Грузинський капітан воює за Україну солдатом

 Липень 21, 2016

5457_p_06_img_0001Зураб Чіхелідзе донедавна був офіцером грузинської армії. Пройшов посади від командира взводу до начальника штабу батальйону однієї з піхотних бригад ЗС Грузії. У 2008 році в складі бригади воював з росіянами у Цхінвалі. Сьогодні він — військовослужбовець ЗС України.

На одному з опорних пунктів, який утримують бійці 25-го окремого батальйону «Київська Русь» на лінії розмежування, мене зацікавив командир. За зовнішністю та акцентом у ньому вгадувався грузин. З’ясувалося, що цей батальйон свого часу став першим підрозділом, куди на службу прийшли іноземці.

Мій новий знайомий Зураб Чіхелідзе — громадянин Грузії, який нині воює у складі Збройних Сил України. Він розповів, що приїхати сюди його спонукала справедливість і борг перед Україною. Адже саме українці 2008 року першими протягнули Грузії руку допомоги.

— Ми були неприємно вражені звісткою про російську агресію в Україні. І справа тут зовсім не у політиці — грузини мають давні дружні відносини з українцями, — говорить Зураб. — Колись нам було боляче: у нас забирали рідні землі, руйнували будинки, вбивали наших братів, тисячі наших земляків були змушені залишити свої домівки і тікати від війни… І коли я бачу, що такого самого болю завдають українцям, людям, які тоді простягнули нам руку допомоги, я не можу залишатися осторонь.

Можливість допомогти українцям відстояти свою землю з’явилася у мене 2015 року, коли Президент України підписав указ про службу іноземців. Потім ще три місяці чекали, доки затвердять механізм прийняття на службу. Я звільнився з грузинської армії та влився до «грузинського легіону», — продовжує він. — Зараз нас тут менше ніж взвод, але сподіваюся, незабаром зберемо повноцінну грузинську роту.

— Але ж є такі грузини, які зараз воюють і на тому боці, — кажу я.

— Є такі негідники, — відповідає Зураб. — Одного такого я навіть знаю особисто. Сподіваюся, коли закінчиться війна і ми повернемося до Грузії, ми з ним зустрінемося…

В Україні Зураб служить звичайним солдатом. Але його це особливо не хвилює. Головним боєць вважає сам факт перебування серед українських військових.

— Українські солдати воюють добре. Вони мужні й хоробрі воїни. Але, на мою думку, українське військо потребує змін у багатьох сферах. Необхідно переходити на стандарти НАТО, тоді армія стане потужнішою, — вважає грузин.

Про свою участь у боях Зураб не розповідає, хоча бійці кажуть, що він вправний воїн і не ховається за спинами інших.

— В Україні дещо інша ситуація. У нас 2008 року такого широкого застосування артилерії не було, а в іншому всі війни схожі — один нападає, інший захищає своє, — переконаний Зураб Чіхелідзе.

Після перемоги України він мріє побувати у Львові, випити львівської кави та тамтешнього пива.

— А ще мрію порибалити в Карпатах, поплавати у гірській річці, — мрійливо говорить він. — Також хочу з’їздити до Запоріжжя на батьківщину українського козацтва. Можливо, там мене приймуть за свого.

Із цими словами Зураб знімає камуфльовану панаму і показує справжнього козацького чуба-оселедця…

Роман ТУРОВЕЦЬ

Схожi записи: