Маскувальний «хенд мейд» від «Краматорських бджілок»

 Грудень 5, 2016
«Краматорські бджілки» разом із воїнами АТО, яким передають зроблені власноруч маскувальні вироби

«Краматорські бджілки» разом із воїнами АТО, яким передають зроблені власноруч маскувальні вироби

Щоб виготовити накидку для гнізда снайпера, треба зав’язати 8,5 тисячі вузликів

Волонтерська організація «Краматорські бджілки» нині доволі відома далеко за межами Донбасу. Маскувальні сітки, «кікімори», продукти харчування вони невтомно передають для потреб оборони вже понад два роки! Цей клуб створили відразу після того, як місто 5 липня 2014-го звільнили від російських окупантів. Наступного ранку після повернення до Краматорська української влади майбутня координатор «бджілок» вийшла зі своїми дітьми і онуками зафарбовувати намальовані скрізь російські прапори українськими. Гурт небайдужих патріотів, які долучилися до ініціативи, сформувався за лічені дні. А вже у вересні вони видали фронту перші 50 кв. метрів маскувальних сіток

У тісній кімнатці літні краматорці щодня виплітають 30–40 кв. метрів таких засобів. Узимку вони білі, в інші пори року — кольорові відповідно до природного антуражу.

— Нам люди приносять якийсь вживаний одяг. Ми його сортуємо і ріжемо на смужки, — розповідає один з координаторів ініціативи Надія Калінченкова. — Про нас знають у місті й на околицях. Сюди прокладено надійні волонтерські стежки із Слов’янська, Костянтинівки, Дружківки, багатьох селищ. А от джутові чи конопляні ткані мішки, потрібні для виробництва «кікімор», надходять з усієї України. Є зв’язки й із Швейцарією, Іспанією, Італією, Канадою, США. Як правило, це представники діаспори, які надсилають необхідні в роботі матеріали. Оскільки ми не маємо банківського рахунку, а люди нам довіряють, сюди приносять і готівку. Кожні два місяці потрібно 6 тисяч гривень на сітку. Але ми не лише сподіваємося на благодійників, а й самі на це заробляємо. Плетемо браслети, виготовляємо всілякі жіночі прикраси, сувеніри із гільз і чашок і розписуємо їх. Цим займаються майстри із організації «Народжені вільними», які нещодавно приєдналися до нас. Також кожна «бджілка» зі своєї пенсії вносить на добру справу щомісяця 100–200 гривень. Та й домашні шафи ми вже давно почистили від непотрібного ганчір’я. Загалом упродовж місяця вдається вив’язати 1,2 тисячі кв. метрів маскувальних сіток. Це багато, але в масштабах цієї війни недостатньо. Добре, що ми не одні такі.

Літом «бджілки» потребували тканин зеленого кольору. Зараз майстрині додають «осіннього листя» й чорноти, а скоро перейдуть на білий. В організації є волонтери, які займаються фарбуванням матеріалу. А взимку тут в’яжуть ще й шкарпетки, рукавички з двома пальчиками й виготовляють «білосніжні» маскувальні костюми.

Всесезонна турбота небайдужих краматорців — збір іграшок і дитячого одягу, взуття для переселенців і в «сіру» зону. Допомагає їм у цій справі проведення благодійної ходи містом. Волонтери постійно звітують на сторінці «бджілок» у Facebook за кожну принесену на потреби армії гривню.

Рекордсменкою серед тутешніх волонтерів, напевно, є пані Анна. Вона невтомно приносить мішки з уже розрізаною на смужки тканиною. Її татусеві Григорію Харченку 86 років, а він понад півроку смикав з мішковини ниточки для «кікімор». Це дуже марудна робота. Варто згадати і 83-річну краматорку, котра пошила для армії понад 100 пар нижньої білизни.

Про цю майстерню маскування військові почасти дізнавалися з усесвітньої «павутини».

— Зв’язані вручну масксітки значно кращі, ніж заводські, в яких повторюється малюнок, тож згори його зчитують ті ж оператори безпілотників. А тут кожна в’язальниця працює індивідуально, тому це ефективніший спосіб убезпечення від виявлення позиції, яку покриває наш засіб, — пояснює переваги маскувального «хенд мейду» Надія Михайлівна. — Після того, як ми виготовили маскувальне укриття площею понад 100 кв. метрів для зенітного-ракетного комплексу «Оса» (зроблене з двох половинок. — Авт.), упевнилися, що можемо практично все.

«Бджілки» мають кілька кімнат у приміщенні в центрі міста, безоплатно наданих підприємницею, в якої тут була крамниця. Заходжу до одного з міні-цехів. Там саме відбувався процес виготовлення 142-ї числом «кікімори». Був шокований, дізнавшись, що в ній 7,5 тисячі вузликів! Також тут роблять спеціальні укриття-накидки для гнізд снайперів (8,5 тисячі вузликів). Товариство, яка ж це велика і важка праця! На виготовлення однієї «кікімори» за наявності всіх матеріалів йде три дні. Перші «кікімори» віддали розвідникам з-під Трьохізбенки. Батько одного з бійців у 2014-му закупив «бджілкам» сітки на 4 тисячі гривень і сам привіз її. Тоді волонтери вив’язали їм 12 дебютних маскувальних засобів. До речі, «бджілки» настільки опікувалися цим хлопцем, що їм навіть вдалося його оженити!

— Також виготовляємо і пелерини (коротка, до пояса накидка) для розвідників — її зручно й швидко одягати та знімати, — зауважує Надія Калінченкова. — Торік один розвідник якось сказав: «Слухайте-но, напевно, ваші «кікімори» заговорені». І розповів історію, як восьмеро побратимів їхали в авто й потрапили під обстріл. Були поранені, але той, який не зняв «кікімору», не зазнав жодного ушкодження! І справді: працюючи за верстатами, прагнемо говорити й думати тільки про позитивне. Це наш особливий жіночий захист. А він, повірте, є дієвим.

Особливо надихає те, що до офісу «бджілок» матеріал прибуває навіть із окупованих територій. Також звідти привозять продукти і гроші для нашого війська. Приміром, нещодавно незламні патріоти українського Донбасу передали велику партію харчів, зокрема «сало сепарів» з Єнакієвого. Привезли із Донецька через блокпости і оберіг-вишивку бісером. Словом, люди там чекають на повернення української армії й прагнуть допомагати їй чим можуть.

Геннадій КАРПЮК

Схожi записи: