Станиця Луганська живе в режимі «війна»

 Квітень 28, 2016

5445_p_07_img_0001На цій ділянці не з одного, а відразу з декількох так званих «нульових» опорних пунктів українських військ навіть неозброєним оком можна спостерігати за рухом на позиціях бойовиків

Селище міського типу Станиця Луганська — особливе місце на карті проведення АТО. Українські військовослужбовці, які обороняються на цій ділянці «фронту», опинилися в досить специфічній ситуації. Річ у тому, що вони перебувають у такому собі напівоточенні. З флангів їхні позицій блокуються або російським кордоном, до якого близько 10 кілометрів, у районі селищ Болотне та Сизе, або позиціями бойовиків так званої «ЛНР». Тому виконання підрозділами українського війська службово-бойових завдань у цій місцевості, яка густо поросла «зеленкою» у заплавах річки Сіверський Донець, пов’язане із загрозою для життя та здоров’я військовиків. Тим паче, що з боку бойовиків ведуться регулярні обстріли та активні дії диверсійно-розвідувальних груп (ДРГ).

Оборону тут тримає перший батальйон 28-ї окремої механізованої бригади, який очолює майор Юрій Крупко.

— Ми досить уважно відстежуємо як загальну ситуацію вздовж річки, по якій, власне, й проходить лінія «фронту», так і безпосередньо події в секторі нашої відповідальності та самому селищі, — розповідає командир 2-ї роти капітан Андрій Капковський. — Пильнувати доводиться постійно і цілодобово, адже тільки-но починає сутеніти, наші «опоненти» прокидаються і влаштовують шалену стрілянину. Переважно вони застосовують піхотне озброєння — стрілецьку зброю, великокаліберні кулемети, гранатомети, іноді підбираються до наших позицій, використовуючи зручну місцевість та «зеленку», яка протягом останніх тижнів почала бурхливо розростатися, на ближню дистанцію і ведуть стрільбу з підствольних гранатометів. А декілька днів тому застосували штатну зброю БМП-2 — 30-мм автоматичну гармату. Бойова машина бойовиків підійшла в темний час доби майже впритул до лінії розмежування і відкрила вогонь із заздалегідь підготовленої і добре замаскованої позиції.

Проте, за словами офіцера, всі ці регулярні нічні «вояжі» бойовиків зовсім не означають, що вони не можуть «прокинутись» і вдень. Буває, гатять у світлий час доби не менше, ніж уночі. Бійцям роти, які обороняються в кількох передових опорних пунктах уздовж річки, доводиться відповідати бойовикам, коли вони нахабніють і підбираються безпосередньо до їхніх позицій на дистанцію ефективного ведення вогню зі стрілецької зброї.

Ось чути в рації командира роти: «…По мені працюють поодинокими пострілами». Виявляється, біля автомобільного мосту бійці одного з опорних пунктів за допомогою підйомного автокрана вдосконалювали свої позиції в інженерному відношенні, заодно розбираючи завали на дорозі. Але це явно не сподобалося бойовикам, які засіли в «зеленці» на тому березі річки.

Чутно характерний глухий звук пострілу — і тієї ж миті в кабіні крана сиплеться скло. Потім лунає ще один постріл, і кран починає нахилятися — одне з коліс розірване вщент.

— А це в них таке ноу-хау у вигляді протитанкової рушниці Дегтярьова (ПТРД) зразка 1941 року. Це досить потужна й ефективна зброя, — коментує командир ВОПу. — На неї монтують оптичний прилад і отримують потужну великокаліберну рушницю, яка достатньо ефективна на відстані до 800 метрів (завдяки довгому стволу потужна бронебійна куля калібру 14,5 міліметрів розганяється під час пострілу до швидкості 1020 м/с). Із цим типом зброї ми тут стикалися вже неодноразово. Вона здатна «прошивати» навіть легкоброньовану техніку, не кажучи вже про якийсь автокран…

Навіть більше — досить часто бойовики розігрують цілу виставу, щоб імітувати обстріли своїх позицій українськими військами, звинуватити їх у порушенні Мінських домовленостей і мати «законну» причину обстріляти українських бійців. Для цього роблять декілька мінометних пострілів по покинутих позиціях у своєму тилу, а потім, «образившись», відкривають шалений вогонь по опорних та спостережних пунктах українських військ. Або ж просто стріляють по селищу навмання, сподіваючись «зачепити щось важливе».

Загалом ситуація у Станиці Луганській та навколо неї залишається достатньо напруженою. Головною причиною цього є відносно мала відстань між позиціями сторін, які ворогують. По суті їх розділяє лише річка Сіверський Донець. Незабаром настане літо, на її берегах розростеться «зеленка», сама річка традиційно «спаде» у своїй течії, і все це з великою ймовірністю спонукатиме бойовиків до різного роду провокацій та обстрілів, активізації їхніх ДРГ.

На цій ділянці не з одного, а відразу з декількох так званих «нульових» опорних пунктів українських військ навіть неозброєним оком можна спостерігати за рухом на позиціях бойовиків. Подекуди вдається розгледіти розташування їхніх вогневих засобів. Тож українським бійцям доводиться щодня виявляти пильність, організовувати несення якісної бойової охорони і активно «закопуватись» у землю — вдосконалювати позиції в інженерному відношенні.

Загалом враження від перебування в цьому селищі в непідготовленої людини може викликати відчуття якогось дисонансу. Очевидно, що свого часу цілі квартали населеного пункту зазнали значних руйнувань унаслідок жорстоких обстрілів з мінометів, ствольної та реактивної артилерії. Так само очевидно, що в ході активної фази АТО тут точилися жорстокі бої (їхні сліди в селищі, особливо в районах, прилеглих до Сіверського Донця, зустрічаються майже на кожному кроці). Навколо самої Станиці Луганської — цілі гектари спаленого і потрощеного хвойного лісу, на дорогах нерідко трапляються вирви від мінометних та артилерійських мін і снарядів. Навіть на художньому панно центрального селищного Дому культури зіяє красномовний отвір від влучання 122-міліметрового снаряда. Навколо самого селища та на першій лінії у Станиці Луганській значні ділянки місцевості заміновані. Періодично з тих чи інших причин ці мінно-вибухові пристрої спрацьовують… І добре, коли обходиться без жертв. На жаль, у більшості випадків буває навпаки.

Але водночас тут працюють магазини та торговельні центри, банкомати, органи влади і навіть нічні клуби. Діти ходять до школи, функціонує районна лікарня, чимало місцевих мешканців уже встигли повернутися до селища й активно пораються на городах або власноруч відбудовують пошкоджені оселі.

Звісно, що ближче до лінії розмежування, то безлюднішим здається селище, значнішими руйнування і все більше трапляється знищених будівель. Але життя все-таки повертається у цей край.

І це зовсім не подобається бойовикам, які прагнуть за першої-ліпшої нагоди обстріляти селище та його околиці, так само, як і позиції наших воїнів. Окрім того, вони ведуть активну розвідку бойових порядків наших військ, зокрема й за допомогою БПЛА, регулярно діють силами ДРГ у заплавах Сіверського Донця та на українському березі. У всіх цих «добрих справах» вони виявляють чималу наполегливість та спритність. Зовсім нещодавно українська сторона була вимушена через обстріли бойовиків білої днини закрити контрольний пункт переходу до Станиці Луганської (бойовики з кулемета обстріляли чергу місцевих мешканців, які переходили мостом лінію розмежування).

Вечоріє, але теплий квітневій вечір у Станиці Луганській перериває «перша на сьогодні» кулеметна черга з боку бойовиків. Незабаром до кулеметів додаються розриви підствольних гранат та автоматні черги, а це означає, що декілька бойовиків явно підібралися до наших передових позицій на відстань принаймні у 400 метрів і закидають цими гранатами наші передові позиції. За певний час до цих звуків додаються гучніші — пачками, мовби рветься полотно. Це починають бити станкові протипіхотні гранатомети. Очевидно, бійці майора Юрія Крупка аргументовано відповіли російським найманцям. Добігає кінця ще один день на передовій під акомпанемент кулеметів та гранатометів бойовиків. Станиця Луганська засинає у звичному режимі «війна»…

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: