Будапештські домовленості: документ без «гарантійного талона»

 Жовтень 3, 2016
Знищена пускова шахта ядерної ракети в Первомайську

Знищена пускова шахта ядерної ракети в Первомайську

Підписання Україною в Будапешті у грудні 1994-го Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з її приєднанням до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї не врятувало нашу країну від підступної агресії одного з гарантів — Російської Федерації. Україна згорнула і знищила третій за потужністю ядерний потенціал. Окрім суто військової компоненти — відповідних підрозділів Збройних Сил, процеси ліквідації прямо чи опосередковано зачепили сотні підприємств ОПК, інфраструктуру військових містечок, тисячі людей практично розпочинали життя з нуля. Особливо болісно процес такого роззброєння пережили ракетники. І саме вони нещодавно знову порушили питання про недостатню захисну дію Будапештського меморандуму, який теоретично мав унеможливити дії Росії стосовно нашої держави.

Нещодавно на території музею Ракетних військ стратегічного призначення, розташованого в с. Побузьке Голованівського району Кіровоградщини, відбулася конференція, організована Спілкою ветеранів ракетних військ стратегічного призначення. Її головною метою стало привернення уваги керівництва країн-підписантів Будапештського меморандуму до невиконання його положень.

Зібрання видалося доволі представницьким — окрім сивочолих ветеранів, у чиїх руках свого часу була найпотужніша в світі зброя, учасниками заходу стали також курсанти військових вишів та офіцери ЗС України.

Ракетники активно обговорювали теперішню воєнно-політичну ситуацію в Україні та світі, здебільшого погоджуючись, що домовленості учасників ядерного клубу в столиці Угорщини не зупинили агресивні дії Росії. Відчувалася солідарність і в тому, що решта гарантів могли б надати значно більшу допомогу та сприяння, аби нам було легше відбитися від зазіхань східного сусіда. Звісно, історію не повернеш, але у 1994-му, на переконання промовців, багато що належало зробити інакше. Зокрема чіткіше визначити міжнародно-правовий механізм виконання гарантами нашої безпеки своєї функції в обмін на відмову України від ядерного статусу. Також незайвим було подбати і про значно адекватнішу компенсацію втрат нашої країни в економічному та соціальному аспектах від такого «примушення до роззброєння». Та й юристи доволі скептично оцінюють визначення цього документа як меморандуму, тобто, буквально декларації про наміри. У нас було 20 років, аби формалізувати виписані в ньому положення і досягнути вищого нормативного щабля, ухваливши справді дієвий для України безпековий міжнародно-правовий механізм. Зрозуміло, що видимих причин для такої перестороги не існувало, адже суттєвих територіальних претензій до нас ніхто не висував і не готувався до нападу. Проте, як показали події 2014-го і подальших років, для цього багато часу не потрібно, тож керівництво держави таки мало дослухатися до тих експертів, які попереджали: навіть у такій сприятливій «атмосфері» слід мати захисні «плащі» від бурі. А вона може налетіти навіть звідти, звідки не очікуєш…

ДУМКА З ПРИВОДУ
Днями заступник Міністра з питань тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб Георгій Тука в інтерв’ю журналу «Країна» зауважив: «Коли наші горе-патріоти волають про повернення ядерного статусу, дорікають Кравчуку за відмову від нього — це примітивізм. Одна справа — володіти ядерною зброю, інша — керувати нею. Україна ніколи не мала можливості використовувати ядерну зброю, яку зберігала. Той шлях, яким пішов Кравчук, єдино правильний. І вимагати зараз повернення ядерного статусу — помилка. Леоніду Макаровичу можна дорікнути лише в тому, що можна було вимагати від Заходу більших відшкодувань. А вимагати повернення ядерного статусу — дилетантизм і маячня. Це небезпечний популізм…»

**********

СОТНІ МІЛЬЙОНІВ ЗАМІСТЬ МІЛЬЯРДІВ
— На момент розвалу СРСР Україна мала третій за потужністю ракетно-ядерний ресурс. Було 220 носіїв ядерної зброї. У складі 43-ї ракетної армії — 176 шахтно-пускових установок із міжконтинентальними балістичними ракетами, 130 ракет РС-18 і 46 установок з сучасними твердопаливними РС-22 «Скальпель» (названо завдяки точному влученню на відстані 10–12 тис. км). Були авіаційні носії з крилатими ракетами (672 боєголовки), мали і 2,5 тис. ядерних тактичних боєприпасів, — говорить голова Спілки ветеранів РВСП України генерал-майор запасу Микола Філатов, колишній командир 46-ї ракетної дивізії, перший заступник командувача 43-ї ракетної армії (найпотужнішої в СРСР). — Мені як командиру дивізії (1990–1994 рр.) дістався найскладніший період. Пам’ятаю візит Міністра оборони США Вільяма Перрі на наші об’єкти. Я приймав його тут, у Побузькому. Він опускався під землю у командний пункт і був вражений побаченим: коли ще побуваєш там, де ракети націлені на твоє місто! Звісно, такий потенціал, навіть у складі двох дивізій, Україні не був потрібен. Але зараз достатньо сучасних звичайних засобів ураження, які мало поступаються ядерним. Йдеться про те, що ми могли зберегти ракетоносії й технології, а тоді оборонний потенціал однозначно посилився б. А так ми отримали майже 500 мільйонів доларів замість мільярдів. Ці американські кошти трішки вирішили проблему житла для військових — та й усе.

Микола Михайлович нагадав, що ракетно-ядерний потенціал України був створений багатьма вітчизняними підприємствами, серед яких особливе місце належить КБ «Південне» і «Південмашу», харківському «Хартрону», київському «Арсеналу». Генерал закликає зробити все, аби не втратити ці потужності й завантажити їх роботою для військової та мирної мети.

**********

РАКЕТНО-ЯДЕРНА ЗБРОЯ — ФАНТОМНИЙ БІЛЬ УКРАЇНИ
Україна свою частину угоди виконала, ставши першою державою, яка позбулася ядерної зброї. Ветерани-ракетники не без суму в голосі згадують, що на їхню долю випало бачити, як стає історією ціла галузь найбільш технологічного роду військ, як ставиться крапка і в їхній професійній кар’єрі. У деяких промовах відчувався певний фантомний біль. Проте вони сподівалися: такі жертви виправдані й Україна надалі не стане ціллю для ворожих боєголовок, а національна економіка сконцентрує кращий ресурс для розвитку, позбавивши країну тягаря обслуговування РВСП. Але важко не погодитися з думкою, яка пролунала на конференції, що Будапештський меморандум не посприяв утворенню альтернативної моделі безпеки. Доволі показово, що одним з учасників підписання цього документа з російського боку був теперішній очільник МЗС РФ Сергій Лавров, а тоді — постійний представник Росії при ООН. Тепер цей персонаж повсюдно твердить про недосконалість меморандуму, мовляв, деякі положення тлумачать довільно, а тому в кожного підписанта власне розуміння, як його дотримуватися.

Учасники конференції напрацювали текст відкритого звернення до керівництва країн-підписантів Будапештського меморандуму, членів ядерного клубу та світової спільноти.

Зокрема в ньому йдеться про необхідність вжиття дієвих заходів для захисту територіальної цілісності України від російської агресії й реагування на суттєві порушення європейського безпекового простору. Саме ветерани-ракетники колись сприяли повній ліквідації української ракетно-ядерної зброї. Але сподівання на захист зруйнував ключовий фігурант процесу — Російська Федерація. Ця країна зневажає принципи заключного акту ОБСЄ щодо поваги до незалежності та чинних кордонів нашої держави. Учасники конференції звернулися до очільників США та Великобританії з проханням активніше втручатися в ситуацію, зокрема задіявши військові, дипломатичні, економічні механізми, якими володіють країни-гаранти. Закликали ветерани й інші країни ядерного клубу посприяти припиненню кровопролиття на Донбасі та поверненню Криму. Залишається сподіватися, що позиція і заклик тих, хто колись тримав під контролем арсенал смерті планетарного масштабу, не будуть непоміченими керівниками провідних країн.

До речі, Президент України Петро Порошенко у промові на 13-й зустрічі Ялтинської Європейської Стратегії (YES) зауважив, що наша країна має зробити висновки з досвіду, який дав Будапештський меморандум. Він переконаний: Україні потрібні двосторонні угоди з нашими союзниками у сфері безпеки, зокрема із країнами-підписантами цього меморандуму.

**********

Геннадій КАРПЮК

Схожi записи: