«Броньований кулак» нашого війська

 Вересень 11, 2016
На навчаннях навички всіх членів екіпажу доводяться до автоматизму

На навчаннях навички всіх членів екіпажу доводяться до автоматизму

Як показав досвід бойових дій на Донбасі, танкові частини та підрозділи продовжують бути одним із станових хребтів Сухопутних військ української армії

Ще декілька років тому доводилося чути від різних фахівців, що застосування танків у сучасному бою малоефективне та й самі вони морально застарілі. Та, як показав бойовий досвід, у ході зіткнень на Донбасі вони продовжують бути одним із станових хребтів української армії. А це передусім завдяки тому, що танкові війська СВ Збройних Сил України серед іншого постійно вдосконалювали тактику ведення бойових дій та застосовували нові тактичні прийоми.

Нещодавно наш журналіст повернувся з відрядження з розташування 1-ї окремої танкової бригади, військовослужбовці якої на Сході України практично з перших днів початку бойових дій.

— На початку АТО ми зіткнулися з низкою проблем. Відсутність у мобілізованих військовослужбовців знань ТТХ бойових машин часто спричиняла виведення їх з ладу. В бою давалася взнаки і недостатність практичних навичок у особового складу. Було проблемою і те, що мобілізовані, яких саджали на «Булат», не знали усіх можливостей цієї машини. А вона, хочу сказати, дуже хороша, — пояснює командир 3-го танкового батальйону 1-ї окремої танкової бригади майор Олександр Мороз. — Та за більш ніж два роки ситуація змінилася кардинально. Ми відновили та впровадили деякі нові навчально-бойові вправи для танкістів, опанували нову тактику ведення бойових дій.

Так, у районі проведення АТО досить ефективно застосовувалася тактика мобільних танкових груп. Це дозволяло відвести техніку з-під удару противника та ефективніше використовувати її на найбільш небезпечних напрямках.

— Навички всіх членів екіпажу доводяться до автоматизму, адже від цього залежить живучість танка. Снаряд летить приблизно 3–4 секунди зі швидкістю 850 м/c. Вчасно помітивши постріл, вояк має лише декілька секунд на те, щоб змістити машину, — продовжує командир батальйону. — А між першим і другим пострілами є 15 секунд — поки відбувається перезарядка. У цей час танкісти повинні встигнути зробити постріл у відповідь та змінити місце дислокації.

Офіцер наголосив, що потрібно чимало часу, аби навчити танкіста всім цим премудростям. Як відомо, таких фахівців готують у 169-му навчальному центрі «Десна». Та, за словами мого співрозмовника, з випускниками «учебки» доводилося ще добряче працювати. На думку офіцера, система відбору фахівців для танкових підрозділів вимагає більш прискіпливої уваги та корегування. Також варто розробити стандарти навчання, як в усіх арміях країн НАТО. Тобто для кожного фахівця при укладанні контракту має бути прописано, що він повинен знати та за що відповідати. І якщо військовослужбовець не виконує цих умов, з ним просто розривають контракт.

Розповідаючи про зміни в системі підготовки танкістів у бригаді, комбат повідомив, що у навчальний процес було запроваджено вивчення танкових каруселей та стрільбу з танків на великі відстані із «закритих вогневих позицій».

Це дало можливість вести вогонь по противнику з відстані до 12 кілометрів. Таким чином, підрозділи, розташовані у другому ешелоні, можуть себе прикривати. При цьому не видно ані цілі, ані танка що стріляє, ані самого спалаху від пострілу. На точність розрахунку стрільби із закритої вогневої позиції впливають багато факторів: визначення власної позиції, прив’язка танку до неї (орієнтири), визначення цілі, правильність введення даних у спеціальну програму, метеодані, зношеність ствола тощо. Далі має бути правильно здійснений постріл. Усього цього танкісти навчаються практично щоденно.

Така стрільба не є чимось новим. Вона досить часто застосовувалась у роки Другої світової війни радянськими солдатами, а після її закінчення тривалий час входила до курсу підготовки танкістів. Проте згодом її припинили практикувати, оскільки у війську була значна кількість артилерії. Сьогодні ж стрільбу із закритих вогневих позицій повернули.

Чимало уваги приділяється і психологічній підготовці бійців. Адже як би добре танкіст не знав свою машину та озброєння, він повинен бути готовим застосовувати їх під канонади вибухів та обстрілів.

— В бою перемагає той, хто спритніше рухається і точніше стріляє. Саме тому зараз опановуємо ведення вогню на високих швидкостях, — додає командир танкової роти 1-ї окремої танкової бригади капітан Олексій Лисиченко. — Також приділяємо увагу проходженню мінних загороджень, адже в районі АТО дуже активно застосовують різноманітні модифікації фугасів.

Наскільки ефективно діють танкові підрозділи в зоні АТО, може красномовно засвідчити один із боїв. У ньому якраз і брала участь танкова рота, тоді ще капітана Олександра Мороза. Наші танкісти на вітчизняних «Булатах» зустрілися з батальйонно-тактичною групою 5-ї окремої танкової бригади Російської Федерації, озброєною «сімдесятдвійками».

Завданням наших танкістів було прикривати атаку підрозділів 30-ї механізованої бригади на Логвинове. У саме село танкісти не заходили, а прикривали лівий фланг атаки на відкритій місцевості. Даних про позиції противника не було. Кожен контролював свій сектор.

Коли українські піхотинці підійшли до села, по них раптово відкрив вогонь ворожий Т-72. Наші танкісти знищили його першим пострілом з відстані 900 метрів. Противник одразу ж відкрив вогонь у відповідь. Та на «Булаті» спрацювала надійна динамічна система захисту «Ніж». Танк не просто вцілів, а й зберіг боєздатність, тож продовжив бій.

Викривши позиції другої «сімдесятдвійки», яка була недалеко від першої, наші танкісти одразу ж знищили і її. На цьому рубежі згодом виявив себе і третій ворожий танк. І за мить він теж був знищений. Бій під Логвиновим тривав не більше 20 хвилин. Наші танкісти зайняли вигідний рубіж для відбиття можливих контратак противника, але більше їх ніхто не атакував.

Загалом у боях у районі Дебальцевого ця рота знищила 6 танків і 1 БМП противника.

Роман ВУС

 

Схожi записи: