Нізащо не станемо «вантажем 400»

 Серпень 19, 2016

5461_p_11_img_0001-mВетерани АТО Вишгородщини, що на Київщині, не бажають бути тягарем ні для кого

«Увага! Учасникам АТО Вишгородщини, які мають потребу в безкоштовному медичному забезпеченні! Комунальним закладом «Вишгородський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» спільно із «Асоціацією учасників АТО Вишгородщини» для учасників бойових дій розроблений комплекс заходів. Першим його етапом є проходження медичного огляду для виявлення персональних проблем і потреб…»

Таке оголошення розміщене відразу на кількох вишгородських сайтах. Саме його тема стала приводом для візиту в це місто, бо проблема пільгового забезпечення ліками демобілізованих учасників бойових дій актуальна по всій Україні.

Я домовився зустрітись із заступником голови асоціації 46-річним колишнім спецпризначенцем Олександром Талалаєм на центральній площі Вишгорода. Олександр трохи запізнювався, бо отримував у рідних Старих Петрівцях почесну відзнаку Української православної церкви з рук єпископа Васильківського Лаврентія, який приїхав у село саме з цієї нагоди.

Поки що я спілкуюсь з розпорядником цікавого намету на площі — військовослужбовцем районного військкомату Ростиславом Діденком, учасником АТО. Ростислав розповсюджує друковані рекламні матеріали з інформацією про вступ на контрактну службу до Збройних Сил. Справа, за його словами, йде не надто жваво: здебільшого охочі служити відразу прямують до комісаріату. Але ж шукати нові форми роботи треба.

З’являється Талалай і долучається до розмови: «Третій день стоїш? Скільки буклетів роздав? Думаю, це марнування часу, є способи кращі. Бери візитівку, зустрінемося в комісара…»

— Знаєте, — звертається Талалай уже до мене, — наша зустріч обіцяє бути цікавою. Через дві години на мене чекає заступник губернатора Київщини. Мова йтиме саме про реалізацію однієї з медичних програм для учасників АТО в масштабах області… Вас цікавлять й інші питання? У нас є трохи часу, поспілкуєтесь із моїми колегами в офісі.

Офісом організації виявилось пристойне приміщення на першому поверсі житлової багатоповерхівки, яке, за свідченням секретаря асоціації Тетяни, їм надав у безкоштовне користування один із місцевих депутатів. У приймальні заповнює анкету для вступу в Асоціацію учасників АТО Вишгородщини відпускник із 17-ї окремої танкової бригади Олександр Шкільний, якого тільки-но проконсультували щодо всього спектру належних йому пільг. А мене перехоплює імпульсивний Сергій Кирієнко, який зараз курирує питання щодо отримання земельних ділянок: «Думаєте, цей хлопець зараз піде в адміністрацію, напише заяву на землю, і все у нього буде із цим гаразд? Дзузьки! Мені навіть уявити важко, скільки шпарин у законодавстві дозволяють нашому чиновнику дурити людей».

Сергій наводить приклади. У районі на території заповідного лісу є з десяток незаконно збудованих маєтків багатеньких можновладців, де хати виконані із двадцятиметрових відбірних колод закарпатської смереки. Навколишні місцеві мешканці про це добре знають. Знають і хазяїв садиб, а от владу наче засліпило. Або таке: рішення про виділення двох гектарів землі під забудову в заповідній зоні одному із «сильних світу цього» депутати ухвалили на сесії… о другій годині ночі!

І навпаки. В Асоціації до кінця року буде десь 700 членів. А належні за законом ділянки отримали лише двоє у Абрамівці і п’ятнадцятеро — в Нових Петрівцях! Сергій показує список кандидатів на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства зі 115 осіб. 8 перших у ньому — члени родин загиблих воїнів. Вони чекають на ділянки ще з початку війни!

— Я вам так скажу, — гарячкує він, — до нас прислухаються лише тоді, коли ми демонструємо силу і натиск. Поки ми гуртом не заблокували роботу міської сесії, депутати нас впритул не помічали.

Талалай його перериває: «Громадські акції, безумовно, потрібні. Але демонструвати належить не стільки силу, скільки нашу єдність і спроможність добиватись законних та своєчасних рішень владних структур. Ці 17 ділянок у селах є тільки першими «ластівками» наших здобутків, за якими обов’язково «прилетять» всі інші. Проект щодо виділення земель ми розпочали лише два місяці тому. До речі, хочу звернутись до читачів вашої газети. Мені не дуже хотілося б, аби побратими на фронті бачили ситуацію в тилу скрізь рожеві окуляри. Проблем тут вистачає. Але при поверненні додому не треба ні палити під держадміністраціями шини, ні рвати на грудях тільники. Це ситуації не вирішить, тільки спричинить безлад і зайву соціальну напругу. Треба розуміти, що ти борешся не з конкретними людьми, а із системою».

За словами Олександра Талалая, мирне блокування роботи сесії міськради мало три наслідки. Перший — створення дорадчого органу в складі 10-ти ветеранів при депутатській комісії з питань виділення земельних ділянок. Другий — укладення письмової угоди з міськрадою про унеможливлення ухвалення будь-якого рішення про виділення землі без погодження з асоціацією. Третій — набуття практичного досвіду юридично грамотної співпраці організацій учасників АТО з владою на місцях.

— Ви чули такий термін «вантаж 400»? — запитує Талалай. — Він народився саме в середовищі ветеранів АТО. Під ним ми розуміємо тих із нас, які, биті війною, зневірилися й опустили руки. Тих, хто через це стали непотрібні ні родині, ні суспільству, ні навіть собі. Так от, вишгородці за жодних обставин не стануть «вантажем 400». Однак виборювати належне нам за законом ми будемо тільки законними шляхами.

Поки ми їдемо в авто до Києва, я слухаю розповідь Олександра про роботу асоціації і починаю розуміти дійсні масштаби та значення діяльності організації. Вона створила у районі працюючі схеми за двома найпроблемнішими напрямками — отриманню земельних ділянок і безкоштовному забезпеченню учасників бойових дій ліками. Свій досвід у встановленні громадського контролю за реалізацією цих справ Олександр зараз поширює у районі та за його межами.

Зрушивши з місця земельне питання, він взявся за безкоштовні ліки — вже його власну ініціативу. Спочатку Олександр з побратимами провів серію перемовин із керівниками і депутатами різних рівнів, головними лікарями медичних установ та аптек Вишгорода. Потім підписав з представниками влади кілька юридично спроможних угод. У підсумку сесія міськради виділила під проект реальні кошти, визначила лікувальні заклади для медичних обстежень та аптеки, які вже видають за рецептами безкоштовні ліки учасникам бойових дій.

НЕ ЧЕКАТИ НІ ВІД КОГО МИЛОСТІ

…Кабінет заступника голови державної адміністрації Київської області Андрія Янченка — ще рік тому командира 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь». Окрім Андрія Васильовича і Талалая тут присутній заступник директора департаменту охорони здоров’я обладміністрації заслужений лікар України Олександр Глушаниця. Медик озвучує цифри: на ліки для учасників АТО у рік потрібно 4,2 мійльона гривень, на протезування зубів — 1,3. Додатково потрібні кошти на обстеження і диспансеризацію, проведення медичних аналізів…

А Янченко не з чужих слів знає, що таке контузії, тож має чималий власний досвід спілкування з військовими та цивільними лікарями, пораненими і демобілізованими бійцями, які потребують допомоги. Тому розмову він веде суто ділову, з цілковитим знанням ситуації. Потім просить Глушаницю розглянути варіанти фінансування цієї програми…

Коли ми залишились у кабінеті втрьох, Янченко резюмує: «Таким людям, як Сашко Талалай і його побратими у Вишгороді, дуже хочеться допомагати. Вони не чекають ні від кого милості, самі працюють на результат. Сашко прийшов до мене із готовим і перевіреним на практиці проектом. Залишається тільки його адаптувати до обласних масштабів. Скажу просто: це завдання посильне. Тим більше, що в нас є не дуже працююча, але чинна законодавча база про пільгове забезпечення медикаментами деяких категорій населення країни».

Віктор ШЕВЧЕНКО

Схожi записи: