«У цих людей — великі серця…»

 Серпень 9, 2016

Так відгукуються про волонтерів учасники АТО, яким вони допомагають протистояти ворогу на Донбасі

Тетяну Вовк зустрів в одній із палат Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» МО України. Вона тоді прийшла провідати поранених бійців. І не з порожніми руками.

— Тетяна Михайлівна для нас — як сестра, — розповів молодший сержант Микола Нагірняк. — Вона завжди приносить нам пиріжки, торти, інші смаколики, хоча проблем з харчуванням у нас немає.

Я не втримався і відверто запитав, чому вона після напруженого трудового дня поспішає до центру. Невже інших проблем немає?

— Та ні, вистачає, — зніяковіла Тетяна. — Сім’ї хлопців проживають за сотні кілометрів від Києва, тому не мають змоги часто їздити. Тож чому мені, жінці, в якої підростають два сини, не провідати їх? Можливо, і моїм хлопцям колись хтось допоможе. Зрештою допомагати тим, хто цього потребує, — християнський і людський обов’язок кожного з нас…

Серед тих, хто опікується солдатами й офіцерами Українського війська, можна зустріти людей різного віку, професій, віросповідання. Їх об’єднує любов до рідної землі і повага до тих, хто зі зброєю в руках захищає Вітчизну.

Жителі Вінниці добре знають Юлію Вотчер — миловидну жінку, яка з початку антитерористичної операції десятки разів побувала в районі бойових дій. Вона доставила солдатам і офіцерам тонни гуманітарних вантажів: продукти харчування, теплі речі тощо. Ось і нещодавно ця жінка привезла в один із госпіталів мобільний УЗД-апарат, за допомогою якого можна проводити якісну діагностику стану здоров’я поранених. А допомогли його придбати вихованці Вінницького художньо-хореографічного центру «Барвінок». Гроші на нього діти назбирали під час благодійних виступів. Восени таким апаратом пані Юлія забезпечила госпіталь, розгорнутий у районі АТО.

За визначні особисті заслуги в благодійніцькій сфері суспільної діяльності Президент України Петро Порошенко нагородив Юлію Луківну орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Інша волонтер Ольга Башей до початку АТО працювала помічником столичного нотаріуса. Довідавшись від знайомих про проблеми, які виникають у захисників країни, стала волонтером-парамедиком. Коли дивишся на цю тендітну дівчину, не віриться, що вона працювала на передньому краї та врятувала не одне солдатське життя.

— Зупиняти кровотечу, надавати різнобічну медичну допомогу я навчилася вже на фронті, — розповідає Ольга. — Спочатку було страшнувато, особливо під час обстрілів із «Градів», але ж комусь це потрібно було робити.

— Коли б не волонтери, які привозили не лише продукти харчування, форму, але й тепловізори, нам було б значно важче протистояти російським найманцям, — каже молодший сержант Антон Гращук. — Вони часто приїздять на передній край, ризикуючи власним життям. Ми дуже вдячні цим людям за їхню високу свідомість і щиру допомогу.

Сергій ЗЯТЬЄВ

Схожi записи: