«Джин» з переднього краю

 Вересень 26, 2016

f167e8f0c4Улітку минулого року в зоні АТО було досить «спекотно». В районі Волновахи йшли запеклі позиційні бої. По українських «опорниках» постійно гатили ворожі «Гради», танки та артилерія, майже щодня працювали диверсанти. Чимало смертельних та важких поранень зазнавали захисники цих рубежів від куль ворожого снайпера. Наказ на його ліквідацію отримали розвідники одного із сусідніх мотопіхотних підрозділів. Як згодом стало відомо, цим снайпером була дівчина-найманка.

— Тоді мій взвод вів бойові дії неподалік Старогнатівки, а я був снайпером-розвідником, — пригадує сержант із позивним «Джин», з яким ми познайомилися на одному з передових ВОПів у Луганській області. — Майстерності дальнього бою мене навчали досвідчені інструктори, у яких за плечима було чимало гарячих точок. А бойового досвіду я набував уже в зоні АТО. Під час боїв та штурмів доводилося в першу чергу знищувати ворожих командирів, кулеметників, гранатометників та інші важливі цілі. Цього разу була дуель зі снайпером.

За наявною інформацією «Джин» припускав, що ворожий снайпер — це кмітлива дівчина, в минулому біатлоністка. Вона щоразу змінювала свою позицію: працювала то з терикону, то з посадки…

Неохоче згадуючи те завдання, «Джин» все ж таки розповів, як полював за нею майже тиждень. Щодня довгими годинами він лежав на одному місці та спостерігав. І одного дня вона нарешті себе виявила…

Після цього бойовики на тій ділянці лінії розмежування були помітно деморалізовані, адже усвідомлювали, що український снайпер виявився спритнішим за їхнього. До того ж була втрачена перевага в снайперському терорі, а це для позиційної війни — досить важливий чинник.

Наш герой «Джин» — молодий хлопець родом з Кіровоградщини. Міцна спортивна статура та сталеві м’язи видають у ньому професійного спортсмена. Він — кандидат у майстри спорту зі змішаних єдиноборств, призер багатьох чемпіонатів. До армії пішов добровольцем: спочатку служив у піхоті, а згодом потрапив до батальйонної розвідки. На його рахунку чимало бойових виходів у тил противника. А це важка, виснажлива праця. Не кожен зможе в дощ або сніг протягом багатьох годин лежати в секреті, не виявляючи себе навіть тоді, коли противник, як кажуть, для профілактики, відкриє вогонь у твій бік.

За словами «Джина», війна — це важка і небезпечна робота. Вона залишає тяжкі спогади.

— За кілька днів після прибуття до зони АТО відчув на собі обстріли з «Градів». Ворог ховав РСЗВ у шахтах, кілька разів на день виїжджав і гатив по нас. Правда, такі витівки тривали недовго: наші танкісти з артилеристами їх таки накрили. Хочу підкреслити: я там жодного разу не бачив, щоб хтось із наших хлопців злякався або відмовився виконувати бойовий наказ, яким би небезпечним він не був…

Згодом частину, де воював наш герой, було виведено в тил для відновлення боєздатності. Через деякий час підрозділ знову відбув на передній край — цього разу на Луганщину. «Джин» отримав підвищення — став головним сержантом мотопіхотного взводу.

Серед свіжих бойових спогадів «Джина» — бій на ВОПі в районі Золотого:

— Після мінометного обстрілу «сепари» та козачки намагалися захопити наші позиції штурмом з трьох боків. Бій був тривалим і запеклим. Ми втримали свою позицію, бо у нас велика перевага — ми на своїй землі!

Валентин ШЕВЧЕНКО

Схожi записи: