«За два місяці на війні я навчився більшого, ніж за п’ять років у виші»

 Вересень 19, 2016

T-64BV_1_495x331Обидва майори рефреном повторюють: аби мати протитанкістів, які служитимуть роками і досконало знатимуться на конкретній артсистемі, треба виконати низку умов. Передовсім це гідна мотивація служби й забезпечення житлом контрактників — людей, які справді служитимуть, а не відбуватимуть номер. Другий наріжний момент — виховання корпусу інструкторів. Третій — якісний прорив у розвитку полігонної інфраструктури. В Україні вже не існує жодного підприємства, яке виробляє специфічне полігонне обладнання — таке, як фронтальна пересувна ціль тощо. І військовим доводиться вигадувати щось самим. Приміром, Тарас Кавун каже, що з 2008-го по 2013-й його полігон вижив без фінансування на голому ентузіазмі офіцерів. Нині вже проводять певні закупки відповідно до курсу стрільб. Принаймні, матеріали для створення макетів техніки є. Втім це тільки початок змін.

— За два місяці на війні навчився більшого, ніж за п’ять років у виші, — зізнається майор Кавун. — Тепер розумію, наскільки нам бракувало практики: в полі варто закріпляти кожну вивчену тему. Кожну! А «арту» зараз доцільно більше вчити воювати в міських умовах. Але для цього наші полігони здебільшого не готові: цю ваду треба якнайшвидше усувати.

Побували ми і на практичному стрільбищі, де наш підбитий Т-64 з району АТО слугує за мішень для навчання протитанкістів, які тут стріляють ПТУРами й «Рапірами». Говорили з офіцерами про підготовку та насущні проблеми. Звісно ж, згадували і фронтові історії. Найбільше вразила оповідка про те, як у липні 2014-го на шахті «Южная» протитанкісти хотіли встановити український прапор. Але досвідчений командир заперечив, адже за «поведінкою» стяга ворог вираховуватиме поправку на вітер. Виявляється, майстерний артилерист чи снайпер із задоволенням скористається таким подарунком долі й недалекоглядністю противника. Отже, війна є своєрідним університетом, де успішність кожного залежить не тільки від книжних знань, а й від кмітливості та досвіду служивої людини.

Геннадій КАРПЮК

Схожi записи: