Першовідкривач Х-променів

 Вересень 28, 2016

5466_p_21_img_0001 Іван Пулюй — феноменальний фізик з українським корінням

Сучасне життя неможливо уявити без проходження медичної процедури під назвою «рентген», за допомогою якої можна виявити розвиток хвороб на ранніх стадіях і вчасно призначити лікування. А чи знаєте ви про те, що саме український науковець доклав чимало зусиль, щоб згодом цей винахід було сконструйовано?

Майбутній всесвітньо відомий вчений Іван Пулюй виріс у релігійній родині. Упродовж шести років хлопець пішки проходив 10 кілометрів для того, щоб здобувати знання в Тернопільській гімназії. Саме там він став учасником таємного товариства «Громада», яке займалося популяризацією української історії та культури. Батьки мріяли, щоб син був священиком, тож після завершення навчання у гімназії відправили його до греко-католицької духовної семінарії у Відні, де він поєднував навчання з перекладами духовної літератури українською мовою.

Наприкінці навчання в семінарії Іван відвідував лекції з астрономії, математики та фізики у Віденському університеті. Йому настільки сподобалися ці науки, що він відмовився бути священиком і вирішив стати студентом філософського факультету цього університету. Це було й справді доленосне рішення, яке згодом принесло Пулюю світове визнання.

Уже за декілька років Іван Пулюй сконструював прилад для вимірювання механічного еквівалента теплоти, який було відзначено срібною медаллю на Всесвітній виставці в Парижі 1878 року. Це був лише початок неймовірних винаходів. Здобувши ступінь доктора філософії, він влаштувався на роботу до Віденського університету, де зробив більшість своїх відкриттів.

Успіх до науковця прийшов дуже швидко. Спочатку він винайшов прилад, в якому був встановлений антикатод, — так звану «лампу Пулюя». Завдяки цій лампі з’являлося невидиме випромінювання, яке за допомогою спеціального екрану можна було зробити видимим. Трохи згодом на Міжнародній електротехнічній виставці вчений представив лампу розжарювання нової конструкції, яка дозволяла в декілька разів підвищити термін її служби. На цей винахід Пулюй одержав патент. Також він запатентував конструкцію переносного ліхтаря для шахт.

Через деякий час успішний вчений очолив кафедру фізики Німецької вищої технічної школи в Празі. Проте доля подарувала йому не лише роботу, а й зустріч з майбутньою дружиною. Іван Пулюй одружився зі своєю студенткою, Катериною Стозицькою, яка була на 18 років молодша за нього. У подружжя народилося 15 дітей, з яких вижили лише шестеро.

Надзвичайно важливим є внесок Пулюя у проектування та будівництво електростанцій на постійному струмі в Австро-Угорщині. Також він долучався до створення першої в Європі електростанції на змінному струмі у Празі та до розробок схем будівництва електричного трамвая. Конструкція телефонних станцій, яку запропонував Пулюй, успішно використовувалась у багатьох країнах світу.

За такі величезні успіхи науковця нагородили званням Радника Двору і Рицарським Хрестом від імператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа.

Цікаві факти

  1. Ім’я Івана Пулюя носить Тернопільський національний технічний університет, де щороку до дня народження вченого проводять Пулюївські наукові читання.
  2. На честь видатного вченого названо середню школу, вулицю і площу селища Гримайлів. А у Гримайлівській середній школі діє музей імені Пулюя. Серед експонатів є ксерокопії багатьох праць вченого, сімейні фотографії. Зібрано багато матеріалу про педагогічну, наукову, дослідницьку діяльність І. Пулюя.
  3. Кожні 2 роки присуджується Премія НАН України імені Івана Пулюя — за видатні роботи у галузі прикладної фізики.
  4. Національний банк України 25 січня 2010 року ввів у обіг пам’ятну монету номіналом 5 гривень, присвячену Іванові Пулюю.
  5. 4 листопада 2014 року в Тернополі відкрили меморіальну дошку членам Тернопільського таємного молодіжного товариства «Громада», засновником якого був Іван Пулюй.
  6. Вулиці та провулки Івана Пулюя є в багатьох населених пунктах України.

У науковому світі й досі точаться суперечки стосовно того, хто ж є першовідкривачем Х-променів, які зараз відомі під назвою «рентгенівські промені». Саме Пулюй своїми дослідженнями катодних променів і конструюванням досконалих катодних ламп, здійсненими на початку 1880-х років, прокладав шлях до відкриття Х-променів, яке судилося зробити Вільгельму Рентгену наприкінці 1895 року. Відомо, що знімки, виконані за допомогою лампи Пулюя, найчастіше відтворювались у європейських наукових виданнях. А першу в Америці медичну Х-променеву фотографію зробили в Дартмутському коледжі у лютому 1896-го року, де було багато газорозрядних трубок. Після перевірки багатьох із цих трубок виявилося, що лише одна з них ґенерувала Х-промені — це була трубка Пулюя. Тож випадкове виявлення Х-променів могло трапитися в багатьох лабораторіях.

Провівши 1896 року досліди, Іван Пулюй у «Доповідях Віденської академії наук» опублікував їхні результати. Зокрема у статтях йшлося про відкриття властивості Х-променів іонізувати молекули та атоми, про з’ясування просторового розподілу променів та визначення місця, де вони утворюються, про їхню ефективність та можливість застосування в медицині.

Тож роль Пулюя у формуванні всього комплексу наукових знань про випадково виявлені промені є ніяк не меншою від ролі власне Рентгена. Тут доречними є слова академіка Йоффе: «Одне очевидне: відкриття рентгенівських променів було вже підготовлене попередніми дослідженнями, вони були б незабаром відкриті кимось іншим, якщо б В. Рентген пройшов повз них». Саме українець Іван Пулюй підготував ґрунт для цього відкриття і зробив найбільший внесок у його практичне застосування.

Попри те що життя Івана Пулюя минуло головним чином за межами України, думками і добрими справами він завжди залишався серед свого народу.

Сьогодні ім’я Івана Пулюя, вченого зі світовим визнанням, повертається iз забуття як символ інтелектуальної могутності українського народу. А його життєве кредо: «Нема більшої гордості для інтелігентної людини, як берегти свою і національну честь та без нагороди вірно працювати для добра свого народу, щоб забезпечити йому кращу долю», — не втратило актуальності й у наш час.

 

Науковець, перекладач, видавець

5466_p_21_img_0002Іван Пулюй був не лише визнаним лідером у багатьох напрямках фізики й електротехніки, але й послідовно втілював масштабну програму піднесення свого народу до висот духовності. Працюючи майже все свідоме життя за межами України, саме він узяв на себе обов’язок розбудови всієї системи освіти — від початкової школи до українського університету у Львові, від невеликого молитовника до повного видання Біблії, від підручників для гімназій до актуальних наукових праць українською мовою. Досягнувши вершин у науці, він наполегливо торував шлях до таких вершин для інших.

Концепцію перекладів церковної літератури українською мовою Пулюй обдумував ще гімназистом, а згодом переконливо аргументував необхідність використання фонетичного правопису замість незрозумілого народові «язичія». 1869-го він видав український переклад «Молитвослова». Того ж року у Відні відбулася перша зустріч Івана Пулюя з Пантелеймоном Кулішем. У лютому 1871-го почалася їхня спільна праця над перекладом Біблії, результатом якої стали чотири Євангелія — від Івана, Луки, Матвія і Марка. Повне видання Нового Завіту спільного перекладу видано у Львові 1880 року. Над перекладом Старого Завіту Куліш працював до кінця життя (до 1897 р.), а для завершення перекладу Пулюй запросив Івана Нечуя-Левицького.

Більшу частину організаційного клопоту, безпосередньо пов’язаного з видавничим процесом, Пулюй узяв на себе. Повне видання Біблії у перекладі П. Куліша, І. Пулюя та І. Нечуя-Левицького вперше вийшло у Відні 1903-го. 1904 року Пулюй звернувся до російської влади і до Академії наук у Петербурзі з клопотанням про дозвіл на поширення Біблії, перекладеної українською мовою, в Російській імперії, однак одержав відмову. Натомість він добився дозволу від японського військового керівництва на поширення духовного слова українською мовою серед вояків-українців, полонених під час російсько-японської війни.

Підготувала Олена КРУГЛЄНЯ

 

Схожi записи: