Бойові «п’єси» лейтенанта «Чехова»

 Липень 12, 2016

5455_p_09_img_0001Лейтенант із позивним «Чехов» кидає підлеглим різку команду: «Всім в укриття! Без команди не висовуватися!», а сам прямує до «Дашеньки» — кулемета ДШК.

Сутеніє, ми на висоті однієї з «нульових» позицій під Зайцевим, на яку тільки-но лягло зо два десятки ворожих мін та по якій працював снайпер. За кількасот метрів від нас продовжується бій між підрозділом сусіднього батальйону однієї з «Чеховим» мотопіхотної бригади і проросійськими бойовиками. Противник з якогось дива б’є трасуючими кулями різних кольорів, сусіди намагаються подавити його вогневі точки з гранатометів. Уся ця барвиста «ілюмінація» перед нами — як на долоні.

— Дістається хлопцям, — каже «Чехов», — а самі вони не можуть вирахувати й знищити дві закриті позиції сепарських автоматичних гранатометів, просять допомоги, нам це зручніше.

Лейтенант встає до ДШК першим номером, недовго цілиться, дає кілька черг по тільки йому відомій цілі, потім стріляє одиночними — викликає вогонь бойовиків на себе. Менше ніж за хвилину прилітає ворожа відповідь. «Чехов» свого досяг. Він дає команду гранатометникам на відкриття вогню з координатами ворога, потім швидко його корегує. П’ять пострілів — і двох позицій окупантів як не було…

Я зустрічався з цим завжди усміхненим молодим офіцером у зоні АТО протягом року кілька разів: на блокпостах і опорних пунктах, під час його нагородження на річницю частини… Чесно кажучи, мене надзвичайно тішило, що в нас є така офіцерська молодь. Позивний «Чехов» лейтенанту «присвоїв» особисто командир 17-го окремого мотопіхотного батальйону полковник «Сан Санич». Мотивація наче проста, бо ім’я та по батькові лейтенанта Антон Павлович, як і в письменника-класика. Прізвище інше — Заєць.

— У нього із «Годзиллою» що не день, то подвиг, — розповідає комбат про лейтенанта. — Хлопець порядний, надійний, талановитий. Не чекає допомоги згори, своїми руками кує власну маленьку перемогу, і це в нього виходить. Він — природжений лідер, попри вік, користується в роті фантастичним авторитетом.

Стосовно авторитету «Сан Санич» анітрохи не перебільшував. На той момент виконувач обов’язків командира 1-ї роти «Чехов» був наймолодшим у підрозділі, а половина його підлеглих годилися йому в батьки. До речі, 45-річний батько Антона Павловича служить зенітником у тій же окремій мотопіхотній бригаді.

Уночі тієї ж доби легендарний на Донецькому напрямку велетень «Годзилла» — Дмитро Годзенко, який загинув за тиждень до своєї демобілізації, довго розповідав мені про Антона. Про десятки результативних боїв під його командуванням, зокрема й у контратаках. Про ті «п’єси», які «Чехов» — не письменник — талановито ставить у бойових буднях. Про взяття за задумом «Чехова» нейтральної висоти під Майорськом, яку бойовики до того використовували як спостережний пункт і стартовий майданчик для своїх диверсійних груп. Одного дня така ворожа група наразилася на нищівний вогонь українців із облаштованого на тій висоті лише за ніч опорного пункту. «Є в нього і недолік, — сміявся Дмитро, — він усюди йде першим. Мені навіть на правах вдвічі старшого товариша доводиться його постійно стримувати. Кажу: ти не повинен постійно лізти в розвідку, у бойові дозори. Думаєте, слухає?»

Віктор ШЕВЧЕНКО

Схожi записи: