Чи є межа агресивним планам Кремля, або чи стане нинішній конфлікт із Заходом, що тягнеться від України до Сирії, початком глобальних проблем із Росією?

 Листопад 10, 2016

5473_p_18_img_0001На переконання експертів польського видання Rzeczpospolita, за останні десять років Росія почала становити для свого найближчого оточення дедалі серйознішу проблему, нависаючи тінню над країнами Центральної Європи. Водночас ніхто не знає, як далеко можуть зайти амбіції Кремля

За твердженням польських фахівців, відповідь буквально захована за кремлівськими стінами. Сформована при Путіні російська владна система характеризується непрозорістю процесу ухвалення рішень. Усі демократичні форми (як вибори у парламент, що формується за їхніми результатами) є лише декоративним елементом. Парламентський контроль за виконавчою владою відсутній, а публічні дискусії про найважливіші проблеми держави обмежуються сферою економіки. З цих дискусій виключена тема зовнішньої політики: вона повністю залишається у віданні Кремля. Це своєю чергою призводить до того, що висновки про плани і наміри Росії на зовнішньополітичній арені можна робити лише на підставі опосередкованих даних, що, зрозуміло, збільшує ризик помилки.

Завдяки припливу нафторублів (який був пов’язаний із високими цінами на нафту і газ у першому десятилітті XXI століття) Кремль почав діяти на міжнародній арені сміливіше, позначивши проблемні точки у стосунках із Заходом. Зокрема йшлося про «експансію НАТО на схід» (тобто прихід Альянсу у країни Центральної Європи), проблеми в Афганістані, Ірані та Іраку. Так позначалася так звана сфера інтересів Росії, що далеко виходить за кордони країни.

У наступному десятилітті російська дипломатія доклала зусиль до формалізації співробітництва країн групи БРІКС (BRICS — англ., група з п’яти країн: Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна-Африканська Республіка), які вважалися тоді «тиграми світової економіки». Всіх членів групи об’єднувало, зокрема, бажання обмежити економічне домінування Заходу (насамперед США). Однак різні ініціативи не вийшли за межі звичайної боротьби на конкурентних ринках (наприклад, ідея створити банк, який стане альтернативою Міжнародному валютному фонду). Жоден з членів БРІКС (навіть потужний Китай) не збирається вступати у військову конфронтацію із Заходом навіть у вигляді так званої proxy war, тобто війни, що ведеться на території третьої держави.

Російсько-грузинською війною, що спалахнула 2008 року, Кремль розпочав новий етап своєї зовнішньої політики. Шокувала насамперед легкість, з якою російські лідери зважилися використати військові аргументи в політичній суперечці і зробили вигляд, що нічого не сталося.

Через сім років Кремль перейшов ще один кордон і, напавши на Україну, порушив табу епохи холодної війни, яке забороняло ядерним державам вести військові дії на європейському континенті. Таким чином російське керівництво остаточно позначило набір засобів, які воно готове застосовувати для реалізації своїх політичних планів.

Загроза застосування сили — це один з основних факторів, що дозволяють примусити до послуху російських союзників з пострадянських країн. Кремль не демонструє їм свої військові можливості (за винятком, звичайно, Грузії та України, яких покарано за прагнення до незалежності), але ставиться до них так, ніби вони є російською власністю, і повністю відмовляє їм у самостійності. Це стосується як країн Середньої Азії, так і Білорусі та Вірменії.

На переконання експертів, Росія зміцнює свої політичні позиції у країнах Близького і Середнього Сходу, використовуючи певний набір засобів: від військової операції в Сирії до дипломатичних дій, які чергуються з економічним тиском щодо Туреччини та Ірану.

Чи означає це, що амбіції сучасних кремлівських керівників не сягають далі території, на яку поширювалася радянська експансія? Кроки останнього часу (дипломатичні «пробні кулі») можуть вказувати на пропозицію відновити радянські військові бази у В’єтнамі та на Кубі (які, втім, відхилили обидві держави). Якщо там з’являться російські військові, ситуація почне нагадувати 1970–1980 роки.

Однак повернення до Латинської Америки і в Південно-Східну Азію здається зараз не самоціллю, а похідною конфлікту з Європою. Це спроба продемонструвати західним противникам, насамперед США, що в Росії є ще безліч способів викликати їхнє роздратування. Якщо мета росіян саме така, це підтверджує тезу, що творчий потенціал Кремля мізерний, тоді як руйнівний — великий.

Оскільки Росія може виступати руйнівником від Карибського до Південно-Китайського моря, вона перетворюється на глобальну проблему, далеко виходячи за межі визначених нею сфер впливу.

Відмова Куби і В’єтнаму від російської пропозиції і стримана реакція Китаю показують, що час сильно змінився, а можливості Москви зменшилися. Кремль виглядає вже не таким привабливим партнером, як півстоліття тому. Крім того, в багатополярному світі, за який він так боровся останні півтора десятиліття, йому самому тепер доводиться боротися з іншими «полюсами сили». І цього разу переважно з Пекіном, який позначає на карті власну сферу впливу і не має наміру нікого туди впускати. Про скорочення можливостей і дедалі меншу привабливість Кремлю відчутно нагадують як західні санкції, так і різке падіння цін на енергоресурси. Ці фактори позбавили його впевненості на міжнародній арені і обмежили його амбіції.

Зараз конфлікти, в яких бере участь Москва (як у Сирії, так і в Україні), а також насамперед суперництво із Заходом, вступили у фазу стагнації. Перспективи їхнього розумного завершення (принаймні при чинному кремлівському керівництві), на думку багатьох експертів, поки що не вимальовуються.

Непохитний антизахідний настрій російського політичного істеблішменту унеможливлює примирення з Європою і США. Через це Росія надовго залишиться в лавах супротивників (якщо не відкритих ворогів) Заходу. Єдине, що змушує кремлівських керівників виявляти стриманість, — це економічні проблеми, які виникають через їхню схильність до конфліктів та стиль управління.

Підготував Вадим КОВАЛЬОВ

Росія не полишає намірів дестабілізувати ситуацію в Україні

«У нас є деякі нові документи, про які ми ще не особливо розголошували, де йдеться про плани дестабілізації ситуації в Україні в цілому в листопаді поточного року, де розписані детальні сценарії в 10–15 регіонах України. Хто, як, що робити. Розписані бюджети. Ці документальні матеріали отримані оперативним шляхом, тому я не можу говорити більше, ніж сказав, але Росія не залишає своїх намірів дестабілізувати ситуацію всередині нашої держави», — заявив голова СБУ Василь Грицак в Одесі на брифінгу під час відкриття пам’ятника загиблим в АТО, повідомляє «Укрінформ».

Голова СБУ також додав, що оперативна обстановка саме в Одеському регіоні сьогодні стабільна. Він нагадав про три етапи зачистки Одещини. Передусім спецслужби не допустили створення в області «Бесарабської народної ради». «Але я переконаний, що залишилися люди — прихильники так званої Російської весни», — додав Василь Грицак.

За його словами, СБУ вдалося перекрити канали фінансування, але заспокоюватися на досягнутому поки що зарано.

Читайте також:

Незламні: На війні вони втратили кінцівки, проте не втратили силу духу

За сина… Володимир Голоднюк — батько Героя України з «Небесної сотні» третій рік активно допомагає війську

Кібератака — новий різновид «братських» відносин

 

Схожi записи: