Гасло «Слава Україні!» виникло в Армії Української Народної Республіки

 Квітень 19, 2016

5443_p_14_img_0001Верховна Рада, уряд ухвалили заходи щодо відзначення внеску січових стрільців  у становлення української державності на початку ХХ століття

Україна готується до 25-річчя своєї незалежності. Проводяться заходи, які дозволяють із сьогодення вкотре оглянути і достойно оцінити здобутки наших героїчних попередників, які присвятили життя боротьбі за свободу і незалежність Української держави. Наблизити на відстань серця кожного українця славетні імена героїв минулих років, увічнити їхню пам’ять — така мета нещодавно ухваленої Постанови Верховної Ради України «Про відзначення пам’ятних дат і ювілеїв у 2016 році». У переліку тих з них, що відзначатимуться на державному рівні, є й назви боїв, в яких прославилися Українські січові стрільці. Зокрема, цьогоріч виповнюється 100 років з часу боїв за гору Лисоня за участю легіону Українських січових стрільців. У цій постанові парламенту йдеться також про вшанування героїчних командирів і бійців армії УНР.

В історію Першої світової війни «Брусиловський прорив» увійшов як стратегічна операція Південно-Західного фронту російських військ проти армій Австро-Угорщини та Німеччини. Свою назву отримав від прізвища генерала Олексія Брусилова, який командував цим фронтом. І хоча йому вдалося заволодіти Буковиною і Галичиною, сам керівник прориву так охарактеризував дії російських військ: «Ця операція нічого не дала і не могла дати і не виправдала покладених на неї сподівань».

Таке зізнання відповідало дійсності. Втративши, за російськими даними, 400 тисяч, а за німецькими — майже 800 тисяч особового складу, війська фронту восени 1916 року призупинили наступ, відчувши потужний опір, зокрема й бійців легіону Українських січових стрільців, які входили до складу австро-угорських військ і прославилися у запеклих боях за гору Лисоня.

Коли на початку серпня російські війська розпочали наступ у сторону Бережан, сюди був переведений 1-й полк Українських січових стрільців під командуванням Антіна Вариводи. Він отримав наказ захистити місто і зупинити наступ ворога. Головним плацдармом обрали гору Лисоня, що була на відстані чотирьох кілометрів від Бережан. Кілька разів російські війська намагалися захопити плацдарм у районі Лисоні. Упродовж двох днів артилерія Брусилова вела ураганний обстріл позицій, а у другій половині дня 30 вересня ворогу вдалося розгромити угорський полк і оточити легіон Січових стрільців. Склалася драматична ситуація. Але ціною великих втрат загонам стрільців вдалося прорвати кільце оточення і вийти до Бережан. З усього складу полку в живих залишилися лише 17 старшин і 150 бійців. Але вони виконали завдання і зупинили наступ російських військ на Бережани, завдали їм важких втрат.

Окрім того, Кабінет Міністрів України своїм розпорядженням затвердив план заходів із відзначення діяльності Українських січових стрільців та 100-річчя їхньої перемоги на горі Маківка. Нагадаємо, що для російських військ ця висота мала стратегічне значення. Січові стрільці героїчно обороняли її з 18 квітня по 2 травня 1915 року і потужними багнетними ударами здобули перемогу. З метою вшанування пам’яті цих українських героїв урядовою постановою, зокрема, передбачене проведення у навчальних закладах, військових частинах лекцій, бесід, круглих столів, присвячених діяльності Січових стрільців. На честь 100-річчя перемоги на горі Маківка випустять поштові конверти з оригінальною маркою.

З Першою світовою війною пов’язане створення армії Української Народної Республіки. Річ у тім, що 1917 року на території України перебувало 25 корпусів російських військ. Лише у підрозділах Південно-Західного фронту було 2,3 мільйона особового складу, кожен другий військовий був українцем. Після Лютневої революції серед них набула популярності ідея створення власної армії для захисту незалежності України. Центром таких настроїв став Київ. Вже навесні 1917 року тут була створена Тимчасова українська військова рада, яка розгорнула роботу зі створення національних збройних сил. Одним із перших сформували козацький полк імені гетьмана Б. Хмельницького чисельністю 3200 бійців. Командиром призначили сотника Д. Путника-Гребенюка.

Армія УНР на свій час була сучасним і добре озброєним військом з високим моральним духом особового складу. У різні періоди її чисельність становила від 15 до 100 тисяч вояків. Так, станом на весну 1918 року в неї входило понад десять з’єднань і корпусів. Під час Першого зимового походу в лавах армії УНР було 35 тисяч козаків і старшин, 177 гармат, 9 бронепоїздів, 26 літаків.

У період до квітня 1918 року відбувалося створення збройного формування армії УНР на основі демобілізованих українців, українізованих частин австро-угорської армії, Січових стрільців, добровольців-гайдамаків і вільного козацтва.

Нині, мабуть, не всі знають про походження гасла «Слава Україні!» А виникло воно саме в армії УНР. Гордий заклик надихав її бійців на подвиги, коли з боєм звільняли від військ більшовиків Київ, Харків, Полтаву. До кінця квітня 1918 року вся територія України була очищена від військ окупантів. Трагічним видався для українських вояків Зимовий похід 1919–1920 років, коли під натиском чисельного ворога з боями відходили на Волинь. У листопаді 1920 року поріділі у боях частини Української армії перетнули річку Збруч і були інтерновані польською владою. Саме тоді офіційно армія УНР перестала існувати як українська військова організація. Понад 17 тисяч її вояків набули статусу політичних емігрантів. А насправді її керівництво зберегло органи управління, ті структури, які дозволяли за потреби відновити армію.

Перебуваючи за ґратами, українці не полишали спроб відновити національні збройні сили. Зокрема, у січні 1921 року був створений партизансько-повстанський штаб на чолі з генералом Юрком Тютюнником. З добровольців були створені бойові групи. Понад 1500 бійців перебазувалися у Волинські ліси, звідки розпочали новий похід для звільнення рідної землі. І хоча він завершився невдало, колишні бійці армії УНР вписали нову героїчну сторінку національно-визвольних змагань, заклали підвалини для створення майбутньої Української повстанської армії.

Володимир ЧІКАЛІН

Схожi записи: