На харчі нашим миротворцям у ДР Конго виділяють 6 доларів 81 цент на день

 Серпень 3, 2016

Першими порівняти наше солдатське меню з раціоном закордонних колег змогли українські військовослужбовці, які залучаються до міжнародних миротворчих операцій. Сьогодні одним із таких підрозділів є 18-й окремий вертолітний загін Місії ООН зі стабілізації у ДР Конго.

— Система продовольчого забезпечення військових контингентів ООН досить гнучка, — розповідає начальник продовольчої та речової служби 18 овз майор Олег Леонов. — Раз на 3 місяці у тиловій секції Місії ми замовляємо продукти з розрахунку 4500 кілокалорій на день на одного військовослужбовця на суму, яка не має перевищувати 6 доларів 81 цента (США). Місія надає величезний перелік продуктів — близько 400. Тут є практично все: кальмари, спаржа, риба і м’ясо різних видів, соки, фрукти, горіхи. Навпроти кожного найменування стоїть кількість кілокалорій на 1 кілограм і його вартість. Перевага цієї системи в тому, що ми самі формуємо меню з урахуванням сезонних продуктів, які з’являються в переліку і, відповідно, є недорогими. Хочу зауважити, що нам надається великий вибір продуктів. До прикладу, в системі продзабезпечення ООН багато сирів — моцарелла, чеддер, фета, навіть рокфор. Усі продукти якісні, тож і відходів під час приготування менше. Якщо замовлено м’ясо — то якісне м’ясо без кісток, якщо ж реберця, то привезуть саме реберця…

Продовольча секція Місії лише приймає і перевіряє подані документи. На цьому фактично її функції закінчуються. Далі видачею продуктів займається приватна фірма, яка уклала з ООН угоду і купує їх в усьому світі. Для прикладу, яблука в ДР Конго завозять з Китаю, каву — з Італії, масло — з Голландії, курятину — з України, соки — з Німеччини та Кіпру, картопля ж місцева.

— Безперечно, є і свої особливості, — продовжує офіцер. — Деяких типових для українців продуктів у переліку немає. Насамперед це крупа гречана, пшоно, сметана, кефір. Та на противагу цьому є вершки та йогурти. До речі, хліб ми самі випікаємо. І це вже економія, тому є можливість замовити більше інших продуктів. Тобто система така, що можна імпровізувати.

Автомобілі фірми-постачальника щотижня привозять продукти у табір, де вони і зберігаються. На кухні обов’язково повинен бути необхідний запас — мінімум на тиждень. Це перевіряється інспекторами Місії. А ось приготуванням займаються вже українські кухарі. Саме тому дуже важливим є правильний підбір продуктів, з яких згодом готуються переважно страви національної кухні — борщ, рибна юшка, макарони «по-флотськи», котлети, гуляш, голубці тощо.

— Кухонне обладнання — плити, жарові шафи, лінія роздачі, посуд — у нас здебільшого з України, у так званому «мокрому лізингу», — зазначає Олег Леонов. — Тобто ООН сплачує нашій державі компенсацію за його експлуатацію в інтересах Місії.

Окремий раціон у 18-му окремому вертолітному загоні на свята. Тут кухарі намагаються відтворити автентичне українське меню з холодцем, копченим м’ясом, ковбасами, пампушками з часником, міксуючи це з африканськими фруктами і навіть італійською піцою. Наразі кількість і перелік замовлених продуктів це дозволяє. Тож перебуваючи майже за 6 тисяч кілометрів від Батьківщини, військові все одно дотичні до культурних і гастрономічних особливостей своєї країни.

У нашому таборі зберігається сухий пайок та вода. Місія видає їх з розрахунку на 7 діб на випадок екстрених ситуацій.

Анатолій СТЕЛЬМАХ

Схожi записи: