробки передач, гладкоствольна гармата, здатна вести вогонь керованими реактивними снарядами (на Т-64Б). Вперше для гармати великого калібру, встановленій на танк традиційного компонування, був створений автомат заряджання, завдяки якому екіпаж зменшено до трьох осіб.

Через високу секретність Радянський Союз не постачав танки Т-64 на експорт. Насамперед танки Т-64 всіх модифікацій надходили на озброєння танкових підрозділів Радянської армії, що входили до Групи радянських військ у Німеччині. Цю броньовану новинку тоді ще називали танком прориву.

Відомий на заході журнал The Armor Journal за березень-квітень 1990 року писав: «Як тільки танк (Т-64. — Авт.) став відомий на Заході, він викликав крах програм розвитку протитанкового озброєння… Екіпажі танків НАТО мали б справу з новим зразком секретної зброї, оскільки Т-64 став сюрпризом, подібно до танка Т-34 у Другій світовій війні. Танкістам НАТО довелося б вести проти нього бій на гірших танках з сумним результатом. Випадок з Т-34 — це створення не тільки нового танка для Радянської армії, а й принципово нового танка. Вдруге це сталося з танком Т-64».

Танк Т-64 мав зварений корпус з кутом нахилу верхнього лобового листа у 68° і скошеними скуловими листами башти. Лобовий лист являв собою багатошарову броньовану перешкоду (броньова сталь, склопластик, броньова сталь), що забезпечує захист танка від усіх типів бронебійно-підкаліберних і кумулятивних снарядів і ПТКР, що перебували на озброєнні НАТО. Башта танка лита, з різко диференційованим багатошаровим бронюванням (броньова сталь, керамічні панелі, броньова сталь), її максимальна товщина становила 600 мм.

На танках Т-64 всіх модифікацій вперше у світі був встановлений автомат заряджання гармати. 28 снарядів розміщувалася в боєукладці, що оберталася, в L-подібних касетах, решта були горизонтально укладені в корпусі, в найбільш захищеній частині танка. Завдяки цій новинці екіпаж Т-64 здійснював до 8 пострілів за хвилину. Завдяки встановленню механізму заряджання можна було обійтися без заряджальника, що дозволяло зменшити габарити машини, а заощаджену масу перевести на посилення броньового захисту.

На танк Т-64 спочатку встановлювалася 115-мм гладкоствольна танкова гармата Д-68 з двоплощинним стабілізатором 2Е18, а починаючи з танка Т-64А — 125-мм гладкоствольна гармата типу Д-81. На його сучасні модифікації — Т-64Б і БМ «Булат» — 125-мм гладкоствольна гармата КБА-3 або 2А46М-1, а також 12,7-мм кулемет КТ-12,7, керовані ракети «Комбат» або 9М112.

Автономність, нагадаю, забезпечується запасом палива і його витратою на відтинок шляху. Для Т-64А запас палива становить 1270 л у внутрішніх баках і 370 л у зовнішніх додаткових бочках. Запасу палива у внутрішніх баках вистачає на 500–600 км без дозаправлення.

Т-64А має достатню питому потужність і вдалу конструкцію трака для подолання різних перешкод. Як показав досвід експлуатації Т-64А, на глиноземних ґрунтах його гусениці мають краще зчеплення, ніж гусениці, наприклад Т-72. Так, коли за бездоріжжя необхідно подолати крутий підйом, на якому пробуксовують гусениці Т-72, Т-64 повільно, але впевнено виповзає на верх. Це пояснюється конструкцією трака. У Т-72 траки в цих умовах забиваються багнюкою і ковзають по поверхні, у Т-64 в траках є по два отвори, в які болото вичавлюється, що підвищує зчеплення з ґрунтом.

Слід зазначити, що гусеничний рушій Т-64 розроблявся для європейського театру воєнних дій і його трак хороший саме на європейському ТВД (глинисті, торф’яні та чорноземні ґрунти). У гірській кам’янистій місцевості прохідність Т-64 нижча, ніж у Т-72, оскільки його трак має слабо розвинений малюнок ґрунтозачіпів. Крім того, значна кількість щілин у гусениці Т-64 і малий діаметр і ширина катків знижують його прохідність по піщаних ґрунтах, яка в Т-72 у таких умовах дуже висока.

Опорна прохідність за питомого тиску на ґрунт 0,83 кг/см2 і кліренсу в 500 мм є досить високою — танк може рухатися на ґрунтах з низькою несучою здатністю навіть тоді, коли його днище лежить на поверхні ґрунту. Кути підйому і крену становлять 30 градусів. Т-64А завдяки щільному компонуванню і меншим габаритним розмірам має кращу габаритну прохідність у порівнянні з більшістю зарубіжних основних танків. Танк долає убрід водні перешкоди завглибшки 1,8 м без підготовки і 5 м — з попередньою підготовкою, ширина подоланого рову — 2,85 м, вертикальна стінка — 0,8 м.

Зараз на озброєнні української армії в основному покращені варіанти «шістдесятчетвірки» — Т-64БВ та БМ «Булат». Перший був модернізований у 1985 році. У 2005-му українська армія почала озброюватись бойовими машинами «Булат», а 2009-го прийняла на озброєння танк БМ «Оплот».

«Оплот» — один із кращих танків у світі. Ця машина вигідно відрізняється характеристиками та ціною від багатьох відомих танків передових армій і явно випереджає, наприклад, російський Т-90. Проте вартість «Оплота» дорівнює модернізації десяти Т-64 до варіанту «Булат».

Танк БМ «Булат» відрізняється від своїх попередників за такими основними характеристиками, як вогнева міць, захист і потужність. За своїми параметрами до українського «Булата» наближається російський Т-90.

На перший погляд, технічні характеристики БМ «Булат» і нижньотагільського танка практично не відрізняються. Але, як кажуть, диявол криється в деталях.

На «Булаті» встановлено новий навісний динамічний захист, що значно підвищує живучість машини у бою. БМ «Булат» коштує в три рази менше, ніж вартість виробництва одного Т-90А, і являє собою глибоко модернізований Т-64БВ, що поєднує нові розробки та запозичення від «Оплота». Танк передбачає можливість встановлення більш потужного двигуна 6ТД-2, що не має аналогів у світі, потужністю 1200 к. с., панорамного прицілу, тепловізора та сучасних комплексів пасивного і активного захисту української розробки. Механізм заряджання танка БМ «Булат» вміщує в себе 28 пострілів, а місткість автомата заряджання танка Т-90 складається всього з 22 пострілів. У бою це може бути суттєвою перевагою. Сам механізм заряджання українського танка при правильному регулюванні є надійним, як автомат Калашникова.

Насамкінець зазначу, що конструктори машини заклали в неї такі технічні характеристики, такий запас на модернізацію, що Т-64 ще не один десяток років буде вважатися зразком для світового танкобудування.

Підготував Сергій ВОРОНКОВ

Схожi записи: