Небо і земля нині торжествують

 Січень 6, 2017

5481_p_21_img_0002За давньою традицією, різдвяне святкування  починається ще ввечері напередодні Різдва

Напередодні Різдва господині завжди ретельно прибирали в хатах, білили помешкання, застеляли нові скатертини й рушники. Обов’язково намагалися справити новий одяг для всіх членів родини й купити новий посуд. Із воску власної пасіки з молитвою виготовляли святкові свічки. У підготовці було задіяно всіх: і малих, і старих

Ранкові приготування

Ще вдосвіта господиня розпочинає роботу. Вона готує дванадцять святвечірніх страв: варить кутю з товченої пшениці, ліпить вареники, пече коржі з маком, смажить капусту, рибу, готує картоплю, гриби, варить горох, квасолю, гречану кашу з конопляним молоком, голубці з пшоном, узвар. У той час господар іде напувати худобу, стелить їй нову солому й дає свіжого сіна. Потім він відкидає сніг від хати, розчищає стежки й уважно оглядає все господарство. Ніщо не може бути цього вечора поза домом — позичене чи десь забуте.

Дідух на покуті

6 січня не снідають і не обідають. Коли вечоріє, починається готування домашнього вівтаря. Господар заносить сніп жита — дідуха. Переступаючи поріг, він скидає шапку й вітається з господинею, ніби вперше заходить до хати:

— Дай, Боже, здоров’я!

— Помагай, Боже, — відповідає господиня. — А що несеш?

— Злато, щоб увесь рік ми жили багато! — каже господар, зупиняючись посеред хати. Тут він хреститься і, звертаючись до родини, віншує: —Вітаю вас із цим Святим вечором, щоб ви в щасті й здоров’ї ці свята провели та других дочекались — від ста літ до ста літ, поки нам Бог назначить вік!

Господар підносить дідуха високо над столом і ставить його на покуті під образами. Потім перев’язує дідуха залізним ланцюгом і кладе біля нього сільгоспзнаряддя. Господиня дістає зі скрині нову білу скатертину й усе це накриває. Місце дідуха в хаті називали раєм, бо вважали, що там перебувають душі пращурів — покровителів роду й дому.

Доти, доки дідух стоїть на покуті, суворо забороняли виконувати будь-яку роботу, окрім догляду за худобою. Тієї пори годилося лише святкувати.

Облаштування оселі та святкового столу

Господар і господиня зі спеченим святковим хлібом, медом і маком обходять двір, комори та обкурюють усе це ладаном. У хаті господиня кладе під скатертину на чотири роги столу по головці часнику, «щоб злу силу відігнати».

На покутньому кінці столу «невинна душа» (дитина до семи років) кладе три калачі, грудку солі й ставить велику воскову свічку. Мати виставляє вечерю на стіл, а на покуть біля вівтаря ставить кутю та узвар. Хоча діти вже дуже голодні, вони терплять і крізь вікно уважно дивляться на небо, чи не зійшла вже вечірня зоря, що має сповістити всім людям про велике чудо — народження Сина Божого.

Спільна вечеря всього роду

Свята вечеря — це спільна вечеря всього роду. Навіть мертві родичі й безвісти пропалі — усі мають цього вечора зібратися разом, щоб трапезувати.

Господар, тричі перехрестившись, каже:

— Ми всі з усього щирого серця і з Божої волі кличемо праведні й грішні душі на святу вечерю, даємо їм усе, що маємо, щоб вони на тім світі вечеряли, як ми тут. Ми дбаємо й за ті померлі душі, що на світі погибли й порятунку не мали. Нехай Бог прийме для них цю нашу вечерю. Я їх стільки запрошую й закликаю на цю тайну вечерю, скільки у цій скатертині є дірочок та скільки зернин у солодкій куті Божій. Амінь.

І родина починає вечеряти. Спочатку їдять кутю, потім — голубці, вареники, смажену рибу, капусту — усе, що приготували, а запивають узваром. Страви обов’язково мають бути пісними, оскільки Святвечір припадає на останній день Пилипівського посту.

Після вечері

А вже після вечері починаються забави. Малі діти бігають по долівці, залазять під стіл і там «квокчуть», «щоб квочки сідали». Мати їм дає за це горішки й дрібні гроші.

Поступово все затихає. Малі, набавившись, лягають спати, а старші несуть вечерю до родичів. А за вікнами з півтемряви величаво лунає спів: «Бог предвічний народився…»

 

Різдвяної ночі душа українська стає на молитву

5481_p_21_img_0003Народився Господь — Христос, отож із діда-прадіда молимося, відкриваємо Богу думки та сподівання, а ще просимо милості. Січневе морозне небо освітлене зорями — неймовірно казковий час. Аж раптом відчуваєш, що десь там далеко-далеко вгорі відгорнулася небесна завіса і тебе готові почути. Тільки кажи, добре подумавши над тим, чого просиш, бо цієї ночі думки мають здатність матеріалізуватися. Будь щирим і вкладай надію в те, що зараз відчуваєш у глибині свого серця:

…Господи, допоможи нашим захисникам-військовим!

…Господи, благаю Тебе: збережи Україну й народ український!

…Господи, оборони мирних мешканців!

…Господи, звільни наших полонених, визволи наших заручників! І всіх-всіх-всіх, про кого навіть невідомо, що вони в полоні перебувають!

…Господи, оздорови поранених наших бійців!

…Господи, будь із нами завжди — у горі і радості, і у випробуваннях!

…Господи, з Тобою разом вступаємо в Новий рік по Різдві Твоїм, на Тебе свою надію покладаємо, до Тебе з вірою звертаємося, Тебе любимо!

…Господи, слава Тобі!

Душа, піднесена тільки-но пережитим молитовним єднанням із Творцем, сповнюється особливих емоцій. Не раз бачене наповнюється потаємним змістом, і ти знаходиш для нього особливі слова, які так пасують до цієї ночі. А втім, чи ж твої вони насправді, може, ти лише ретранслятор цих рядків, які дивовижним чином саме цієї ночі раптом приходять до тебе як святкове послання Божої любові?

…Різдвяна ніч, убрана в густо-синє, зірки чіпляє, наче айстри сіє, у квітнику вселенському небес, освітлюючи далі неозорі, щоб шлях царям підказували зорі до Того, Хто у подальшому воскрес…

…І поспішають на сяйво Віфлеємської зірки три царі, і перегукуються, ставши свідками дива, малі пастушки, і шириться світом добра звістка: Христос народився! Славімо Його!

Із Різдвом Христовим тебе, український народе!

 

Народні вірування та прикмети Святвечора

  • Усе під час вечері має пророче значення: виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато теж недобре.
  • Якщо хлопець під час вечері захоче води напитися, то батько йому пити не дасть і скаже:

— Не пий, сину, води за святою вечерею, ти козачого роду. Як виростеш, у похід підеш слави здобувати, а в походах всяко буває; буває й так, що спрага мучить. Отож знай: витримаєш спрагу за святою вечерею — ніякі походи не страшні!

  • Коли когось із родини немає вдома, то для нього ставлять миску й кладуть ложку.
  • Якщо на цей час нагодиться стороння людина, її теж запрошують до столу. Гість на святій вечері, за віруванням наших предків, приносив щастя в дім.
  • Якщо син під час вечері чхне, то батько дарує йому лоша, бо це знак, що козаком буде. А якщо чхне дівчина, то це знак, що вона збирається стати господинею, то батько їй теля дарує — на щастя.
  • Якщо тінь на стіні схожа на скирту, буде врожай на хліб, на копицю — сіна буде багато, на дерево — вродить садовина.

Підготувала Наталія ТКАЧУК

Схожi записи: