Незламні

 Листопад 9, 2016

5473_p_06_img_0001 На війні вони втратили кінцівки, проте не втратили силу духу

Днями з Вашингтону повернулися представники України, які вперше взяли участь в 41-му марафоні морської піхоти США. Серед них — військовослужбовці Збройних Сил України Вадим Свириденко та Вадим Мазниченко, а також Павло Степанов і Дмитро Фесенко з Національної гвардії України. Перемагаючи біль, наші хлопці подолали 10-кілометрову дистанцію і продемонстрували всьому світу передусім мужність та незламність духу українських бійців. На фініші їх зустрічали американські морпіхи, віддаючи по-військовому честь.

— Нашим хлопцям було влаштовано дуже теплий прийом, — розповідає член української делегації, заступник начальника Української військово-медичної академії полковник медичної служби Всеволод Стеблюк. — В аеропорту їх вітали представники української діаспори, волонтери, громадські активісти, а господарі марафону, морські піхотинці США, люб’язно надали можливість проживати та готуватися до старту на військовій базі «Квантіко» біля Вашингтона.

Розглядаючи експонати, фотографії у музеї морської піхоти США, наші ветерани АТО переконалися, наскільки американці пишаються службою в армії. Гідом у них був морський піхотинець, який отримав поранення під час військових навчань у Шотландії. Тепер він змушений їздити на інвалідному візку. Але чоловік зовсім не вважає себе людиною з обмеженими можливостями і останні шість років бере участь у цьому марафоні.

5473_p_01_img_0002Учасники забігу були розподілені на категорії — найбільш підготовлені спортсмени мали подолати традиційні 42 кілометри 195 метрів, початківці орієнтувалися на напівмарафонну дистанцію, а інвалідам воєнних конфліктів, до яких належали й наші ветерани АТО, потрібно було подолати 10 тисяч метрів. До того ж Вадим Мазниченко мав це зробити на одному протезі ноги, а його тезка Вадим Свириденко — на двох.

— Занепокоєння викликав стан здоров`я ще й Павла Степанова, — каже Всеволод Стеблюк. — Майже за місяць до відльоту у США він зламав ногу. Але Павло навіть думки не припускав, що залишиться за межами старту, про який мріяв. За кілька днів до поїздки гіпс було знято.

…30 жовтня о 9.15 за місцевим часом пострілами з гармат було дано старт марафону. Разом із тисячами його учасників, серед яких були також військові Канади, Данії, Грузії, Франції, Литви, Естонії та Австралії, стартували й наші герої. На старті ведучий двічі привітав представників України. Біг і Павло Степанов, ногу якого наші медики «зачохлили» в тугий турнікет. Численні глядачі впізнавали представників нашої країни за формою в національних кольорах. Підтримати співвітчизників приїхали українці майже з усіх найближчих штатів США. «Україна! Україна!» — лунало над дистанцією забігу, а над натовпом майоріли наші прапори та синьо-жовті стрічки.

В команді українців також долали дистанцію аташе з питань оборони Посольства України в США генерал-майор Володимир Гаврилов, начальник військово-медичного клінічного центру професійної патології особового складу Збройних Сил України підполковник медичної служби Андрій Кіх, прес-секретар ГО «Українська асоціація інвалідів АТО» Катерина Машко та керівник проекту трастового фонду НАТО з медичної реабілітації Наталія Мельниченко.

Фінішували учасники марафону біля пам’ятника морським піхотинцям, що загинули в усіх збройних конфліктах. Українці фінішували з різним часом, починаючи від трохи більше за 60 хвилин, але всі вклалися у двi години.

— Я був вражений мужністю наших ветеранів АТО, — говорить Всеволод Стеблюк. — Участь в такому марафоні — це доказ незламності духу і нестримного бажання жити повноцінним життям. Надзвичайні вольові якості виявив і Павло Степанов. Було видно, як нелегко йому долати останні сотні метрів дистанції. Він фінішував, стискаючи зуби і перемагаючи біль ще не зовсім загоєної рани. Після фінішу ми діагностували в нього набряк сухожилля.

Участь українців у цій події стала можливою завдяки підтримці з боку Вашингтонського філіалу міжнародного благодійного фонду Allied Forces Foundation, трастового фонду НАТО із реабілітації поранених, Посольства України в США та волонтерських організацій.

Досвід участі у 41-му марафоні морської піхоти США незабаром стане у пригоді українським військовим. У вересні 2017 року Україна вперше буде учасником Invictus Games — великого турніру з адаптивних видів спорту, що об’єднає поранених бійців з усього світу. А в наступному марафоні у Вашингтоні візьмуть участь уже 10 учасників бойових дій з України.

Олександр ТЕРЕВЕРКО

Після ампутації рук і ніг хлопці  пробігли десятикілометровий марафон

5473_p_07_img_0002У серпні 2014 року під час чергової хвилі мобілізації до війська 41-річному киянину Вадиму Свириденку зателефонували з військкомату і запитали: «Ви проходили військову службу в прикордонних військах фельдшером?» Після ствердної відповіді у слухавці пролунало: «Ви нам дуже потрібні». Звісно, він погодився.

В АТО потрапив наприкінці серпня у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади. Спочатку перебували в районі Щастя, Теплого, потім біля Станиці Луганської і Ольхового. Наприкінці жовтня підрозділ Вадима замінив у Чорнухіному 11-й батальйон. Селище постійно обстрілювали.

Також у той час часто гатили по селу Новоорлівка. Звідти через блокпост, де ніс службу Вадим, постійно везли поранених. Головним було якомога швидше доставити бійців до лікарні, попри снігопади і розбиті дороги. І це вдавалося.

12 лютого Вадим разом із іншими бійцями вирушив на блокпост неподалік Дебальцевого.

— Тільки-но ми прийшли на допомогу, як біля мене розірвався снаряд. Тоді в руку та ногу влучили два осколки, пошкодивши м’яку тканину. Кістки залишилися цілі, тож рани зашили, — розповідає Вадим.

Було вирішено всіх поранених відправити в Артемівськ. І вже 16 лютого ввечері була дана команда йти на прорив колоною.

— Виїхали в ніч. Важкопоранених завантажили на «Урал» і «КАМАЗ», а легкопоранених — на два БМП із групою прикриття. Згодом стало зрозуміло, що ми відстали від колони і заблукали. Раптом вибух. Ми підірвалися на міні. Там усе було заміноване. Я пошкодив ще й спину, отримав контузію. Ніч провів у напівнепритомному стані. Був сильний мороз. Прокинувшись вранці, зрозумів, що не чую жодного стогону. Всі замерзли, як і мій командир, — розповідає санінструктор.

Чотири дні Вадим Свириденко продовжував лежати в холодній машині. Навколо рипів 20-градусний мороз. Їв лише сніг та галетне печиво. На четверту добу його знайшли ворожі розвідники. Так він важкопораненим потрапив у полон.

У те, що він медик, повірили не відразу. Тільки побачивши у військовому квитку запис «фельдшер», погодилися віддати Вадима українцям. Протримали його на тій стороні не більше дванадцяти годин. Присланий за ним реанімобіль відвіз Вадима у лікарню ім. Мечникова у Дніпрі.

Коли лікарі сказали, що врятувати руки й ноги неможливо, він був шокований. Але розумів: іншого виходу не немає. Згодом була довга реабілітація та пристосування до нового життя з протезами.

— «Афганці» — перші, хто прийшов до мене після протезування, вчили мене вставати з ліжка, робити перші кроки з протезами. Я їм безмежно вдячний, — розповідає Вадим.

— Пробігти 10 кілометрів було моєю метою. Я мав подолати цю дистанцію та показати, що зміг це зробити, — розповідає ветеран АТО. — У мене були дуже важкі травми, тож хочу подякувати всім, хто допоміг мені встати з лікарняного ліжка та взяти участь у цьому змаганні. Своїм прикладом хотів показати всім нашим хлопцям, що потрібно завжди триматися у складних ситуаціях. Треба стимулювати своє життя спортом, навчанням та не сидіти на місці.

Завдяки програмі НАТО у Вадима зараз три види протезів для рук — механічні, електричні й біонічні. Для ніг є протези для ходьби типу «швидкий крок», є протези для плавання та для бігу.

Олена КРУГЛЄНЯ

 

5473_p_07_img_0003— Марафон для мене був дуже важким, адже на деяких ділянках треба було бігти по місцевості з підйомом у гору близько 8 градусів, що дуже виснажувало, — розповідає ветеран АТО Вадим Мазниченко, який дуже хвилювався під час марафону, адже відчував шалену відповідальність. Він добре розумів, що в цьому змаганні ветерани АТО представлятимуть не лише себе, а й усю Україну.

— У важкі хвилини допомагала підтримка американських вболівальників, які кричали, що ми молодці, та підбадьорювали оплесками.

Спілкуючись із цієї вольовою людиною, відчуваєш натхнення, з яким він згадує все те, що відбувалося з ним під час поїздки до США.

Проте вперше він потрапив туди роком раніше на реабілітацію після ампутації ноги і руки в результаті отриманих у зоні АТО поранень.

…Ранок 30 вересня 2014 року залишиться в пам’яті рядового Вадима Мазниченка назавжди. Саме тоді під час мінометного обстрілу під Старогнатівкою Донецької області він отримав важкі поранення. Тиждень перебував у комі. Бійця доставили в Дніпропетровську обласну клінічну лікарню імені Мечникова, де йому майже до коліна ампутували праву ногу і ліву руку вище ліктя. Отямився Вадим 6 жовтня вже в Одесі, у Військово-медичному клінічному центрі Південного регіону.

На фронт він потрапив під час другої хвилі мобілізації. До цього працював у Броварах, встановлював металоконструкції. Проте армійський досвід на той час уже мав: строкову службу проходив у Миколаєві, в 79-й аеромобільній бригаді повітрянодесантних військ, куди й призвався під час мобілізації.

— Після поранення мене витягли хлопці, надавши першу медичну допомогу. Пам’ятаю, був Рома Бевз, якого снайпери вбили… Потім я відключився і отямився тільки через шість днів, вже в Одесі…

Знову встати на ноги бійцю допомогли медики, волонтери та благодійний фонд «На благо Одеси». Для цього потрібні були цілий рік і колосальні зусилля. Через Союз ветеранів АТО Вадим дізнався про існування американської програми по протезуванню та реабілітації поранених українських воїнів. Тож завдяки зусиллям волонтерів згодом Вадим потрапив до США.

Тепер він розповідає бойовим побратимам про цю країну, американську програму протезування, специфічність комп’ютерної клавіатури, на якій можуть працювати люди з ампутованими руками, про види спорту, що спеціально адаптовані для колишніх учасників військових конфліктів тощо.

— Крім протезування і лікування, пройшов у США ще і спортивну реабілітацію, — розповідає Вадим. — Там у мене був протез для занять спортом і навіть спеціальний триколісний велосипед. На ньому за три дні долав 68 миль (більше 100 кілометрів. — Авт.). А ще плавав на каяках, катався на сноуборді, на гірських лижах…

— В Америці, коли з людиною трапляється біда, їй дають можливість займатися будь-яким видом спорту, — розповідає Вадим. — Для ветеранів воєн існує програма, яка супроводжує пораненого до кінця життя і допомагає йому адаптуватися до будь-якого виду діяльності. Нас теж залучали до різних програм, аналог яких ми зараз хочемо створити в Україні.

Вадим КОВАЛЬОВ

 

Петро Порошенко  підтримав ініціативу щодо запровадження офісу Уповноваженого президента з надання допомоги в реабілітації українським військовим, пораненим в АТО

5473_p_06_img_0002Президент Петро Порошенко провів зустріч із командою українських військових, що брали участь у щорічному марафоні морських піхотинців США у Вашингтоні. Під час розмови військові висловили ініціативу щодо заснування офісу Уповноваженого Президента з надання допомоги в реабілітації українським військовими, що отримали поранення в зоні проведення АТО, повідомляє прес-служба глави держави.

Петро Порошенко підтримав їхню ініціативу і запропонував очолити в майбутньому цю структуру санітарному інструктору медичної роти 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади оперативного командування «Захід» Сухопутних Військ Збройних Сил України Вадиму Свириденку, який отримав поранення та в результаті обмороження втратив кінцівки.

«Я особисто бачив новину про вашу участь у цьому марафоні і в цей момент пишався своєю країною. Я був дуже гордий за наших воїнів, які на весь світ продемонстрували мужність, здатність долати труднощі і потужну силу духу», — звернувся до учасників зустрічі Петро Порошенко.

«Це не просто ваша перемога. Це той приклад, на якому мають виховуватися десятки, сотні, тисячі наших воїнів, які пройшли АТО, не зламалися і демонструють потужну віру в життя», — додав Президент.

«За цим марафоном спостерігали представники багатьох країн світу. Для мене дуже важливо, що ми продемонстрували і фізичну, і моральну міць новоствореної, але дуже потужної української армії», — сказав Петро Порошенко.

Президент зауважив, що це також є ще одним прикладом ефективної співпраці України з країнами НАТО у напрямку надання медичної допомоги, протезування та соціальної реабілітації військових, що отримали поранення в районі АТО.

 

Схожi записи: