Пригоди «пароплава «Кузі», або Як авіаносець «Адмірал Кузнєцов» світ насмішив та екологів налякав

 Листопад 20, 2016

В5474_p_20_img_0001же майже місяць триває перший в історії авіаносного крейсера «Адмірал Кузнєцов» бойовий похід до берегів Сирії. Похід, який мав би підкреслити статус «свєрхдєржави». Але пригоди «Кузі» перетворилися на ганебне дійство, з яким не змогла впоратися навіть пропагандистська машина Кремля.

У середині жовтня група російських військових кораблів, серед яких важкий авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов» (проект 1143.5), вирушила в Середземне море. Офіційна версія — забезпечення «військово-морської присутності в оперативно важливих районах Світового океану». Також британська газета «The Sunday Times» повідомила, що в Середземне море до берегів Сирії йдуть три російські підводні човни (озброєні крилатими ракетами), серед них два — атомні.

Чимало росіян вважають, що у світі, де панують «піндоси», ніколи не буде «порядку та справедливості», допоки туди не прийде Росія. А що відбувалося у ЗМІ? Такого не було з часу, «коли бендерівці хлопчика розпинали». Російські ЗМІ рясніли заголовками: «Авианосная группа ВМФ России вошла в Ла-Манш», «Боевые корабли НАТО выстроились в почетный караул перед «Адмиралом Кузнецовым». Але сталося так, що важкий авіаносний крейсер перетворився на один із найпопулярніших інтернет-мемів — «пароплав «Кузя». А спроби Росії самоствердитись у цьому світі, де «всі проти нас», напоролися на рифи жорстокої реальності.

Можна згадати, як смакували пропагандисти цілі і завдання «навчального походу». Вони й передбачали, як Росія під час виборів у США доведе «гуманітарну місію» у Алеппо до логічного кінця. Й те, як країни НАТО злякаються могутності авіаносної групи… Хотіли налякати весь світ своєю групкою кораблів, нагадати можливості палубної авіації для потенційних покупців, але все закінчилося біля берегів туманного Альбіону, а у стратосферу злетіла димом гордість Росії. Фотографії «Кузі», який налякав усіх екологів світу, розійшлися Інтернетом швидше, ніж новини про дебати Трампа та Клінтон.

Далі неабияким випробуванням для «справжніх прихильників сили російського ВПК» стало небажання європейських країн заправляти судно. Спочатку ударній групі ВМФ РФ відмовила Іспанія, а потім і маленька Мальта. Такого «ножа у спину» росіяни хоча й чекали (усюди ж вороги), але пропагандисти не відразу впоралися з інформаційним штормом сарказму. Офіційні версії не надто різнилися, але головний «меседж» традиційний — «піндоси надавили, а безвольна Європа піддалася». Смішно? Цивілізований світ вже давно не сміється з цього «СРСР дубль два», але це реальність, якій Україна протистоїть майже три роки. Незрозуміло, як співіснують два таких суперечливих поняття, як «НАТО — ворог» і «країни НАТО нам насмілилися відмовити у дозаправці». Певно, цей парадокс вивчатиметься не одним поколінням психологів усього світу.

Найцікавіше, що така позиція європейських країн якнайкраще продемонструвала не тільки ставлення до військової операції Росії в Сирії, але й визначила місце російської мілітаристської істерії щодо другої «холодної війни» — місце ізгоя.

Отже налякати світову спільноту не вийшло, до того ж навіть у найбільших «патріотів» Росії з’явились сумніви щодо можливостей «Кузі» виконувати бойові завдання тривалий час. Демаскуючі властивості «Кузі» (кажуть, дим з труби бачили навіть у Североморську) дозволили виявити й логістичний глухий кут — без гарантованої дозаправки цей корабель може просто дрейфувати серед океану під час бойових дій.

Зазвичай на флоті кажуть не «пливе», а «йде», але якщо говорити про авіаносний крейсер «Адмірал Кузнєцов», то доцільно буде сказати: «Чадить, але ж пливе!»

Дмитро ЗАВТОНОВ

5474_p_20_img_0002Інтернет-мем — явище спонтанного поширення певної інформації Інтернетом усіма можливими способами (електронною поштою, в месенджерах, на форумах, у блогах тощо).

Такому поширенню від одного інтернет-користувача до іншого піддається не кожна інформація, а тільки та, що яким-небудь чином не залишила байдужими багатьох користувачів. Традиційно так само поширювалися анекдоти, жарти і посилання на медіа-об’єкти розважального характеру, але спеціальну увагу на явище, назване потім «інтернет-мемами», звернули тоді, коли за тим же принципом почали розповсюджуватися речі, далекі від анекдотів і розваг.

Хоча в Росії майже всі ЗМІ контрольовані, з Інтернетом авторитарний режим впоратися не може. Тому висміювання «могутності «Кузі» стало лавиноподібним, а інформаційне забезпечення ореолу непереможності походу групи кораблів стало неможливим попри надування щік офіційними представниками Міністерства оборони Росії.

 

У грудні 1991 року на адресу командира корабля надійшла урядова телеграма від Президента України Леоніда Кравчука, в якій пояснювалося, що крейсер є власністю України і що до прийняття урядового рішення йому належить залишатися на севастопольському рейді. Попри заборону Києва, корабель вийшов у море для відпрацювання зльоту-посадки палубних літаків. До Криму терміново вилетів заступник командувача Північного флоту віце-адмірал Юрій Устименко, який, прибувши на борт, віддав наказ терміново, навіть покинувши на березі дві третини офіцерсько-мічманського складу та заводську здавальну команду, готуватися до переходу морем, аби не залишити корабель Україні. О 23.40 корабель без жодних сигналів залишив севастопольський рейд і взяв курс на Босфор.

 

5474_p_20_img_0003Основа авіагрупи «Адмірала Кузнєцова» Су-33 (Су-27К) — винищувачі. На кораблі немає катапульти, тож Су-33 мусять злітати за допомогою трампліна за рахунок тяги й не можуть нести багато озброєння чи палива — тільки відносно легкі ракети для повітряного бою. Також на борту є декілька нових МіГ-29К та ударний Ка-52К, які зможуть завдати декілька ударів по підрозділах сирійської опозиції, але це не змінить ситуацію кардинально.

Російська ескадра може обстрілювати Сирію і крилатими ракетами з надводних кораблів та підводних човнів. У НК «Калібр» дальність більше 2000 кілометрів, тож абсурдність походу з військового погляду очевидна. Також у «Кузнєцова» на озброєнні старі протичовнові ракети П-700 «Граніт» для ударів по великих кораблях. Використовувати «Граніт» по наземних цілях типу бойовиків на джипах із кулеметами — доволі дорогий феєрверк (вартість однієї ракети 6 млн доларів).

Тож можна дійти висновку, що «Кузя» в Середземному морі не зможе вплинути на ситуацію з блокадою та можливим штурмом Алеппо, а його похід був радше спробою створити гарну телекартинку та вкотре продемонструвати силу.

Схожi записи: