«Свій броник віддав дівчині-журналістці. А сам не вберігся…»

 Квітень 11, 2016

5442_p_07_img_0002Юрист за фахом Руслан Берладін 13 червня 2014-го брав участь у звільненні від терористів Маріуполя. Готувався до операції ретельно: напакував розвантажувальний жилет ручними гранатами, вивчив план міста та прихопив протитанковий гранатомет.

— Поруч з нами були журналісти, — пригадує Берладін. — Я помітив, що одна дівчина з якогось видання залишилася без бронежилета. От я як джентльмен віддав їй свій. А за кілька хвилин на нашому напрямку почалася стрілянина, яка переросла в запеклий бій.

Коли бійці просунулися до лігва терористів біля готелю «Спартак», Берладін помітив засідку снайпера і приготувався його знищити. Але терористи на якусь мить випередили його, привівши в дію дистанційну фугасну міну.

Поранення отримали п’ять розвідників, але зважаючи на те, що Руслан був без бронежилета, його тіло було пошматоване осколками. Рани були дуже важкі: тупа травма живота, розрив печінки, внутрішньочеревна кровотеча, перелами майже всіх ребер, відкритий багатоуламковий перелом плечової кістки, ураження судинно-нервового пучка в плечі…

— Хлопці нашвидкуруч перетиснули джгутами місця кровотечі і продовжили бій, — розповідає Руслан. — А мене сховали в надійному місці. Весь час, доки хлопці витісняли «сепарів» з центру міста, не полишала думка: я мушу триматися і вижити. Але на всяк випадок витягнув в одній з гранат чеку. Думав, якщо до мене підійде ворог, то я його заберу із собою…

Майже через годину повернулися побратими.

— Якщо відверто, то я не знаю, до яких лікарень вони мене возили, — зізнається Берладін. — Пам’ятаю лише, що в одній з них лікарі хотіли ампутувати мені руку, яка трималася на клаптиках шкіри та пучку м’язів. Але я не дав згоду, відповівши їм, що ще мушу повернутися на фронт.

Одну з основних попередніх операцій мужньому розвіднику робив у Мелітополі донецький лікар з відверто антиукраїнськими поглядами. Але після розмови з українськими бійцями він запевнив, що зробить все від нього залежне, аби стабілізувати стан пораненого. Попри різницю у політичних уподобаннях, лікар залишився вірним клятві Гіппократа.

Згодом Берладіна переправили до Києва на лікування в інститут імені Шалімова. Лікарі зібрали його «по шматках» — провели два десятки найскладніших оперативних втручання, встановили протез плечової кістки, зберегли руку, пересадили шкіру і м’язи на ділянку, де були уражені некрозом тканини, відновили стравохід.

— Дивовижно, але розірвана осколками печінка сама відновила свої функції, тож лікарі відмінили дві операції, — не приховує радості Руслан. — Мене рятував весь персонал клініки Шалімова — від прибиральниць до професорів. Я дуже вдячний усім.

У червні минулого року міський голова Маріуполя Юрій Хотлубей вручив медалі захисникам міста. Серед інших і Руслану Берладіну.

Нещодавно відважний розвідник став ще й Народним Героєм України.

— Мене витягували із смерті спочатку ангели, потім лікарі і ось тепер допомагають брати Кузьміних, — підсумував нашу розмову Руслан.

Матеріал підготував Олександр ТЕРЕВЕРКО

Схожi записи: