Понад 90% американських сержантів мають вищу освіту

 Листопад 29, 2016

5475_p_17_img_0001Сержантський корпус розвинених армій навчається в спеціалізованих військових закладах за багаторівневою системою. Сержант ЗС США зобов’язаний володіти всіма видами зброї, яка є в його підрозділі. За американськими вимогами право на оцінку «задовільно» і «добре» має тільки солдат. Сержанти і офіцери зобов’язані складати нормативи з фізичної підготовки тільки на «відмінно»

У сучасних іноземних арміях роль молодших командирів важко переоцінити. Сержантів і унтер-офіцерів готують у спеціалізованих військових навчальних закладах за багаторівневою системою. Кожний щабель підготовки відповідає завданням, які належить виконувати відповідним рангам сержантів. При цьому вони повністю відокремлені від рядових і саме на сержантів покладаються обов’язки з виховання та індивідуального навчання солдатів.

В армії США військове керівництво розглядає кадрову політику формування сержантського корпусу як найважливішу складову частину військового будівництва. Сержанти є найчисленнішим загоном командного складу Збройних сил цієї країни. До речі, більше 90% сержантів американської армії мають освіту не нижче коледжу.

Щоб стати сержантом у Збройних силах США, необхідно прослужити декілька років. Після цього рада сержантів роти — перша і остання інстанція, яка визначає, вийде з рядового сержант чи ні, відбирає серед солдатів лідерів і відправляє їх на піврічне навчання. По його закінченні новоспечений сержант повертається у свою роту взводним сержантом. Через три-чотири роки на раді сержантів батальйону рекомендують відправити на навчання ротного сержанта кращого із взводних сержантів. Після восьмимісячних курсів він знову повертається до своєї частини.

Аби обійняти кожну вищу посаду сержант обов’язково проходить навчання. В результаті сержант-майор (найвище військове звання сержантського складу армії США) користується незаперечним авторитетом у всій сержантській ієрархії. В основному документі сержанта американської армії «Кредо сержанта» так і написано: «Я сержант — лідер для солдатів. Як сержант я розумію, що є членом корпусу, іменованим «становим хребтом армії». Я зроблю все, щоб офіцери моєї частини мали максимум часу для виконання своїх офіцерських обов’язків. Офіцери не повинні брати на себе виконання моїх обов’язків».

Освіту молодший командирський склад здобуває в сержантських академіях Збройних сил США, де навчання здійснюється на чотирьох рівнях (курсах). Під час підготовки на першому рівні основна увага приділяється розвитку в сержантів командирських навичок та лідерських якостей. На другому і третьому вони вдосконалюють свої навички за конкретними військовими спеціальностями (піхотною, танковою, інженерною, тиловою тощо). Адже сержант Збройних сил США зобов’язаний володіти всіма видами зброї, яка є в його підрозділі. Йому належить уміти робити все, що робить кожен з його підлеглих, щоб за потреби надати солдату допомогу або замінити його в бою. Приблизно половина занять проводиться в навчальних класах, решта — в полі.

На вищому, четвертому, рівні основна увага приділяється набуттю сержантами методичних навичок. Головна мета при підготовці майстер-сержантів — навчити їх керувати людьми, навчати і виховувати особовий склад.

При цьому, тільки два відсотки майстер-сержантів і сержантів 1-го класу, які мають право брати участь у конкурсі на вступ на четвертий рівень, проходять відбір. Всі чотири рівні підготовки сержантів обов’язкові для відповідного кар’єрного зростання, але їх проходять не відразу, а приблизно протягом 20 років військової служби.

Від рівня освіти безпосередньо залежить і чергове військове звання сержанта. Наприклад, сержант 1-го класу — це молодший командир, який прослужив тільки в сержантському званні не менше 15 років і пройшов усі щаблі спеціальної, зокрема й психологічної та педагогічної, підготовки в сержантській школі, на курсах і в академії.

Вимоги для подання на чергове звання сержантського складу в Корпусі морської піхоти, Сухопутних військах та Військово-морських силах дещо відрізняються. Та неодмінною умовою для всіх є відмінна фізична підготовка. За американськими вимогами право на оцінку «задовільно» і «добре» має тільки солдат. Сержанти і офіцери зобов’язані складати нормативи з фізичної підготовки тільки на «відмінно».

Головне в діяльності американських сержантів — виховання і професійна підготовка особового складу. Одиночною підготовкою солдатів, на яку відводиться до 70 відсотків навчального часу, займаються саме сержанти. Підтримання військової дисципліни і порядку в казармі теж є прерогативою даної категорії військовослужбовців. Для цього вони максимальний час перебувають із своїми підлеглими.

Сержантська ієрархія в німецькій армії приблизно така ж, як і в американській. Однак у бундесвері, щоб стати професійним військовослужбовцем, необхідно досягти 27-річного віку. Німецькі військові психологи вважають, що професійний сержант повинен мати усталений характер, що дозволяє йому приймати осмислені рішення. Оскільки молоді люди в цьому сенсі ще не до кінця сформовані, законом встановлено віковий ценз прийому в сержанти (з 27 років).

Зазвичай клопотання про прийом у професійні військовослужбовці надходить після 10 років служби. Скажу, що у Збройних силах Німеччини молодшим командирам передує категорія рядових, яка в бундесвері розвинена, як ні в одній іншій армії Європи. Вона налічує аж шість звань: рядовий, єфрейтор, старший єфрейтор, головний єфрейтор, штабс-єфрейтор і старший штабс-єфрейтор. Градація молодших командирів у бундесвері так само розвинена досить повно і становить сім рангів. Крім того, молодші командири поділяються на дві категорії: унтер-офіцери і фельдфебелі.

Початком служби для німецького молодшого командира є 12-місячна початкова підготовка та присвоєння унтер-офіцерського звання. Потім дворічна служба, після чого військовослужбовець отримує право підписати наступний контракт (на чотири роки). Тільки на четвертому році служби унтер-офіцер може вступати в училище для фельдфебелів, у якому перші півроку він відвідує заняття за фахом, а потім проходить підготовку як молодший командир. Найвище звання у фельдфебелів — старший штабс-фельдфебель, яке військовослужбовці зазвичай отримують приблизно в 50 років.

Для унтер-офіцерського складу встановлені такі терміни вислуги: унтер-офіцер — 15 місяців з моменту вступу на військову службу, фельдфебель — чотири роки, старший фельдфебель — шість років, головний фельдфебель — дев’ять років, штабс-фельдфебель — 17 років з моменту присвоєння звання фельдфебеля, старший штабс-фельдфебель — 19 років з моменту присвоєння звання фельдфебеля.

У бундесвері існують і додаткові звання молодших командирів. Так, якщо унтер-офіцер проходить відповідну підготовку і претендує на присвоєння фельдфебельского звання, він іменується кандидатом у фельдфебелі. Ця категорія молодших командирів носить унтер-офіцерські погони, які мають не традиційний жовтий кант, а сріблястий.

Особливе положення серед молодших командирів у бундесвері займають оберфенріхи — це випускники офіцерських училищ, які виконують обов’язки на офіцерських посадах. Вони носять офіцерські погони, однак зі знаками розрізнення головного фельдфебеля. Це означає, що військове звання і правове становище випускника прирівнюються до головного фельдфебеля. Річ у тому, що в бундесвері офіцерське звання присвоюється не при випуску з військового училища, а безпосередньо у військовій частині, куди прибуває випускник. Він зобов’язаний прослужити випробний термін у званні оберфенріха, і тільки після цього командування військової частини атестує його на одержання першого офіцерського звання.

Роман ВУС

Схожi записи: