Чи могла Полтава зупинити Петра І ?

 Вересень 24, 2016

5466_p_22_img_0002Відповідь на це питання можна знайти, побувавши на полі найкривавішої битви Північної війни

Полтава навдивовижу багата на об’єкти воєнної історії — як знані, так і маловідомі. Напевно, навіть за межами України уславлений Гоголем та Котляревським край упізнається передусім за Полтавською битвою 1709 року, що відіграла вирішальну роль у російсько-шведському протистоянні та придушила в зародку сподівання гетьмана Мазепи позбутися великоруського протекторату через союз із Карлом XII. Тому до обов’язкової програми відвідин міста над Ворсклою завжди входив візит на поле Полтавської битви, де на терені площею 800 га діє Державний історико-культурний заповідник

Згадана битва сповнена драматизму, суть якого дивовижним чином дещо перегукується з теперішніми українськими реаліями. Тоді, понад 300 років тому, 60-тисячна російська армія на чолі з Петром I підійшла до міста, де зібралися і чималі шведські сили. Трагізм ситуації полягав у тому, що в складі обох армій були козацькі полки. У росіян їх очолював Семен Палій, у шведів — Іван Мазепа. Зрештою, король програв царю, а мрія про новий шлях історичного розвою українських земель так і не отримала жодного шансу на довге життя. Поки у ХХ столітті із зерна надії не почали проростати паростки незалежності.

Головні пам’ятки Поля Полтавської битви

Десять гранітних монументів на місцях колишніх редутів

Братська могила загиблих російських солдатів (1345 вояків)

Пам’ятник загиблим шведам від шведів (1909 р.)

Пам’ятник загиблим росіянам від шведів (1909 р.)

Пам’ятник, встановлений на місці переправи російської армії через Ворсклу

Пам’ятник Петру I, встановлений перед входом до музею (1915 р.)

Пам’ятник захисникам фортеці Полтава і коменданту О.С. Келіну (1909 р.)

Хрестовоздвиженський монастир (1650 р.), де розташовувалася штаб-квартира Карла XII

Сампсоніївська церква, яку за унікальний розпис вважають єдиною у світі каплицею, побудованою у стилі українського модерну

Тепер на місцях давніх баталій і звитяг затяжної Північної війни, зокрема навколо братської могили та ротонд, посеред музейних експозицій сновигають туристи — здебільшого українські та шведські, а також з інших європейських держав. Росіян за останні два роки кардинально поменшало, а якщо вони і приїздять, то поводяться набагато скромніше, аніж раніше. Справа в тому, що навколо колекцій історично значимих для культурної спадщини цінних артефактів практично завжди розпалювалися суперечки на історичні теми. Багато українців та росіян мали полярні погляди на події минувшини і по-різному їх тлумачили. Топ-темами таких дискусій ставали постать Мазепи та роль війська під орудою Петра І. Щоправда, до рукопашної не доходило. Але замалим. Тутешні екскурсоводи розповідають, що найгарячіші диспути розгоралися в екскурсійних автобусах, де українці та росіяни вимушені були спільно подорожувати. На угамування пристрастей на ґрунті обговорення подій сивої давнини гіди витрачали багато сил та часу.

Пік відвідувань заповідника припадає на весну-літо. Особливо багато людей тут у роковини битви — в червні.

Музей «Поле Полтавської битви» створено 1909 року з нагоди 200-ліття «Вікторії Петра». Паноптикум неодноразово грабували, і лише наприкінці 1950-го він знову запрацював. А от Державний історико-культурний заповідник, до складу якого входить і музей, цьогоріч відсвяткував 35-ліття. До речі, серед усіх історико-культурних заповідників України він єдиний увійшов до списку ІАМАМ (Міжнародна організація військово-історичних музеїв світу), що діє під егідою ЮНЕСКО. Заповідник охоплює територію навколо Хрестовоздвиженського монастиря Полтави, сіл Пушкарівка–Рибці–Івонченці–Тахтаулове–Осьмачки–Жуки–Семенівка–Петрівка–Яківці. Обійти його за один день просто нереально. Свій слід тут залишили й інші культури та баталії. Відомо, що на цих землях колись було понад 30 курганів, насипаних у період I тис. до н.е. — I тис. н.е. 1399-го на цьому ж місці відбулася битва між воїнами Великого литовського князя Вітовта й ордами татарських ханів Темір-Кутлуя та Едигея. Відбувалися і численні міжусобиці серед гетьманських загонів.

Підготував Геннадій КАРПЮК

Схожi записи: