«У бою «двійок» не ставлять», або Як взвод 24-ї бригади під час оборони залізничного переїзду на Луганщині завдав поразки роті бойовиків

 Червень 30, 2016

5454_p_12_img_0001_11Я починав офіцерську службу в десанті у далекі радянські часи. І хоча ВДВ СРСР з моменту свого утворення вважались елітним родом військ, навіть у десанті служба в розвідувальних підрозділах була найважчою, але особливо почесною. Тоді стати командиром розвідувальної роти полку міг тільки досвідчений офіцер із залізобетонною репутацією, фактично фанатик розвідки віком під 30 років.

Командиру розвідроти 24-ї окремої механізованої бригади капітану «Гоші» — лише 23. Якби я до зустрічі з ним не знав, який бойовий шлях він пройшов за два роки війни, зокрема у розвідці, то вважав би його випадковою людиною на цій посаді. Проте, попри свій вік, «Гоша» — профі вищого ґатунку. Просто мене деякий час підсвідомо бентежили роки офіцера та легкість, з якою він розповідав про деякі бойові дії свого підрозділу.

— Це було влітку 2014 року. До обстрілів із «Градів» та артилерії великого калібру під час оборонних боїв і неглибоких рейдів ми вже призвичаїлись. А от «лоб у лоб» з бойовиками та російськими військовими ще не сходились. Ми тоді діяли на двох БМП-2. У моєму механізованому взводі було 26 солдатів і сержантів. Ми отримали завдання комбрига боронити важливий залізничний переїзд на Луганщині. Виконуючи його у відриві від основних сил батальйону, одного дня ми наче потрапили у фільм жахів…

За словами «Гоші», від неминучої загибелі взвод урятувала укорінена звичка облаштовувати будь-яку позицію, як класичний взводний опорний пункт. Причому — з власними інженерними секретами. Місцеві, зовні мирні мешканці, що добре знали місцевість, повідомили росіянам точні координати ВОПу.

Як потім з’ясувалося, кадрові російські військові точним зосередженим мінометним вогнем загнали мотопіхотинців у бліндажі. Після цього підійшли майже впритул до опорного пункту і кулеметним вогнем не давали навіть визирнути звідти. По наших замаскованих БМП вони намагались влучити з реактивних піхотних вогнеметів «Шмель» із боєприпасами об’ємного вибуху. Автор цих рядків бачив дію цієї зброї у бойових умовах. При прямому влучанні в п’ятикімнатний приватний дім зі стінами у метр завтовшки вибух капсули «Шмеля» перетворив його на купу будівельного сміття.

Взводному відразу став зрозумілий задум ворога: під прикриттям гранатометного і кулеметного вогню піхота наблизиться до укриттів взводу на мінімальну дистанцію і закидає їх гранатами. З позицій класичної тактики, у наших бійців було небагато шансів на порятунок.

Уявляєте, в якому скаженому темпі в таких умовах працював мозок взводного? За мить народилося ризикове рішення. У бліндажі лежав ящик гранат Ф-1. Молодий офіцер разом із добровольцями під час кількасекундної паузи у ворожих обстрілах розкидав гранати навколо бліндажа, збільшуючи дальність кидків «від себе — у глибину». Приголомшені шквалом осколків росіяни залягли. А тим часом навідник БМП вискочив із бліндажа, вскочив у частково пошкоджену машину і при вимкнених акумуляторах на одних ручних приводах вогнем з 30-міліметрової гармати подавив кулеметників і гранатометників противника. У такий спосіб сміливець дав взводу можливість вискочити з укриття, розосередитись і перегрупуватись для контратаки.

Бій закінчився не на користь росіян. Противник зазнав значних втрат вбитими й пораненими, двох бійців наші хлопці захопили в полон. Окрім того, вони захопили у противника чимало вогнеметів «Шмель» та стрілецької зброї. А в нашому підрозділі не було жодного пораненого!

Насамкінець кілька довоєнних епізодів із життя взводного. У школі хлопець, за його власним зізнанням, навчався поганенько. А от військовий ліцей і Національну академію сухопутних військ закінчив із золотими медалями. Георгій мав право обрати будь-яке місце служби, але пішов у 24-ту окрему механізовану Залізну бригаду. Цитую його: «В бою не ставлять «двійок» або «п’ятірок». Там або поразка, або перемога». Мабуть, завдяки такому ставленню до справи серед підлеглих «Гоші» немає безповоротних втрат.

Віктор ШЕВЧЕНКО

Схожi записи: