Вони стримують «атаки» невидимого ворога

 Березень 16, 2016

5439_p_11_img_0003Поширенню інфекційної пошесті в зоні АТО запобігають спецпідрозділи військових медиків

Епідемія ГРВІ, яка вирувала в Україні взимку, військових практично не торкнулася, адже медики в зоні АТО спрацювали превентивно. Зокрема, львівські військові лікарі разом із фахівцями мобільного госпіталю у своїй зоні відповідальності забезпечили щеплення понад 1000 учасників АТО. Причому епідеміологи відзначили характерну динаміку поширення гострих вірусних інфекцій серед бійців: чим ближче до передової, тим менше хворих. Це обумовлено насамперед «відокремленістю» колективів. Тож солдати, які дислокуються в населених пунктах, більше ризикують підхопити сезонну інфекцію, аніж ті, хто постійно несе службу на передовій.

Утім грип — не єдине проблемне питання, яке виникає час від часу. Навесні, до прикладу, епідеміологи прогнозують почастішання випадків ураження кліщами, які можуть переносити збудників енцефаліту та хвороби Лайма. Проблемні місяці — квітень і травень.

5439_p_11_img_0001Від початку бойових дій у зоні АТО виконує свої обов’язки особовий склад пересувних санітарно-епідеміологчних груп (ПСЕГ). Закріплені за кожним мобільним госпіталем санітарні лікарські бригади працюють від півночі Луганщини до півдня Донеччини.

— Зона відповідальності кожної ПСЕГ — понад сотня кілометрів, — розповідає начальник львівського 28-го регіонального санітарно-епідеміологічного управління полковник медичної служби Олесь Чайка. — Для чотирьох осіб, які становлять групу, це значне навантаження. Проте їм допомагають начмеди бригад та батальйонів, командири підрозділів, цивільні колеги, волонтери-медики, які діють у зоні АТО.

Зруйновані вибухами об’єкти інфраструктури та місця боїв можуть стати джерелами особливо небезпечних інфекцій та вірусів. А надто, якщо ті потраплять до води. Фахівці ПСЕГ за час своєї роботи на Донбасі взяли проби та дослідили якість води із сотень різних джерел.

Військовослужбовцям у зоні АТО рекомендовано вживати для пиття і приготування їжі лише бутильовану воду. Втім командири підрозділів часто хочуть мати резервне джерело водопостачання — лісове джерело чи сільську криницю. Але перед тим, як дозволити бійцям брати звідти воду, сангрупа має взяти аналіз на вміст шкідливих хімічних речовин та бактерій. Якщо все гаразд і проби води відповідають стандартам — джерело дозволяється використовувати.

5439_p_11_img_0002Крім контролю за якістю води, лікарі ПСЕГ проводять обстеження кухарів підрозділів та санітарну перевірку місць зберігання продуктів і приготування їжі. Адже чистота солдатських казанків та відповідність їхнього вмісту санітарним вимогам є такою ж запорукою виконання бойового завдання, як і зброя, приведена до нормального бою.

— Ми інформуємо бійців, як розпізнати укус кліща та діяти в цьому випадку, — говорить лікар-епідеміолог майор медичної служби Тетяна Кожушко. — Захворювання після укусу кліща відразу може й не дати помітних симптомів. Та якщо вчасно не звернутися по медичну допомогу — наслідки можуть бути фатальними. Отже, якщо виявили кліща на тілі або побачили «бичаче око» ( специфічне червоне кільце навколо місця укусу), — відразу до лікаря!

Десятки взводних та ротних опорних пунктів, де місяцями живуть та несуть службу українські солдати, за рівнем побутових умов, звичайно, не п’ятизірковий «Хілтон». Утім переважна більшість солдатів та офіцерів належно дбають про особисту гігієну та свій зовнішній вигляд. Однак варто з’явитися в підрозділі одному нечепурі — виникає ризик розповсюдження корости. Це інфекційне паразитарне захворювання, збудником якого є кліщ, що оселяється у верхніх шарах людської шкіри.

Тоді доводиться не лише ізолювати та лікувати хворого, але й влаштовувати лазню та пропарювання речей для усього особового складу. Якщо це передній край, то дезінфекційно-душова установка розгортається в найближчому місці, а особовий склад партіями, щоб не переривати виконання бойового завдання, проходить цю процедуру. До слова, дезінфекції підлягає й кожне приміщення, призначене для проживання особового складу.

— Зараз це робити не складно, адже Міноборони закупило новітні препарати, які не треба готувати: розводити і відстоювати, як колись «хлорку». Відкоркував ємність і можна працювати, — додає майор медичної служби Тетяна Кожушко.

Окрема тема — тварини. Коти та собаки, що як «талісмани» живуть чи не в кожному підрозділі. Утім не можна виключити можливість контакту такого солдатського улюбленця із дикими та бродячими тваринами, яких чимало в «сірій зоні». Тварини хворіють на сказ і можуть заразити людину цим вірусом.

— Був випадок, коли кіт, якого прихистили бійці на блокпосту, раптово покусав декількох військовослужбовців і зник. Хлопцям довелось надавати невідкладну допомогу, — розповідає полковник медичної служби Олесь Чайка. — А для профілактики таких випадків у майбутньому ми домовились із ветеринарною клінікою, яка на волонтерських засадах безкоштовно зробила солдатським улюбленцям щеплення.

А ще військовим дошкуляють гризуни. Із занедбаних за роки військового лихоліття полів у бліндажі набігають щурі та миші. То ж фахівці ПСЕГ допомагають в організації проведення дератизаційних заходів. Розповідають, що в одному з бліндажів на лінії зіткнення за добу було знешкоджено понад 300 шкідників.

Загалом перелік потенційних варіантів поширення інфекцій у зоні ведення бойових дій досить довгий. І варто втратити контроль над ситуацією — бути біді: мікросвіт здатний «атакувати» зі швидкістю потужної пожежі.

Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ

Схожi записи: