Друга війна «Бабая» із «рашистами»

 Грудень 22, 2016

12983967_590802114412273_3015357494143232606_o«Народна армія» продовжує публікувати конкурсні розповіді фронтовиків в рамках започаткованого нами проекту «Розкажіть про героя свого підрозділу». Сьогодні про своїх побратимів розповідатимуть бійці 30-ї та 93-ї окремих механізованих бригад

Було це в мою другу ротацію до ДАПу. Найбільш досвідченим серед нас, у 93-ій омбр, тоді по праву вважався старшина «Бабай» — колишній грузинський військовий Едуард Читадзе, який уже воював із «рашистами» під час їхнього нападу на Грузію 2008 року. До цього дня він відзначився тим, що, попри смертельний ризик, провіз нам у старий термінал через «сепарське» оточення воду, їжу і солярку. Перед тим «сепари» розстріляли із гранатометів дві машини з батальйону, тому інші водії їхати у ДАП відмовлялися.

Він був з нами у вежі управління, коли по нас почали стріляти з танків. Від прямих влучань снарядів у більшості приміщень спалахнула пожежа. Тут «Бабай» крізь вогонь забігає в одне з них і починає штовхати ногами матраци з криками «Горимо!» Я не зрозумів спочатку, навіщо він таке робить. А виявилося, що під тими матрацами спали хлопці з нічної зміни, які так рятувалися від холоду.

Читадзе підняв хлопців, виштовхнув їх із кімнати, а сам запалав, як факел. Я раніше таке бачив тільки в кіно… Ми збиваємо з нього полум’я, проте воно розгоряється знову, «Бабай» кричить, качається по підлозі. Підбіг медик Роман Смішний із десантної бригади — чемпіон СРСР з баскетболу, два метри зросту, 50 років. Він підхопив Едіка під плечі і тримав у висячому положенні, поки ми здирали з нього палаючий одяг.

У вежу вдарило ще кілька снарядів. Ми у вогні ледве знайшли вихід, вискочили з голим «Бабаєм» у сусіднє крило. На сім бійців у нас залишився один автомат, решта горіло і вибухало у вежі. Всім відділенням — Слава Лисенко, «Барсик», «Чечен» і «Бандера» — ми вибігли по сходах в обхід полум’я на дах. На бігу сміялися, що тепер будемо відбиватися від «рашистів» цеглою, поки не здобудемо трофейні автомати.

До ранку ми відстрілювалися з позичених у десантників двох ручних кулеметів. Перед світанком «Бабай» знепритомнів, а нам по рації наказали повертатися до своїх.

Скоро ми почули звук двигуна «Урала», але через туман машина промчала по злітній смузі повз нас у бік «сепарів». Я вибіг на «злітку» та намагався привернути увагу водія, махаючи руками. На щастя, він мене помітив у дзеркало й розвернувся. Ми швидко закинули Едіка в кабіну і помчали до міста Селідове. Постраждалим виявився тільки «Бабай». Ми ж були боєздатні, тільки побиті й контужені. Читадзе провоював у нашій роті ще більше року і бився із «сепарами», як лев.

Ігор ГОФМАН

Схожi записи: