Ефективні «стволи» проти ворожої броні і не лише, або Про деякі особливості застосування протитанкової зброї у сучасних умовах АТО

 Червень 23, 2016

5453_p_08_img_0002За повідомленням прес-центру штабу антитерористичної операції 14 квітня, близько 19.00 один із передових опорних пунктів Збройних Сил України в районі Докучаєвська був атакований групою піхоти бойовиків, підсиленою двома бойовими машинами піхоти (БМП-1). В результаті бою, бойовики вимушено відступили на вихідний рубіж, зазнавши втрат. Під час бою українські бійці знищили з СПГ-9М одну з атакуючих бойових броньованих машин противника.

Як відомо, згідно з положеннями Мінських домовленостей важке озброєння, зокрема танки та артилерія калібром понад 100-мм, Збройними Силами України відведене на встановлені відстані від лінії зіткнення із незаконними збройними формуваннями (НЗФ). Більше того, у режимі ведення вогню підрозділи ЗС України, знову ж у контексті Мінських домовленостей, дотримуються певних обмежень.

А от противник грубо порушує Мінські домовленості. Останнім часом інтенсивність обстрілів з його боку лише збільшується, як і калібр озброєння. Крім того, використовуючи «сприятливі» умови для своєї діяльності безпосередньо на «передовій» лінії, виниклі через «вогневу стриманість» українських військ, бойовики активно застосовують різноманітні транспортні засоби безпосередньо у прямій видимості з наших передових позицій з різноманітними цілями, добре знаючи, що наші військовики мають право відкривати вогонь лише у відповідь за безпосередньої загрози їхньому життю та здоров’ю.

5453_p_08_img_0001У тих випадках, коли необхідно дати відповідь бойовикам, зважаючи на їхнє зухвальство, українським бійцям доводиться розраховувати лише на ті засоби вогневого ураження, які в них залишилися у відповідності до положень Мінських домовленостей. Найбільш потужними і ефективними в цьому сенсі є піхотні протитанкові засоби. Тому їхнє грамотне та ефективне використання в тих чи інших випадках, особливо з тактичного погляду, на сьогодні є вкрай актуальним для частин та підрозділів ЗС України, які виконують бойові завдання в зоні АТО безпосередньо на лінії розмежування сторін.

На сьогодні найбільш поширеними засобами такого роду в ЗС України є ручні та станкові протитанкові гранатомети (РПГ, СПГ), декілька типів протитанкових керованих ракетних комплексів (ПТРК). Наявні у ЗС України піхотні протитанкові засоби були розроблені та прийняті на озброєння здебільшого ще за часів СРСР. Наприклад, станковий протитанковий гранатомет СПГ-9М «Копье» був прийнятий на озброєння ще радянського війська 1963 року, ПТРК «Фагот» — найбільш поширений у ЗС України ПТРК — 1970-го. Крім цих засобів, завдяки зусиллям вітчизняного оборонного комплексу в українське військо почали надходити й новітні піхотні протитанкові засоби, які дозволяють нині виконувати на полі бою широке коло бойових завдань. До них можна віднести ПТРК типу «Стугна-П» або більш легкий ПТРК типу «Скиф».

14 травня минулого року, місце події — передові позиції українських військ у районі повітряного колектора шахти «Путилівська» (так звана «шахта Бутовка»). Вранці цього дня ворожий снайпер з добре замаскованої та захищеної позиції відкрив вогонь по позиціях українського підрозділу, обстрілюючи майже всі їхні пости та опорні пункти, чим суттєво ускладнив пересування українських бійців. Більше того, одного з наших бійців було важко поранено. Тож необхідно було нейтралізувати ворожого стрільця.

Протягом усього дня українські бійці уважно спостерігали за ворогом, намагаючись виявити позицію ворожого снайпера. Зрештою її було визначено завдяки фіксації малопомітного спалаху від його пострілу. І вже за кілька секунд командир українського підрозділу скерував по ній вогонь ПТРК типу «Фагот». З першого пуску керована ракета влучила в пробій на другому поверсі зруйнованого будинку, де й облаштував собі позицію снайпер проросійських бойовиків.

Треба сказати, що між виявленням позиції ворожого снайпера та його ураженням минуло не більше 10 секунд. Що забезпечило гарантоване ураження противника, який не встиг змінити позицію. Така миттєва відповідь на черговий постріл снайпера була досягнута завдяки тому, що бойова обслуга ПТРК українського підрозділу перебувала в постійній готовності до відкриття вогню і вела постійне спостереження за полем бою. Отримавши коректуру від командира, відразу ж виконала пуск, не гаючи часу на підготовку до стрільби.

Інший приклад — кінець квітня нинішнього року, позиції одного з окремих мотопіхотних батальйонів ЗС України у районі Попасної. Бойовики розгорнули практично у прямий видимості з передових українських спостережних постів для чергового обстрілу українських позицій два 120-мм міномети, які були знищені ще до відкриття ними вогню.

Слід зазначити, що ця «весела парочка» неодноразово зухвало обстрілювала наші позиції, встигаючи згорнутися і залишити свою вогневу позицію ще до того, як українські бійці встигали відреагувати на такі дії бойовиків. Тож командир одного з українських підрозділів у цьому районі вирішив заздалегідь підготуватися до чергового «візиту» мінометників бойовиків. Для цього на позицію, розташовану в загрозливому секторі, була приховано висунута бойова обслуга ПТРК «Фагот», яка своєчасно приготувала комплекс до стрільби та ретельно його замаскувала. Тож із появою в секторі ворожих мінометників нею було здійснено два пуски керованих ракет, які фактично «дезінтегрували» обидві ворожі мінометні обслуги (6 вбитих бойовиків), а також самі міномети. Одна з ракет влучила у вантажівку з боєзапасом мін бойовиків, який і здетонував, не залишивши ворогу жодного шансу.

Ще один приклад — бій обслуги СПГ-9М однієї з механізованих бригад ЗС України із групою танків противника (4 одиниці) в жовтні 2014 року в районі селища Петрівка Донецької області.

Того дня передові позиції українських військ атакували танки Т-72 бойовиків, які намагалися прорватися у глибину бойових порядків одного з українських підрозділів. Зважаючи на те, що до цього бойовики два дні майже безперервно молотили по передових позиціях українських військ із артилерії та мінометів, атакуюча група танків ворога сподівалася успішно виконати своє завдання, не зустрівши серйозного опору. Утім бойова обслуга СПГ-9М з двох бійців українського підрозділу, який тримав оборону на цій ділянці, виявилася спритнішою за екіпажі ворожих танків. Підпустивши броньовані машини ворога на відстань у 1000 метрів (прицільна дальність СПГ-9М — 1200–1300 метрів), українські військовики, послідовно змінюючи позицію, підбили 3 з 4-х танків противника. Причому противник у ході бою так і не зміг виявити позицію українського станкового гранатомета і в подальшому зміг його вивести з ладу лише застосувавши артилерійсько-мінометний вогонь.

Як бачимо, в умілих та професійних руках навіть ті протитанкові засоби, які має на сьогодні українська піхота, можуть цілком успішно використовуватися з ефектом американських «джавелінів».

Грамотне розташування на позиції (маскування, надання зброї максимального сектору обстрілу та виконання низки інших вимог), вміле використання ТТХ цих засобів, пильність та професійність бойової обслуги (постійне спостереження за полем бою, швидкість в приготуванні своєї зброї до бою, знання навколишньої місцевості тощо) — всі ці якості в комплексі дозволяють ефективно застосовувати такі засоби.

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: