За батьком до війська пішов син, а згодом виявили бажання служити ще й дружина та донька

 Травень 31, 2016

5449_p_07_img_0001З початку цього року з Одещини до Збройних Сил було направлено 10 подружжів, а загалом охочих укласти контракт побільшало вдвічі

Цього року з бажанням стати професійними військовослужбовцями до Одеського обласного військового комісаріату звернулося понад 1000 громадян. З них були відібрані і відбули у війська близько 750 мешканців області.

Як розповів начальник відділу комплектування та призову — заступник Одеського обласного військового комісара підполковник Денис Галушко, попит на військову службу сьогодні зріс. У порівнянні з аналогічним періодом минулого року подано вдвічі більше заяв. Утім ніхто не женеться за кількістю. Наголос робиться на якість відбору. Кандидати на проходження військової служби за контрактом розглядаються, немов під мікроскопом. А їхні професійні навички, морально-ділові якості, рівень фізичної підготовки зважуються, як на аптечних терезах.

— Здебільшого звертаються молоді люди, які раніше проходили строкову службу. Перевагою під час відбору користуються ті кандидати, які завершили навчання у вищих навчальних закладах або мають середню технічну освіту. Всі вони проходять поглиблене медичне й психологічне обстеження. На співбесіді з професійної тематики визначаються їхні перспективи, виходячи з рівня навченості та військово-облікової спеціальності, — зауважив офіцер.

Один з кандидатів — молодший сержант запасу Максим Войтенко свого часу проходив строкову службу зв’язківцем в одній із частин Повітряних Сил, а тепер вирішив підписати контракт, стати військовим професіоналом. Його земляк — рядовий запасу Іван Яровий вирішив спробувати себе в морській піхоті. Для цього в нього є необхідна підготовка і практичний досвід строкової служби на флоті. Хлопці не приховують, що сьогодні професія захисника Батьківщини користується популярністю серед молоді.

А нещодавно до Одеського обласного військового комісаріату звернулося подружжя. Євген та Олена Лісові прагнуть проходити службу за контрактом у Високомобільних десантних військах. Вони б і надалі працювали в народному господарстві за цивільними професіями, але з почуття патріотизму вирішили присвятити себе військовій службі. Командування військової частини підтримало бажання Євгена та Олени служити разом й підібрало їм відповідні посади. Варто зазначити, що такий випадок не є поодиноким. З початку цього року з Одещини до війська було направлено 10 подружжів.

— На початку весни до нас звернувся мешканець Одеси Артур Висоцький, який побажав служити разом з батьком у зоні АТО, — розповідає Денис Галушко. — Минуло небагато часу, й до нас прийшли записуватися його молодша сестра Анастасія — випускниця одного з одеських вишів та мати — домогосподарка. Тепер нам доводиться постійно працювати з родинами, які вирішили присвятити своє життя військовій службі за контрактом. Їхня кількість постійно зростає. Раніше таких добровольців було не так уже й багато.

Сьогодні на обласному збірному пункті людно: хтось пише тести профвідбору, інші вже отримують направлення на службу, а дехто тільки вивчає вакансії.

— Строкову службу я проходив у одній із частин оперативного командування «Південь», — розповідає один з кандидатів на контрактну службу Дмитро Бурдейний. — Згодом працював на приватному підприємстві, де немає ні стабільності, ні соціальних гарантій. Перспектив для професійного зростання теж не побачив, тому прийшов на обласний збірний пункт, де мені запропонували посаду контрактника в одній із військових частин Сухопутних військ.

Як з’ясувалося під час розмови зі старшим офіцером відділу комплектування та призову Одеського обласного військового комісаріату майором Олексієм Пановим, здебільшого про військову службу за контрактом мешканці Одещини дізнаються з регіональних та національних ЗМІ, а також різних інтернет-ресурсів. Військкоматівці ж доповнюють агітацію молоді банерами в населених пунктах та рекламою на транспорті.

— Окрім всього, в нас є декілька агітаційних груп, які в середньому за місяць здійснюють не менше восьми виїздів і зустрічей з відповідною категорією громадян. Адже у століття інформаційних технологій не менш важливо доступно донести до людей весь обсяг відомостей про контрактну службу. При цьому змушувати ми нікого не намагаємося. Адже це має бути свідомий вибір і виважений крок, — зауважив майор Олексій Панов.

За словами співрозмовника, молодь віком від 20 до 30 років часто-густо звертається до районних військкоматів за рекомендацією друзів і знайомих, а також після участі в ярмарках вакансій. Більшість з них вже встигли після служби в армії попрацювати, зважити всі «за» і «проти». Іншими словами, мають цілком аргументоване прагнення повернутися до війська.

— Не приховую, що багато в чому це бажання є прагматичним. Молоді люди переконалися, що служба за контрактом дозволить їм мати більш високий заробіток, ніж у цивільному житті. Плюс різні соціальні пільги, а також можливість вирішити житлову проблему, — розповідає Олексій Панов.

Завдяки конструктивній взаємодії з військовим керівництвом з’єднань і частин всі кандидати потрапляють до тих військових колективів, де вони можуть найбільш ефективно виконувати службові обов’язки.

— Свою роботу ми координуємо з регіональним центром зайнятості населення, зокрема обмінюємося базами даних, аби мати точнішу картину по фахівцях, які хочуть працевлаштуватися, — продовжила розмову провідний спеціаліст відділу комплектування та призову Одеського обласного військового комісаріату Анна Швидка. — Якщо говорити про спеціальності, які сьогодні найбільш затребувані у військах, то це водії, електрики, водії-механіки, оператори навідники і молодший командний склад.

Як зазначив начальник відділення комплектування Суворівського районного військового комісаріату капітан Іван Картамишев, нинішніх кандидатів у контрактники можна умовно розділити на три групи. Перша — це ті, хто бажає служити ближче до дому. Це, як правило, люди сімейні, що мають власне житло. Головним в їхньому виборі є стабільність. До другої групи належать ті, хто підписує контракт заради відповідного грошового забезпечення. Але в цьому немає нічого поганого: рівень зарплати є важливим чинником й у цивільному житті. Військо для воїна-професіонала — це теж місце роботи. Претенденти іноді жартують: нам, мовляв, байдуже, де служити, — хоч в артилерії, хоч у десанті, де більше платять, там і служитимемо. До третьої групи належать ті, яких можна назвати справжніми патріотами. Вони йдуть до війська за покликом серця, щиро бажаючи захищати свою Батьківщину від ворога. І таких з кожним разом більше! Зрештою служба в армії є цікавою і стабільною роботою. І громадяни, усвідомлюючи це, при виборі місця праці віддають перевагу війську.

Сергій ДАНИЛЕНКО

Схожi записи: