Зима випробовує нелегкою парою

 Грудень 29, 2016

5480_p_08_img_0002Ефективність сучасної армії залежить не лише від її забезпеченості новітніми зразками озброєння, фахової підготовленості кадрів, а й від того, як організовано побут війська. Особливо актуальна ця тема взимку, коли надворі сніг і морози. І тоді постає проблема —  де солдату помитися

Нещодавно на базі 81-ї оамбр у Краматорську проводилися навчальні збори фахівців військового тилу, основною метою яких став обмін досвідом обізнаних кадрів та тренінг новачків — майже сорока операторів дезінфекційно-душових установок. Головне питання: як долати примхи погоди і застарілої техніки, аби наші бійці не втрачали можливості підтримувати себе й однострої в чистоті

За зізнанням багатьох учасників зборів, зима для них, а йдеться про частини, безпосередньо залучені до проведення АТО, є справжнім випробуванням. Найбільше в польових умовах бракує надійної і безпечної спеціальної сучасної техніки, яка б безвідмовно надавала найнеобхідніший побутовий сервіс.

…Навколо однієї з дезінфекційних душових установок із півтора десятка бійців і кілька офіцерів: дають поради двом операторам, як краще смолоскипом розігріти крани й трубки, у яких замерзла вода. «Хлопцям не позаздриш… Он, у них уже чоло спітніле парує від напруження, а комплекс ніяк не вдається запустити», — промайнула думка. Намагання розкочегарити старенький механізм відкритим вогнем досягли успіху десь хвилин за сорок. Не так уже й погано, адже мороз сягав 14-градусної мінусової позначки, а під душ цього ДДА, можливо, колись ставав солдатом іще батько когось з бійців.

— Яка мета тренінгу, що випав, немов спеціально, на такий морозний ранок? — запитую заступника керівника управління державного технічного нагляду ЗС України полковника Василя С.

— Такі збори корисні навіть тим операторам, які колись пройшли навчання. Практика показує, що достатньо прослухати 70-годинний курс підготовки, аби знати, як працювати з цією машиною. Але взимку і досвідченим бажано добряче тренуватися, — відповідає Василь Васильович. — Потреба в операторах велика, адже у військах чимало ДДА-3 і ДДА-66. На них встановлений котел середнього тиску, тиск пари на якому — чотири атмосфери, тому він є об’єктом підвищеної небезпеки. Щоб їх експлуатувати, треба мати, окрім знань, ще й належну практику.

5480_p_08_img_0001Із ДДА-3 можна працювати як улітку, так і взимку. Продуктивність машини дозволяє помити 40 осіб за годину й одразу дезінфікувати їхнє обмундирування, матраци та постіль у спеціальній камері. Тривалість безперервної експлуатації установки становить 18–20 год., потім потрібна 4–6-годинна перерва для огляду обладнання і очищення котла від попелу й сажі. Підготовка агрегату до роботи влітку триває 30–40 хвилин, а взимку — годину й більше. Офіцер визнає: зимова функціональність установки ускладнена, особливо в момент запуску та по завершенні роботи, після якої потрібно продувати всі шланги, щоб не залишалася вода й не замерзали прилади, крани, водяні насоси, інжектори.

Цікаво було почути думки операторів щодо техніки та їхні діалоги з очільником Тилу Штабу АТО полковником Юрієм П.

Приміром, молодший сержант Олександр Сивон каже, що було б непогано, якби діяв спеціалізований підрозділ з ремонту ДДА, бо вони часто ламаються.

— Після цих занять досвідчені офіцери організують процес обслуговування та ремонту лазне-прального обладнання безпосередньо у бригадах, — відповів сержанту представник штабу АТО.

— А от старший прапорщик Микола Богатирчук працює із ДДА-3 майже 14 років, доти ж мав справу із ДДА-2. Каже, що перша краща, бо простіша в експлуатації. Перевага ДДА-3 — два котли, які дозволяють помитися більшій кількості бійців.

— Та їхня біда відома: взимку замерзають крани. Так сталося і сьогодні. Чув, що є сучасніші комплекси, але я їх іще не бачив. Чекаємо на щось прогресивніше, — мовить Микола Богатирчук.

— Уперше вивчаю цю техніку, хоча пам’ятаю її ще з часів СРСР. Як для мене, інженера-механіка, вона навіть примітивна, — каже сивочолий сержант Віктор Гайтота. — ДДА — своєрідний «калашников» армійського побутового сервісу. Я людина старшого покоління й звик до простих речей і простої техніки. Молодь не так схвально ставиться до неї, бо хоче лише натискати кнопки і насолоджуватися програмованою роботою механізмів. Поки ж маємо те, що маємо: вручну качаємо помпу, підлазимо із смолоскипами під труби чи видуваємо воду зі шлангів.

— Хлопці задають питання щодо експлуатації душових установок, хочуть вчитися, просять інструкції. Так, техніка застаріла, її треба часто обслуговувати. Добре, що запчастин не бракує… Звісно, на передовій влітку є альтернатива ДДА — завше можна нагріти навіть на сонці відро води. А що відбувається узимку, ви самі бачили, — розповідає керівник навчань полковник Сергій Д., начальник групи тилу одного з ОТУ. — ДДА здебільшого застосовують на другій-третій лініях оборони. На «нульових» позиціях їх добре бачить ворог у тепловізори. А ще вони доволі габаритні, тож є велика ймовірність їхнього знищення. Я вже не кажу, як далеко видно дим, коли агрегат працює. На передньому краї почасти облаштовують саморобні заглиблені лазні на кшталт кам’янок. Також є малогабаритні лазне-пральні комплекси: це здебільшого волонтерські зразки, які непогано себе зарекомендували.

Як бачимо, військо потребує сучасних засобів армійського побутового сервісу.

— Тільки кожен четвертий із учасників зборів мав досвід експлуатації таких установок. Тому наша мета — навчити операторів обслуговувати і слідкувати за справністю цієї техніки у військах. Нами створено належний ремонтний фонд, працюватимуть відповідні мобільні групи — таким чином компенсуватиметься застарілість агрегатів, — пояснює штабний офіцер.

— Чи слід очікувати покращення в царині військового побуту?

— Є досвід використання пересувних лазень і пунктів харчування, волонтерської техніки в період АТО. Вивчили зразки НАТО. Зрозуміло, що ДДА на їхньому тлі — це минуле століття й варто розвивати мобільні модулі, бо за ними майбутнє. Нині близько 20 сучасних пересувних лазне-пральних комплексів уже експлуатують у ЗС України. Але їх замало — наші потреби значно більші. Взагалі існує чимало конструкторських напрацювань. Так, наприклад, Крюківський вагонобудівний завод виготовляє чудові лазне-пральні комплекси на базі шасі КрАЗа, що об’єднує два модулі: один із душовими кабінками й бойлерами, а другий — із пральними машинами-автоматами. Сподіваюся, 2017-го таких новинок у війську побільшає.

Геннадій КАРПЮК

Схожi записи: