Мінський процес: Росія шукає привід для його зриву

 Жовтень 19, 2016

5470_p_06_img_0001Окупанти на Донбасі знову заговорили про війну

16 жовтня під час передачі українським військовикам у місті Чугуєві в урочистій обстановці чергової партії відновлених та модернізованих зразків озброєння та військової техніки Президент України — Верховний Головнокомандувач ЗС України Петро Порошенко сказав стосовно процесу відновлення територіальної цілісності нашої країни на її Сході, зокрема, таке:

— Я наголошував і ще раз наголошую: «Мінськ» — це мирний план, який передбачає абсолютно чіткі заходи і критерії нашої безпеки. Це чіткий і конкретний план повернення українського суверенітету на Донбас.

Тож є очевидним, що, попри заяви окремих політиків, намагання певних політичних сил в середині самої України поставити під сумнів дієвість так званого Мінського процесу, Президент нашої країни ще раз наголосив на безальтернативності Мінського процесу, щодо розв’язання нинішнього збройного конфлікту на Донбасі.

Однак не треба бути особливо обізнаним у воєнно-політичних нюансах нинішньої ситуації на Сході нашої країни, щоб осягнути одну просту річ, яку ніяк не хочуть усвідомити в Кремлі. Поступатися суверенітетом і територіальною цілісністю країни нинішнє воєнно-політичне керівництво України заради самого «Мінську-2» не буде. Петро Порошенко зовсім не випадково наголосив у своїй промові, що допоки не буде виконано безпекову складову — так званий безпековий пакет, доти Україна далі в політичному процесі просуватися не може.

Президент укотре нагадав, що безпековий пакет Мінського процесу передбачає повне припинення вогню; виведення військ агресора з нашої території; передачу на першому етапі під контроль ОБСЄ, а на другому — під контроль України неконтрольованої ділянки українсько-російського кордону; відведення важкої техніки і артилерії; безперешкодний доступ інспекторів ОБСЄ до всієї окупованої агресором території.

Тож загалом позиція українського керівництва абсолютно чітка і логічна. Але, на превеликий жаль, у «кремлівських геополітиків», які розв’язали проти нашої країни «гібридну агресію», інше бачення ситуації та інші цілі. Ось чому невдовзі після виголошення Президентом України промови в Чугуєві з протилежної сторони знову пролунало войовниче гарчання «вождів» окупаційного режиму про «кінець Мінська-2», «оголошення війни молодим республікам з боку Києва» та інші нісенітниці, підкріплені значним зростанням кількості обстрілів позицій українських військ, зокрема й з використанням важкого озброєння, забороненого Мінськими домовленостями.

До того ж уже наступної ночі ватажок так званої «ДНР» Захарченко (керівник встановленого на окупованій частині Донецької області окупаційного режиму) оголосив «екстрену перевірку органів управління молодої республіки» та провів «екстрену нараду з керівництвом», де також «екстрено» виголосив кілька гучних і «екстрених» заяв для представників ЗМІ. Зокрема, звертаючись до цього збіговиська колаборантів під виглядом таких собі учасників «мобілізаційних зборів керівників міністерств, відомств, адміністрацій міст і районів», їхній ватажок зазначив:

— Сьогодні ми провели з вами навчання, які пов’язані з двома речами. Перше — це сильне загострення на лінії зіткнення. А друге — виступ Петра Олексійовича Порошенка, в якому він повністю скасував Мінські угоди і фактично розв’язав новий виток бойових дій.

У цій заяві дивним є все — від констатації «загострення ситуації» на лінії фронту (звичайно, без згадування його ініціаторів) до майже шанобливого згадування керівника нашої держави на ім’я та по батькові замість звичних посилань на «фашистсько-бандерівську хунту», а також повністю вигадане ним «скасування» Мінського процесу. Думаю, такі ескапади «тамтешнього вождя» неабияк вразили отетерілих «керівників молодої республіки», змушених за розпорядженням пана Захарченка негайно «прибути у заздалегідь обговорене місце».

Утім якщо згадати деякі події останнього тижня, а також певні особливості функціонування окупаційного режиму агресора на Донбасі, то все стає на свої місця навіть без урахування жодних «екстрених» зібрань та інших циркових номерів у виконанні цих маріонеток агресора.

Перше і найголовніше — насправді ніякі Захарченки й інші Плотницькі не керують процесами на окупованих територіях. Усе вирішують і всім управляють у Москві. Вожді «повсталого Донбасу» є виконавцями на побігеньках у окупантів та агресорів і не більше. Адже навіть те, що і коли їм говорити «на публіку», вирішують у Кремлі. Тож можемо сміливо вважати пана Захарченка фактично ретранслятором на батарейках з пультом керування у Кремлі.

По-друге, згадане ним «загострення на лінії зіткнення» відбулося не після промови нашого Президента в Чугуєві, а ще майже за тиждень до цього. За даними прес-центру штабу АТО, кількість та інтенсивність обстрілів окупантами позицій українських військ на Приморському напрямку, причому з використанням важкої артилерії та бронетехніки (включно з танками), почали зростати (в окремі дні «прилітало» до 800–1000 артилерійських снарядів 122-мм, 152-мм калібру та 120-мм мін) ще за 5–6 днів до приїзду Президента на Харківщину і відповідних «екстрених» заяв Захарченка. При цьому українські війська згідно з раніше досягнутими домовленостями досі не застосовують важке озброєння, обмежуючись лише його піхотним різновидом…

По-третє, увечері 16 жовтня у під’їзді свого дому керованим вибухом у ліфті був убитий, мабуть, найвідоміший «полковник-автомийник» молодої республіки Арсеній Павлов на прізвисько «Моторола», який «прославився» своєю нелюдяної жорстокістю до військовополонених та заручників, ставши, певною мірою символом окупаційного режиму на Донбасі. І хоча офіційні представники цього самого режиму вже поспіхом заявили про черговий слід «української ДРГ», але мало хто по обидві сторони фронту сумнівається в тому, що це справа рук російських спецслужб. Адже їхні «вуха» надто помітні в цій історії (цього бойовика пильно охороняли, навряд чи «чужий» міг навіть наблизитися до будинку, де мешкав «Моторола»). А пан Захарченко зробив чергову гучну й «екстрену» заяву щодо «смерті героя»:

— Я так розумію, Петро Порошенко порушив перемир’я і оголосив нам війну. Загинув мій близький друг. Загинув від підлого вибуху, ми з’ясуємо, хто виконав, хто замовив — ми знаємо. Порошенко порушив перемир’я, нехай тепер боїться. Всі ваші агенти, які перебувають тут, поза законом.

Хто і чого має боятися, звичайно, вирішувати не Захарченку. Але його войовнича готовність повернутися до улюбленої справи — війни — очевидна. Так само, як й те, що загибель відомого терориста вигідна і самому Захарченку, і його керівникам у Кремлі, яким потрібен будь-який «вагомий» привід для невиконання положень Мінських домовленостей у незручній для них частині.

Окрім цього, на міжнародній арені сталося ще кілька подій, які, м’яко кажучи, не сприяли реалізації Мінських домовленостей у інтерпретації їх Кремлем. Спочатку Путін був вимушений «перенести» візит до Франції через позицію її Президента (за кілька днів те саме спіткало канцлера Німеччини фрау Меркель, яка відмовилася «повечеряти з паном Путіним»). За цим офіційні особи США, Великої Британії та ЄС повідомили, що «…розглядають можливість розширення санкцій проти російського правлячого режиму через його дії в Сирії та Україні». А ще — Парламентська асамблея Європи не тільки не повернула російську делегацію в зал засідань, а й ухвалила резолюцію (47 — «за», 17 — «проти»), яка разом із визнанням російської агресії на Сході України різко її засуджує (це важка поразка російської дипломатії, яка сприяла появі майже офіційної підстави для Європи «політично ізолювати» країну-агресора).

То хто ж насправді зриває мирний процес на Донбасі? Той, хто чітко і послідовно не тільки заявляє про дотримання, а й виконує положення Мінських домовленостей, або той, хто згадує про них лише тоді, коли з’являється можливість полегшити «санкційний тягар», або під виглядом домовленостей намагається просунути своє «своєрідне» тлумачення їх, обґрунтовуючи це «загостреннями» на лінії зіткнення? Відповідь очевидна…

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: