«Мала за мету — підняти на вершину Евересту український рушник»

 Червень 26, 2016

5453_p_14_img_0002-У дитинстві моя бабуся Ксеня (вона родом з Вінниччини, на Донбас переїхала, коли була вже заміжня) вчила мене вишивати рушники, розповідала, що означають ті чи інші символи, орнаменти, поєднання кольорів, — розповідає 35-річна альпіністка з Донецька Тетяна Яловчак. — Коли думала, що взяти із собою на вершину Евересту, то розсудила так: український прапор туди вже піднімали, а рушник — ще ні. Отже, з ним і піду.

До війни в мене в Донецьку була своя туристична фірма. 29 травня 2014 року я повезла чергову групу туристів на острів Маврикій (східне узбережжя Африки). Повернулася в Україну через київський аеропорт «Бориспіль» 15 червня і дізналася, що мій будинок — вже по той бік фронту. Довелося влаштовувати життя у столиці, — згадує Тетяна.

Попри це, я не полишила заняття альпінізмом. Захопилася їм сім років тому, коли мої друзі вирішили відправитися у весільну подорож у Перу, щоб пішки пройти до стародавнього міста інків Мачу-Пікчу. «Нам потрібна товариська компанія, поїхали з нами», — запропонували вони. Стежки до Мачу-Пікчу пролягають по гірському хребту.

5453_p_14_img_0001Відтоді я закохалася в гори. А рік тому під час сходження на найвищу вершину Південної Америки Аконкагуа (майже 7000 метрів) вирішила, що час випробувати себе сходженням на Еверест. Для цього треба було роздобути близько 60 тисяч доларів та як слід підготувати організм.

— Зібрати необхідну суму для експедиції допомогли спонсори?

— Я зверталася до багатьох людей по фінансову підтримку, але всі витрати таки довелося взяти на себе: заклала квартиру, частину грошей позичила. На Еверест я йшла в складі міжнародної команди «Клуб 7 вершин». Нас було шістнадцятеро: голландці, болгари, вірмени, литовці, росіяни.

— Хто ці люди?

— Здебільшого бізнесмени, люди ініціативні, які вірять у себе. Я вирушила в експедицію з двома сумками, кожна з яких важила 27 кілограмів. У них, зокрема, був чималий запас сала (за значної втрати енергії цей продукт — саме те, що потрібно — трохи з’їси, і у тебе знову з’являються сили), а також бабусин самогончик, мед, горіхи, сухофрукти.

Обов’язкова ноша — український рушник, балон з киснем, адже атмосфера там дуже розріджена. Заправлений він важить чотири кілограми, порожній — три. У кожного учасника експедиції був свій помічник-шерп. Для мого шерпа це було вже десяте сходження на Еверест. До висоти 8300 метрів він йшов без кисню — дихав розрідженим повітрям.

Наша експедиція тривала 50 днів, але перш ніж піти на штурм вершини Евересту (8848 метрів), слід було пройти акліматизацію до умов високогір’я. Це робиться поступово. Досить сказати, що в ході акліматизації ми двічі сходили на висоту 7000 метрів і чотири рази — на 6400 метрів.

— Скільки тривав останній ривок?

— Сім годин. Ми вийшли з наметового табору, розташованого на висоті 8300 метрів, опівночі й дісталися до вершини о сьомій ранку. Перед виходом не спалося — просто пересиділи до призначеного часу старту. До речі, практично не спали і на двох попередніх стоянках — на 7000 і 7700 метрах: лежали із заплющеними очима, в сон провалювалися на півгодини-годину.

Давно помічено: в повний місяць у горах стоїть гарна погода. Так було і цього разу — майже безвітряно, небо ясне. Температура коливалася в межах 30–35 градусів морозу.

— Останні 900 метрів перед вершиною — це так звана «зона смерті». Було страшно?

— Так, але я відволікалася, постійно розмовляла з горою, як з живою: «Прийми мене і відпусти. Будь ласка. Ти вже всі вітри видула, я тебе прошу — дай можливість дійти. Будь ласка, щоб ми здорові були, щоб всі повернулися». Можете сміятися, але мені гора завжди відповідала, бо я ставилася з любов’ю до неї, з повагою. Іду і думаю: «Ну що ж ти так дмеш. Ну, вже сил немає. Ну, весь час в обличчя». І вітер раптом заспокоюється. Або думаю: «Так похмуро! Може сонечко хоч трохи вийде? Ну будь ласка. Ну хоч на трохи, щоб зігріло». І розходяться хмари. Це не тільки на вершині, це під час усієї експедиції так було. Гора мене чула. Я вірю в це.

— Це правда, що на вершину Евересту альпіністи шикуються в чергу?

— Так. Судіть самі: на цей раз владою Китаю і Непалу було продано альпіністам близько 300 дозволів на підйом на Еверест (вони коштують по 10 тисяч доларів кожен). Метеорологи повідомили, що для штурму вершини сприятлива погода буде лише чотири доби. Це означає, що всі 300 альпіністів повинні були піднятися на вершину в цей проміжок.

— Як довго ви знаходилися на найвищій точці планети?

— Хвилин п’ять-десять. Коли я думала, що взяти з собою на вершину Евересту, то розсудила так: український прапор туди вже піднімали, а рушник — ще ні. Отже, з ним і піду. Вже на вершині дістала ножиці і розрізала рушник: одну його частину я залишила на горі, щоб він оберігав нашу країну, дарував їй вдачу, іншу — забрала із собою. Я ж з Донецька і хочу повернутися в рідні місця із символом доброти, сили, покровительства. Це оберіг і для дороги, і для дому.

— І що там відбувається на висоті 8848 метрів? Це великий майданчик? З чим її можна порівняти?

— За площею — як кухня в добротній квартирі. Звичайно, там всі радіють, посміхаються, словом ейфорія. Але вітати з підкоренням гори на вершині не заведено. Дійти туди — це половина випробування, тобі вистачило кисню, щоб це зробити, але потрібні ще сили на спуск.

Коли йшли донизу, я збила всі пальці на нозі, шкарпетка просочилася кров’ю, боляче було робити кожен крок. А нам треба було спуститися одразу з 8848 метрів на 6400, до базового табору.

— Як відзначили успішне сходження?

— Коли вершина була позаду, повеселилися на славу. Шерпи приготували нам святковий торт, підсмажили курочку і картоплю.

— Хочеться знову в гори?

— Зараз ні. Висоцький співав: «Завидуешь тем, у которых вершина еще впереди». А я після спуску дивилася на альпіністів зі співчуттям: «Ой, як же вам важко ще буде йти».

P.S. У альпіністів існує програма сходжень «Сім вершин» — сім найвищих гір на шести континентах Землі. В активі Тетяни Яловчак вже чотири вершини з цієї програми: Ельбрус (5642 метри), Кіліманджаро (5895 метрів), Аконкагуа (6962 метри) і Еверест (8848 метрів).

Підготувала Наталія СВІТЛА

Схожi записи: