Обіцянки росіян у Криму не спокусили офіцерську родину

 Березень 7, 2016

5437_p_09_img_0001Під час захоплення Криму рішення подружжя Геращенків було однозначним: «Ми — офіцери Української армії!»

Поєднання в Марині Геращенко жіночності й суто військових якостей — дисциплінованості, відповідальності, обов’язковості та наполегливості — спочатку навіть викликало подив у багатьох її знайомих. Та коли дізнаєшся, що вона продовжує військову династію та служить в армії вже 18 років, усе стає зрозуміло. Нині майор Марина Геращенко — старший інженер-випробувач Державного науково-випробувального центру Збройних Сил України в Чернігові.

Ще підлітком Марина визначилася у виборі майбутньої професії: «Служитиму в армії. Немає брата, тож я продовжу справу батька».

Харківський військовий університет Марина закінчила з відзнакою.

На четвертому курсі університету Марина та її наречений Максим, теж курсант вишу, побралися. Після успішного завершення навчання молода лейтенантська сім’я розпочала офіцерську кар’єру в навчально-тренувальному центрі поблизу Василькова на Київщині. Згодом народився первісток Тарас, а ще за чотири роки — донька Карина.

З 2011 року капітани Марина і Максим Геращенки проходили службу в управлінні забезпечення навчань військ Державного науково-випробувального центру в Феодосії. На полігоні «Чауда» вони забезпечували проведення навчань із бойової підготовки батарей та дивізіонів протиповітряних військ Повітряних Сил.

Усе в сім’ї Геращенків складалося добре, допоки у Криму не з’явилися «зелені чоловічки». Марині й досі неприємно згадувати, як їх переманювали до «армії Аксьонова», а згодом — до російської. Марина і Максим й миті не вагалися: їх не привабили ані великі зарплати, ані обіцяна квартира в Феодосії. Рішення подружжя було однозначне: ми — громадяни України, офіцери української армії. Батьківщиною не торгують! З маленькими дітьми на руках вони взяли валізи з найнеобхіднішим, покинули все нажите роками і поїхали на материкову Україну.

Нині Геращенки проживають у Чернігові. Життя поступово налагодилося. Тарас і Карина навчаються в школі, а батьки служать у Державному науково-випробувальному центрі Збройних Сил України.

— Мені не шкода ні речей, ні меблів, які ми покинули. Все це можна згодом придбати, а от Батьківщину, чесне ім’я, повагу товаришів по службі за гроші не купиш, і, що для мене дуже важливо, батьки, які змушені були залишитися в окупованому Криму через поважний вік, мене в цьому повністю підтримали, — каже Марина Геращенко.

Олександр ПАРІЙ

Схожi записи: