Його останній похід

 Жовтень 23, 2016

5470_p_23_img_00031620 року Станіслав Жолкевський, якому вже виповнилося 73 роки, вирушив у свій останній військовий похід під Цецору — на підтримку молдавського господаря Гаспара Ґраціані. Військо Жолкевського (8400 жовнірів) мало з’єднатися з військом Ґраціані в 20–25 тисяч, але Ґраціані привів із собою лише 600 вояків. Проти війська Жолкевського виступило 8000 турків та близько 25000 татар. Перший день битви не виявив переможців, а наступного дня Ґраціані зі своїми людьми таємно залишив табір Жолкевського, але майже всі потонули при переправі або були знищені татарами, а Ґраціані вбили самі молдавани. Через зраду Ґраціані Жолкевський віддав наказ відходити табором до рідних кордонів, щоб переправитись біля Могилева через Дністер. Табір, обнесений скріпленими ланцюгами возами в 5 рядів, рухався і відбивався від татар та турків, але вже недалеко від Дністра татари прорвали оборону, багатьох перебили або захопили в полон. Станіслав Жолкевський зійшов з коня і поліг у битві. Його знайшли на другий день з відрубаною рукою і без голови — відтяту голову надіслали султану в Стамбул, після чого на списі носили вулицями міста.

5470_p_23_img_0002У заповіті великий гетьман доручив дружині поховати його без надмірних урочистостей: у разі загибелі на полі бою його труну мали накрити не чорним оксамитом, а червоною тканиною на знак пролиття крові за Вітчизну.

На місці, де загинув Станіслав Жолкевський, його дружина Реґіна Гербурт встановила пам’ятник. Відрубану голову свого чоловіка, яку турки відправили султану в Стамбул, вона згодом викупила за 3 000 000 злотих, які були зібрані у складчину, і поховала разом із тілом в костелі св. Лаврентія в Жовкві.

Віктор ЗАСЛАВСЬКИЙ

Схожi записи: