«Атовський синдром», або як відновити психіку після війни

 Листопад 24, 2016

5475_p_09_img_0001За даними Науково-дослідного центру гуманітарних проблем Збройних Сил України, 20–30% особового складу не здатні подолати психологічні проблеми без сторонньої допомоги. Про вдалі спроби повернутися до мирного життя, а головне — про методи допомоги, якими володіють сучасні психологи, розповідає начальник відділення психологічної реабілітації Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» Тетяна Таран

…В одному з селищ Миколаївського району наклав на себе руки хлопець, який минулого року демобілізувався із району військового конфлікту на Донбасі. Внаслідок вибуху гранати в столиці загинув чоловік, який, за попередньою версією слідства, виявився військовослужбовцем, що служив у районі АТО. У його кишені знайшли передсмертну записку. На жаль, такі повідомлення дедалі частіше з’являються в українських ЗМІ.

Ціла низка зарубіжних досліджень вказують на те, що участь у війні або проживання на території, де йде війна, значно підвищує відсоток психічних розладів як серед військових, так і серед мирного населення. Спостерігається поширення посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, фобій. Існує нормальний процес опрацювання травматичної пам’яті, так звана імунна система психіки. 70% осіб не матимуть ПТСР після страшної події, а більшість із тих, хто матиме такий діагноз, зціляться через шість місяців без лікування. Але у 30% людей, які пережили травму, ця недуга буде розвиватися.

У вас може бути посттравматичний стресовий розлад, якщо:

5475_p_09_img_0002

— Психологічна травма тим і відрізняється від звичайного стресу, що людина була за крок до смерті. Природньо, що їй важко заспокоїтися, адже в думках відтворюються усі жахи війни. З’являється тремор рук, порушується сон. Такі посттравматичні розлади — це ніщо інше, як реакція організму на ненормальну ситуацію. Психіка здатна сама опрацювати інформацію, блокувати її потік, аби людина змогла вижити у надзвичайних умовах, — розповідає Тетяна Таран. — Але існує таке поняття, як травмопам’ять тіла: ви можете не воювати, але тіло все ще реагує на гучні звуки, спалахи, повертаючи вас у ситуацію бою. Такі спогади можуть навіть викликати відчуття смаку крові, скрипу піску та запаху гару. Часом подолати такі симптоми самотужки дуже складно, саме тому і радимо звертатися по допомогу до психологів.

Епідеміологічні дослідження, проведені у США та Австралії, показали, що у значної кількості тих людей, які мають ПТСР (88% чоловіків та 78% жінок), внаслідок травми розвиваються інші хвороби: у 49,9% — депресія, 51,9% — алкоголізм, 19% хворих роблять спробу самогубства.

Тетяна Таран наводить приклад. У бійця Анатолія на четверту добу після важкого бою, під час якого він із товаришами витягував поранених та вбитих, почався тремор рук: він не міг самостійно пити, стріляти, адже руки не слухалися. Його, професійного військового, направили на лікування до шпиталю. На фоні медикаментозного лікування, яке проходило протягом двох місяців, після стабілізації було проведено сеанс психотерапії із зануренням у травмоспогад минулого. Шляхом опрацювання травматичного досвіду на психологічному рівні було знято конфлікт особистості між свідомою установкою (завжди вміти контролювати власне життя, як потребує соціум від мужнього воїна) та несвідомим жахом від власної слабкості та безпорадності у критичній ситуації, коли поруч вмирають товариші.

— Психолог володіє стратегіями позитивного подолання складних ситуацій, вибудовує для кожного власну стратегію бесіди, формує так званий запит на роботу, проговорюючи ситуацію. Після стадії стабілізації переробляється травмодосвід, і мозок долає виснажливий стрес. У своїй роботі я застосовую техніку ЕМDR, якої нас навчили свого часу ізраїльські колеги, — пояснює лікар.

Як працює цей метод? Під час сеансу EMDR пацієнта просять згадати подію, яка була в його житті найскладнішою: що він бачив, відчував, чув, про що думав. Далі психолог «лінійкою» вимірює біль від 0 до 10. Зазвичай позначка сягає 8–9, що підтверджує чималу тривожність. Як стверджують самі хлопці, сеанс схожий на гіпноз. Він нагадує пірнання в море, глибоко-глибоко на дно.

— Я ніби пірнаю разом із ними — і ми разом витягаємо «камінь важких спогадів», піднімаючись нагору, до повітря, до життя. Ми з легкістю відпускаємо спогади, хвилювання, знов і знов переживаючи ситуацію, яка травмувала психіку. Цікаво, що щоразу спливають нові деталі події. Це і є так звана переробка травми. Під час такої процедури деякі хлопці навіть непритомніють, настільки важкі ці спогади. Отже, у такий спосіб ми обнуляємо пам’ять, — говорить лікар. — Цю методику можна застосовувати один раз на два тижні. Сеанс триває не більше ніж 30 хвилин. І щоразу події завдають дедалі меншої травми, і поріг душевного болю падає до 4–5. Завдяки цій методиці чимало наших бійців вже перемогли себе.

Цікаво, що реакція на подібний стрес у чоловіків та жінок різна. Слабка стать емоційніша за природою, тому переживає посттравматичні розлади в рази важче.

— Була у мене на терапії жінка-снайпер, яка провела в АТО чимало часу. В мирному житті вона була впевненою в собі творчою і дуже емоційною особистістю, працювала дизайнером одягу, мала власні виставки за кордоном. У районі АТО ця жінка стала талановитим снайпером. Я побачила її з орденами на кітелі, але в очах відображався біль важких травм. Дівчина була надто сильно «включена» у війну емоційно. Як снайпер вона була не гіршою за чоловіків. Але у неї всередині вирував конфлікт. Вона телефонувала мені вночі й плакала, весь час запитуючи, ким вона є: «Я не можу більше воювати і не можу творити». Істерики, сльози. Щоб повернутися до нормального життя, їй потрібна була моя допомога, — згадує Тетяна Володимирівна.

Згодом дівчина пройшла реабілітацію. І коли лікар вкотре навідалася до неї в палату, то побачила нові ескізи. Саме тоді стало очевидно: посттравматичний синдром минає. Тепер знов це творча людина і просто щаслива, усміхнена жінка, яка, як і багато інших воїнів, змогла повернутися до життя.

Травмопсихологи нині знають, як трансформувати проблему на рівні не лише психіки, а й тіла. Доведено, що дуже дієвими є фізичні вправи, які допомагають звільнитися від травмонапруження.

— Я всім раджу виконувати комплекс фізичних вправ, які допомагають стабілізуватися після посттравматичного синдрому. Це так звана десенситизація за Джекобсоном, а іншими словами — переробка травмодосвіду на рівні тіла. Цей комплекс вправ призначений для самостійного виконання 4 рази на добу і спрямований на підвищення імунітету проти страхів, навчання головного мозку алгоритмів переробки стресових ситуацій, — запевняє Тетяна Володимирівна. — Тож якщо у вас немає можливості відвідати психолога, допоможіть собі звільнитися від нав’язливих, гнітючих спогадів.

Перша вимога: комплекс потрібно виконувати з прямою спиною, повторюючи кожну вправу по вісім разів. Отже, сідайте рівно і пам’ятайте: ви — вісь, а не знак питання.

Вправа № 1. Руки перед собою, вся увага сконцентрована на кистях рук. Робимо вдих, одночасно напружуючи руки. Видих — повне розслаблення всіх м’язів.

Потім простягаємо ноги вперед, опускаємо, видихаючи. Об’єднуємо ці дві вправи. Максимально, посміхаючись, напружуємо м’язи обличчя і повторюємо три вправи в комплексі.

Вправа № 2. Ця вправа допомагає заспокоїтись. Спину тримаємо рівно, праву руку кладемо на живіт. Уявляємо, що всередині тіла шкіряний м’яч. Робимо глибокий вдих через ніс, надуваючи при цьому живіт, повільно видихаємо, розслабляючи м’язи.

Вправа № 3. «Годинник». Сідаємо прямо, дивимося праворуч-ліворуч 21 раз. Повторюємо цю вправу із заплющеними очима. Потім повторюємо її, дивлячись уже на коліна (спочатку з розплющеними очима, потім — із заплющеними).

Вправа № 4. «Метелик». Із заплющеними очима згадайте ситуацію, коли ви почувалися найщасливішою людиною на планеті. Спробуйте відтворити ті відчуття, звуки, голоси — все, що оточувало вас тоді. Не поспішайте. Наскільки це можливо, відстороніться від негативу. Схрестіть руки на грудях, поплескуючи долонями по руках. Так ви подаєте позитивні імпульси до головного мозку.

Обов’язково запам’ятайте ці відчуття. Адже це й є ті моменти, заради яких ми живемо. Що б не відбувалося з вами вчора, знайте: завтра зійде сонце…

Консультацію лікаря-психолога можна отримати за телефоном: (095) 051–55-75.

Тетяна МОРОЗ

Схожi записи: