Три варіанти можливого розвитку подій в Росії

 Квітень 17, 2016

5443_p_11_img_0002Американські політологи спрогнозували cкільки ще протягне політика Кремля

Колишній прем’єр-міністр Швеції Карл Більдт прогнозував, що путінський режим протримається від п’яти до десяти років. Деякі російські аналітики прогнозували, що він почне спотикатися вже в середині 2016 року. При цьому цілком зрозуміло, що нинішній очільник Білокам’янної не зможе перебувати при владі нескінченно. Але й чекати його відходу найближчим часом теж не варто.

Щоб зрозуміти причини та наслідки такого «довголіття», знане американське видання The Washington Post вирішило дослідити авторитарні режими. Зокрема політологи Барбара Геддес, Джозеф Райт і Еріка Франц з’ясували, що коли самовладний лідер починає втрачати владу, можливі три шляхи розвитку подій.

Перший із них передбачає варіант, коли до влади приходить нове деспотичне угруповання, що створює інший, але все одно авторитарний режим. При цьому експерти відразу наводять за приклад Ірак та «Арабську весну», коли революційні угруповання скидали самовладних керівників. Утім демократія там не запанувала. Тому радше до влади прийде новий автократичний режим, що найбільш імовірно після силового повалення влади.

Але в Путіна вельми специфічне й однорідне оточення у складі російських силовиків, які прийшли в політику, багато років до цього попрацювавши у спецслужбах або прослуживши в армії. На переконання експертів, вплив та імідж силовиків змінили навіть політичну культуру Кремля. Влада силовиків виходить за межі тієї чи іншої спецслужби, і вони впливають на російську зовнішню політику і бюджет.

На думку фахівців, сьогодні жодна добре організована альтернатива силовикам не готова прийти до влади в Кремлі.

Навіть більше — силова зміна влади дестабілізує Північний Кавказ, оскільки в цьому випадку під загрозою опиниться баланс влади між Москвою і місцевими владними структурами, особливо в Чечні. Її лідер Рамзан Кадиров постійно клянеться у вірності особисто Путіну. Якщо він не визнає нового режиму, посилиться ймовірність виникнення нового сепаратистського руху.

За другим варіантом путінський режим залишиться при владі, але з новим обличчям. Американські фахівці стверджують, що це може статися лише в тому разі, якщо Путін вирішить піти або якщо, попри демонстрацію сили й енергії, в нього виникнуть проблеми із здоров’ям. При цьому буде необхідне потужне зростання економіки Росії задля відволікання уваги виборців від проблем з демократією і правами людини.

Вочевидь зрозуміло, що зростання економіки Росії малоймовірне через економічні санкції Заходу й падіння цін на нафту. Навіть більше — експерти зазначають, що економічні негаразди настільки сильні, що в Росії скоро можуть початися нові заворушення.

Щоб реалізувався другий варіант, знадобляться гідні кандидати в оточенні Путіна. Труднощі полягатимуть у пошуку кандидата, який продовжуватиме політику Путіна, і проти якого не виступлять решта. А це складно, оскільки Путін на сьогодні має образ незмінного керівника. Політологи припускають, якщо все буде гладко й тихо, то на виборах президента 2018 року Путін напевно стане кандидатом № 1. Опитування громадської думки сьогодні показує, що він приблизно на 80 пунктів випереджає найближчого з можливих кандидатів у президенти.

Глава путінської адміністрації Сергій Іванов виключив можливість висунення своєї кандидатури, сказавши: «Коней на переправі не міняють». А амбітного Кадирова не підтримає ні населення, ні політична еліта.

Експертна думка

5443_p_11_img_0001Політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко:

«На мій погляд, ставлення західних лідерів до Путіна буде все більш суперечливим, він буде викликати огиду й несприйняття. Він чужий для Заходу, після Криму і війни на Донбасі він перестав бути цивілізованим політиком. Інформація про можливу причетність до смерті Литвиненка і про те, що він, імовірно, має великі активи, буде посилювати негатив. Але це не означає, що з Путіним не будуть мати справу. Політика — дуже цинічна сфера. Свого часу і з Гітлером контактували, поки не почалася війна. І Путіну подаватимуть руку, але з огидою, і потім ретельно її митимуть».

Якщо Путін вирішить взагалі не балотуватися, він може вибрати своїм наступником міністра оборони Сергія Шойгу, якому вдається залишатися в уряді з початку 1990-х років. У переліку російських політиків, які користуються найбільшою довірою населення, він другий. Шойгу може зробити ставку на те, як він працював міністром з надзвичайних ситуацій, адже він зажив підтримку населення саме тоді, коли діяв активно і подавав особистий приклад.

При цьому фахівці стверджують, що при такому режимі персональної влади, як російський, зміна керівників менш імовірна, оскільки там одна людина зазвичай ухвалює всі важливі внутрішні й зовнішні політичні рішення.

Утім можливо, що новий керівник усе ж з’явиться. Зрештою, Путін і сам прийшов до влади практично нізвідки.

Третій варіант дослідження передбачає прихід на зміну Путіну і правлячої партії «Єдина Росія» демократично обраних лідерів.

Коли б це не сталося, такий результат може виявитися найбезпечнішим для Путіна. Фахівці стверджують, що новий демократичний режим містить меншу небезпеку для керівника, який вже йде, ніж новий авторитарний режим. Нові демократичні лідери зазвичай не відправляють у вигнання, не кидають за ґрати і не вбивають своїх попередників. Демократична зміна влади дає лідерові, який іде, можливість мирно залишити посаду, що цілком влаштує світову спільноту. Але такий випадок експерти вважають малоймовірним і при цьому стверджують, що, звичайно, в Росії є демократичні інститути, що можуть забезпечити перехід влади від Путіна до іншого лідера. Але всі вони перебувають під жорстким контролем Кремля.

Ситуація ускладнюється й тим, що опозиційні партії не прагнуть об’єднувати свої сили.

Навіть більше — дані дослідження політологів свідчать, що режими персональної влади найменш схильні до демократизації, особливо в разі іноземного втручання, перевороту або повстання.

Вадим КОВАЛЬОВ

Схожi записи: