У курсантів випускного курсу ХУПС наліт від 90 до 170 годин

 Березень 31, 2016

5441_p_01_img_0001Це в рази більше середнього нальоту випускників цього вишу попередніх років

У понад 80 курсантів випускного курсу льотного факультету Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба триває льотна практика — заключний етап опанування фаху військового льотчика.

Ранкове повітря надзвичайно прозоре, аеродром ще не наповнився розміреним урчанням клопітливих заправників, гулом реактивних двигунів та голосами льотчиків. Під світанковим сонцем виблискують інеєм крила бойових літаків та сизо куриться повітря над злітною смугою.

Майбутні офіцери-авіатори проходитимуть льотну практику до початку літа як на аеродромі навчально-авіаційної бригади, що розташована в Чугуєві, так і на летовищах інших авіаційних частин і з’єднань у різних регіонах нашої держави. Розподіл курсантів за місцями проходження практики відбувався відповідно до спеціальності та з урахуваннями майбутніх місць проходження служби.

5441_p_04_img_0002Поки курсанти отримують передпольотні рекомендації, ми спілкуємось з начальником льотного факультету льотчиком І класу полковником Валерієм Єрошенком.

— Відмінністю цього курсу від усіх попередніх є те, що вперше за історію навчання у закладі курсанти пересіли з навчальних літаків на бойові ще під час навчання у військовому виші, — розповідає полковник Валерій Єрошенко. — Тобто під час льотної практики впродовж двох місяців майбутні офіцери-льотчики виконують польотні завдання на літаках Су-25, МіГ-29, Ан-26 та вертольотах Мі-8, Мі-24.

До бесіди приєднався начальник університету військовий льотчик І класу генерал-майор Андрій Алімпієв. Він, зокрема, наголосив, що підготовка військових льотчиків потребує найбільше коштів у порівнянні з підготовкою офіцерів інших спеціальностей. Водночас цьогорічні випускники вже мають в активі значний досвід польотів.

— Так, середній наліт майбутніх льотчиків-винищувачів уже становить майже 170 годин, льотчиків транспортної авіації — 90, штурманів — 130 та вертольотчиків — понад 30 годин. У порівнянні з випусками минулих років ці показники збільшилися на 30–50%, — зазначив Андрій Миколайович.

У порівнянні з тривалим періодом історії наших Збройних Сил, коли військо фінансувалося за залишковим принципом, з профільного військового університету випускали лейтенантів із нальотом у декілька годин, а наліт багатьох офіцерів-льотчиків у бойових частинах не перевищував 50 годин, наведені нинішнім начальником ХУПС цифри оцінюються як значний прорив у підготовці військових авіаторів. Це підтвердження величезних змін у ставленні держави до розвитку Збройних Сил.

5441_p_04_img_0003Разом із командиром бригади військовим льотчиком першого класу полковником Геннадієм Дубовиком ми спостерігаємо, як злітають у небо гвинтокрили Мі-8.

— Перед початком виконання тренувальних польотів курсанти випускного курсу льотного факультету ХУПС пройшли наземну підготовку, виконали обов’язкові стрибки з парашутом та відпрацювали польотні завдання з льотчиками-інструкторами авіаційного з’єднання, — розповідає полковник Дубовик. — Для проведення практичних занять з «кожедубівцями» у військових частинах заздалегідь ретельно готувалися.

Разом із майбутніми офіцерами-льотчиками постійно знаходяться досвідчені інструктори авіаційної бригади та викладачі льотного факультету університету, які уважно стежать і всебічно допомагають у професійному становленні нового покоління військових авіаторів. Вони називають кращих цьогорічних випускників ХУПСу — солдати Микола Любарець, Богдан Ляшенко та Олександр Борис.

Інші їхні однокурсники для проходження льотної практики відряджені до Спеціалізованого центру бойової підготовки авіаційних фахівців у Миколаєві.

5441_p_04_img_0001Серед перших у миколаївське небо підіймає МіГ-29 один з кращих курсантів підрозділу, командир навчальної групи винищувачів сержант Вадим Ворошилов. Після польоту Вадим трохи розповів про себе.

— Я з дитинства мріяв бути військовим льотчиком. Остаточно я утвердився у своєму бажанні стати військовим пілотом під час першого самостійного польоту. Адже це така ж визначна подія в житті льотчика, як і день його народження.

Щоб стати військовим льотчиком, справжнім професіоналом своєї справи, недостатньо лише твердих знань та відпрацьованих до автоматизму навичок. Льотчик має мати належну мотивацію, особливий стрижень, який можна помітити за яскравим блиском в очах українських військових авіаторів. І цей блиск я помітив у очах сержанта Максима Устименка, солдатів Олексія Меся, Ростислава Лазаренка, Богдана Чорного, Миколи Любарця. Ці хлопці — нове покоління наших військових льотчиків.

— Бути льотчиком-винищувачем, продовжувачем славних традицій попередніх поколінь льотчиків для мене велика честь, — з гордістю розповів курсант Олексій Месь.

Під вечір порожніє аеродром, насамкінець начальник льотного факультету розповів мені ще один цікавий факт.

— У межах цьогорічної льотної практики внесено зміни до програми навчання курсантів за спеціалізацією «Бойове управління польотами авіації», яка в попередні роки була суттєво скорочена, ознайомлювальні польоти не проводилися понад 20 років. Тож фактично було втрачено напрям підготовки курсантів як передових авіанавідників, — повідомив полковник Валерій Єрошенко. — Нині у практичну підготовку цих фахівців внесені серйозні корективи. Зокрема, прийнято рішення проводити при виконанні польотів на підвищення класної кваліфікації льотного складу ознайомлювальні польоти курсантів цієї спеціалізації на літаку Л-39 «Альбатрос» задля відчуття ними фізіологічного впливу на льотчика-винищувача при виконанні ним різних фігур простого та складного пілотажу.

Словом, підготовка військових льотчиків українського ґатунку виходить на якісно новий рівень.

Олег ПЛАКСІЙ

Схожi записи: