Жінки-воїни від Другої світової до сьогодення: “Тихі зорі на дорогах війни їм лише снилися”

 Березень 7, 2016

5437_p_11_img_0001Як на історичних паралелях перетнулись долі жінок-воїнів?

Впевнений, що майже кожен з нас бачив художній фільм «А зорі тут тихі». На мою думку, це одна з кращих кінострічок про життя і подвиги жінок на війні. Той бій дівчат-зенітниць з ворожими диверсантами не потрапив до інформаційних повідомлень з фронтів, адже мав ознаку місцевого. Але ворог на цій ділянці фронту не пройшов. Світанок нового дня зенітниці вже не побачили, поклавши життя на вівтар перемоги в цьому бою. На мій погляд, символічно, що живим залишився старшина підрозділу, воїн-професіонал. Цим автори ніби хотіли нагадати, що війна — зовсім не жіноча справа. Адже коли майбутня матір гине, то переривається найважливіша нитка нашого життя — можливість народження нової людини. Героїні фільму про «тихі зорі» знали про це. Але стали до одного бойового строю з чоловіками і разом з ними несли весь тягар Другої світової війни, обіймали практично всі бойові спеціальності на фронті.

А потреба в мобілізації жінок виникла вже в перші місяці 1941 року, коли радянські війська зазнали великих втрат у боях з гітлерівськими загарбниками. Зокрема, з початком війни 225 тисяч жінок стали санітарними дружинницями, у листопаді 1942 року до діючої армії у війська зв’язку, ППО, ВПС було призвано 120 тисяч представниць прекрасної статі. Ще понад півмільйона їх було поставлено «під рушницю» за іншими мобілізаціями, 45 тисяч жінок стали партизанками. Загалом вони в роки тієї війни становили понад сім відсотків від усього особового складу армії. Нарівні з чоловіками були на передовій, несли бойове чергування у вузлах зв’язку, на зенітних позиціях, рятували життя бійців у санбатах і госпіталях, піднімалися на крилатих машинах у вогняне небо. Про героїзм і мужність жінок у військовій формі свідчить те, що понад 90 з них стали Героями Радянського Союзу, кожна друга була удостоєна такого звання посмертно. Серед жінок-героїнь 27 народилися в Україні, 57 героїнь брали участь у визволенні її території від фашистських окупантів. Чотири жінки стали повними кавалерами ордена Слави, понад сто тисяч відзначені бойовими нагородами.

5437_p_11_img_0002Першою серед жінок Героєм Радянського Союзу стала харків’янка Валентина Гризодубова. 1938 року вона у складі екіпажу літака АНТ-37 разом із Поліною Осипенко та Мариною Расковою за 26 годин подолала відстань від Москви до Далекого Сходу у майже 6,5 тисяч кілометрів, що на той час було світовим рекордом. У роки війни Валентина Степанівна командувала жіночим бомбардувальним полком далекої дії, виконала понад 200 бойових вильотів. Полк завдавав удари по ворожих об’єктах, доставляв вантажі для українських партизанів, його льотчиці переправили в тил понад чотири тисячі поранених і дітей. У повоєнні роки Валентина Гризодубова очолила створення науково-дослідного і випробного центру з розробок новітніх електронних систем для літаків. Ця її праця була відзначена званням Героя Соціалістичної Праці й вона була єдиною жінкою, удостоєною двох таких найвищих звань.

5437_p_11_img_0004Учасницею Параду Перемоги в червні 1945 року була українка, Герой Радянського Союзу Марія Доліна, випускниця Нікопольського аероклубу. Першу подяку від командира винищувальної авіаційної дивізії отримала 15 липня 1941 року за те, що вночі перегнала за Дніпро літак і посадила наосліп під Кам’янкою. А загалом вона за роки війни здійснила 282 бойові вильоти, з них 72 — на пікувальних бомбардувальниках. Останній виліт у небо війни командир авіаційної ескадрильї майор Марія Доліна здійснила 9 травня 1945 року…

Мужність захисниць рідної землі в роки війни успадкували жінки-військовослужбовці Збройних Сил України. За даними Міністерства оборони, їх нині у національному війську служить понад 15000. Понад півтори тисячі жінок брали участь у війні на Донбасі. Серед них і легендарна, всесвітньовідома українська льотчиця Надія Савченко. За мужність і патріотизм, виявлені під час перебування у російській в’язниці, вона була удостоєна звання «Герой України», ордена «За мужність», неурядової нагороди організації «Атлантична рада США». Її обрали депутатом Верховної Ради України і представником держави у ПАРЄ.

5437_p_11_img_0003У складі наших підрозділів в зоні проведення АТО перебувають чимало жінок-військовослужбовців, серед них є розвідники, медики і навіть снайпери. Останні за приклад для себе взяли мужність та героїзм легендарної української жінки-снайпера, Героя Радянського Союзу Людмили Павличенко. Вона мала на своєму рахунку найбільше знищених ворогів — 309.

Нещодавно повернулася з району проведення АТО начальник медичної служби однієї з військових частин підполковник медичної служби Галина Петрикова. Вона і її підлеглі врятували на передовій життя багатьом пораненим військовослужбовцям. Для них теж були прикладом героїчні жінки-медики часів війни з гітлерівськими окупантами, зокрема Марія Щербаченко. Санітар стрілецького полку однією з перших форсувала Дніпро, понад 10 днів перебувала на плацдармі, врятувала життя 112 бійцям та командирам. За цей подвиг у 1943 році Марії Захарівні було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Українські військовослужбовці безмірно вдячні багатотисячному загону жінок-волонтерів, які доправляють на передову все необхідне для виконання захисниками України бойових завдань. На цей час на Донбасі воюють чимало колишніх воїнів-«афганців». Усі вони добрим словом згадують вдову загиблого командира «Афганської сотні» Героя України Олега Міхнюка — Ірину Володимирівну. Вона очолює громадську організацію, яка опікується родинами, що втратили на війні чоловіків, батьків.

Отже, досвід участі українських жінок у війнах засвідчує: у бою на них цілком можна розраховувати.

Володимир ЧІКАЛІН

Схожi записи: