Дефіциту путівок давно немає, бо попит невисокий. Чому?

 Листопад 21, 2016

5474_p_11_img_0001За десять місяців 2016 року послугами санаторно-курортних закладів Міноборони скористалися 1627 військовослужбовців. Значну частину з них становили ті, кого направили до санаторіїв після поранення чи хвороби, і лише 655 відпочивали в санаторно-курортних закладах під час відпустки. А це лише 0,2% від усіх військовослужбовців війська.

Чому так сталося, розбирався кореспондент «Народної армії»

Уподобання українських військових щодо місця відпочинку не відрізняються від решти громадян країни — влітку це море, взимку — лижні курорти. У літній сезон українці традиційно здебільшого відпочивали у Криму, а після анексії півострова найпопулярнішими напрямками залишаються узбережжя Чорного моря — Одеська, Миколаївська та Херсонська області. Взимку більшість надавали перевагу гірськолижним курортам Карпат.

На жаль, вітчизняне оборонне відомство запропонувати військовим відпочинок на морському узбережжі чи серед гір не може. Всі шість санаторіїв Міноборони, що розташовувалися на узбережжі Чорного моря, залишилися в окупованому Криму. Багато санаторіїв, баз і будинків відпочинку в Міноборони забрали в різні роки ще до війни на Донбасі. Щоправда, у Львівській області ще є військова навчально-спортивна база зимових видів спорту «Тисовець», яка надає весь спектр послуг з катання на гірських лижах та повноцінного дозвілля, але військові туди можуть потрапити на рівних правах із цивільними, якщо, звичайно, знайдуться гроші.

Разом із тим військові медики наголошують: їхнє завдання — лікувати військовослужбовців, а не розважати їх. На сьогодні Військово-медичний департамент Міноборони України може запропонувати лише чотири санаторії. Це центри медичної реабілітації та санаторно-курортного лікування «Трускавецький» та «Пуща-Водиця», санаторій «Хмільник» та санаторне відділення у ВМКЦ центрального регіону у Вінниці. Але черг за путівками в ці санаторії немає.

У Військово-медичному департаменті стверджують, що тому є дві основні причини. По-перше, нещодавні зміни у вітчизняному законодавстві. Адже за законом отримати пільгову путівку військовослужбовці (не учасники бойових дій) та члени їхніх сімей можуть у разі, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї в розрахунку на одну особу не перевищує трьох прожиткових мінімумів (4350 гривень, з 1 грудня 2016-го — 4800 гривень). Саме таку норму було внесено до законодавства 2015 року. Нині більшість військовослужбовців ЗС України не мають статусу УБД. А їхні зарплати перевищують зазначену планку доходів. Тобто ті, хто забажає поїхати на відпочинок до санаторію, мають бути готові заплатити близько семи тисяч за 21 день за себе та кожного з членів сім’ї.

Друга причина — недостатня робота начальників медичних служб частин і підрозділів. Військовослужбовцям не роз’яснюються їхні права на санаторно-курортне лікування, не доводиться інформація про наявні путівки.

Учасники бойових дій знаходяться у більш виграшному становищі, адже мають право на безоплатні путівки. Але за дружину та дітей треба буде заплатити повну вартість. За статистикою, учасники АТО не масово їдуть до санаторіїв. Протягом 2016 року учасниками бойових дій у Сухопутних військах, найбільшому виді ЗС України, використано лише 66% виділених для них путівок. Навіть у літній період їхня активність не надто зростала, було використано лише 79% наявних путівок.

Самі ж військові, з якими поспілкувався наш кореспондент, називають інші причини їхньої низької зацікавленості в путівках. Молодші за віком прагнуть не лікування, а розваг, тому їм не цікавий спокійний та розмірений режим військових санаторіїв. Старші ж або досі перебувають у полоні довоєнних стереотипів про труднощі з отриманням путівок, або прагнуть вищого рівня сервісу і послуг, аніж пропонують у військових санаторіях. Чимало тих, хто тривалий час перебуває у районі АТО або на полігонах, взагалі не думають про санаторії, для них побути в рідній домівці в колі сім’ї є найкращим відпочинком. До того ж треба сказати про те, що нині офіцерам і солдатам у військових частинах важко заздалегідь спланувати відпустку. А ще часто позбавляє настрою збиратися до санаторію паперова тяганина, що супроводжує процес отримання путівки. Адже для цього недостатньо самого бажання військовослужбовця або рекомендації лікаря. За встановленими правилами, рішення про надання путівки для санаторно-курортного лікування приймається на засіданні санаторно-курортних відбірних комісій і оформляється протоколом. Та й довідка, що підтверджує розмір середньомісячного сукупного доходу сім’ї, як правило, за день не робиться… Для таких випадків військовослужбовцям можемо порадити: якщо виникають труднощі з отриманням путівки до санаторію або вам кажуть, що путівок немає, звертайтеся на гарячу лінію Військово-медичного департаменту Міноборони України за телефоном (044) 454–41–55.

Насамкінець проінформую, що учасники бойових дій мають альтернативу: одержати безоплатну путівку до санаторіїв, які не належать Міністерству оборони України. Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників АТО забезпечує військовослужбовців, учасників АТО, путівками для проходження психологічної реабілітації через свої структурні підрозділи з питань соціального захисту населення у місцевих органах влади. Телефони для консультацій Держслужби у справах ветеранів війни та учасників АТО: (044) 281–08–38 та (044) 281–08–48.

Як бачимо, нині попит на санаторно-курортні путівки серед військовослужбовців невисокий. На мій погляд, ситуацію може покращити розширення географії військових санаторно-курортних закладів, особливо на морському узбережжі. А з огляду на те, що військовослужбовці нерідко цікавляться саме відпочинком, можливо, варто подбати й про відновлення мережі військових баз та будинків відпочинку.

Роман ТУРОВЕЦЬ

Схожi записи: