Російський слід у радіоелектронному протиборстві на Донбасі

 Лютий 24, 2016

5436_p_07_img_0001Високотехнологічний характер сучасних комплексів РЕБ, які активно застосовуються проти українських підрозділів, виключає можливість роботи на них «шахтарів та трактористів» з Донбасу

Як наочно демонструє досвід АТО, бойовики досить активно і наполегливо використовують у своєму протистоянні з українськими військами засоби радіотехнічної розвідки (РТР), а також досить професійно ведуть із силами АТО радіоелектронну боротьбу (РЕБ).

Прикладів цієї «плідної діяльності» радіоелектронних «шахтарів та трактористів» на Донбасі вистачає. Українські війська неодноразово стикалися з її проявами в ході ведення бойових дій проти незаконних збройних формувань (НЗФ). Наприклад, під час боїв у районі Дебальцевого в січні-лютому 2015 року на радіоканалах та в радіомережах управління вогнем артилерії українських військ можна було неодноразово почути «запити» на відкриття вогню, які мали зовсім не українське походження і містили не ті координати, по яких було варто відкривати вогонь нашій артилерії (наприклад, координати населених пунктів або житлових кварталів, у кращому випадку — якогось пустиря або порожнього поля). Через це були відзначені випадки, коли українська артилерія відкривала вогонь по явно хибних цілях.

Більше того, під час боїв за Дебальцеве та околиці в українських командних радіомережах часто виникали перешкоди, які також мали штучне походження за своїми потужністю та спрямованістю. Було зрозуміло, що противник явно намагається за допомогою РЕБ ускладнити нашим військам виконання бойових завдань, зокрема завадити процесу бойового управління. А про історію з смс-повідомленнями, які раптово почали надходити на мобільні телефони українських військовиків у районі Дебальцевого і містили «спокусливі» пропозиції «кидати зброю» та їхати додому або здаватися в полон, годі й розповідати. Про ці випадки повідомлялося в багатьох вітчизняних ЗМІ.

Як бачимо, бойовики доволі активно використовують ефір у своїх цілях і роблять це досить успішно. В окремих випадках можна вести мову про створену ними систему РЕБ. Але звідки вона взялася в них на Донбасі?

Зрозуміло, що «мирні шахтарі та трактористи» навряд чи змогли би самостійно організувати таку систему, не кажучи вже про необхідність появи «якимось чином» у них відповідної апаратури. Високотехнологічний характер такого типу обладнання виключає можливість залучення до роботи на ньому малоосвічених та недостатньо обізнаних в цьому «фахівців».

Тож відповідь на це запитання, думаю, вже в багатьох не викликає сумнівів. А надто, якщо пригадати, звідки взялися на озброєнні бойовиків у великій кількості інші зразки озброєння та військового обладнання — танки, артилерія, також і реактивна, сучасне військове спорядження, міни, гранатомети, міномети та інші зразки військових «аксесуарів», тим більше іноді таких типів та модифікацій, які українські військові бачили тільки на малюнках або фотографіях. Звісно, в цьому випадку ми знову є свідками чергового прояву напруженої роботи путінського «воєнторгу».

Більше того, не викликає сумніву й те, що за пультами відповідного обладнання, яке «дивним чином» опинилося на Донбасі, сидять також зовсім не місцеві прихильники «руського міра», а їхні «старші товариші», які мають у кишенях паспорти із характерною двоголовою пташкою.

Звісно, все це «обладнання» та відповідні фахівці, які його обслуговують й так успішно застосовують у конфлікті на Донбасі, не прагнуть потрапити в камери журналістів, чи «засвітитися» в різних «інтернетах» та на шпальтах газет і журналів. Однак важко «сховати слона у кімнаті», якщо результати їхньої діяльності, а тим більше — пересування та розташування тим чи іншим шляхом — все одно потрапляють на очі місцевих мешканців або української розвідки. Так само, як було із ЗРК «Бук-М2», який бойовикам так й не вдалося сховати, в історії із ураженням малайзійського «Боїнга-777». Вуха цих «бійців ефіру» стирчать у багатьох місцях. Тож спробуємо розібратися, з якими «подарунками» ці непрохані «гості» завітали на український Донбас.

Найбільш часто в повідомленнях із зони АТО згадується новітній російський мобільний комплекс РЕБ «Леер-2». Він призначений для проведення радіорозвідки джерел радіовипромінювань, встановлення перешкод і радіопригнічення радіоелектронних засобів (РЕЗ) противника. Крім того, комплекс дозволяє створювати реальну перешкодову обстановку, імітувати роботу різних РЕЗ, а також здійснювати оцінювання електромагнітної обстановки при веденні бойових дій. Екіпаж мобільного комплексу РЕБ «Леер-2» становлять дві особи: водій і оператор. Швидкість руху по шосе — до 140 км/год. (зазвичай, монтується на шасі бронеавтомобіля «Тигр» із високою прохідністю). З 2013 року виробляється серійно і постачається у збройні сили Російської Федерації (переважно в частини та підрозділи ВДВ).

Для використання бойовиками в зоні АТО цей комплекс, безсумнівно, достатньо добре підходить (і зовсім не випадково там з’явився). Адже він готується до роботи за короткий час, монтується на високомобільній транспортній базі (через що має добрі маневрені можливості), добре маскується і для обслуговування не потребує великої кількості персоналу.

Окрім цієї «новинки», на Донбасі було помічено й інший новітній комплекс РЕБ російського походження. Мається на увазі мобільний комплекс РЕБ сімейства «Красуха» (існують два типи — «Красуха-2» та «Красуха-4», що відрізняються елементною базою та шасі, на якому монтується комплекс, а також кількістю машин у комплексі — «двійка» виконана на аналоговій базі, «четвірка» — на цифровій).

Як бачимо, цей комплекс, як й «Леер-2», є мобільним. Його призначення полягає у прикритті командних пунктів, угруповань військ, засобів ППО, важливих промислових і адміністративно-політичних об’єктів. Комплекс аналізує тип сигналу і впливає на РЛС противника шляхом випромінювання перешкод високої інтенсивності та щільності. Він здатний здійснювати пригнічення супутників-шпигунів, наземних радарів і авіаційних систем.

Водночас він має одну особливість, через яку, мабуть, і з’явився саме на Донбасі. Звісно, технічні характеристики комплексів типу «Красуха» засекречені. Однак у повідомленнях російських ЗМІ стверджується, що можливості станції активних перешкод цього комплексу дозволяють йому ефективно боротися з усіма сучасними радіолокаційними станціями. Більше того, цілком імовірно, що його поява саме на Донбасі обумовлена деякими даними, що комплекс РЕБ «Красуха-4» здатний «глушити» не тільки сигнал радіолокаційних станцій супротивника, а й радіоканали управління безпілотними літальними апаратами (БПЛА). Адже добре відомо, що українські війська завдяки зусиллям волонтерів та «Укроборонпрому» почали масово використовувати в АТО саме БПЛА. Ось заради протидії їм і з’явилася на Донбасі російська «Красуха».

Окрім вище зазначених засобів РЕБ, неодноразово згадується також автоматизована станція перешкод Р-330Ж «Житель» також російського виробництва (про її появу в Луганській області повідомляв улітку минулого року Павло Снегирьов, представник громадської організації «Права справа»). Ця станція призначена для виявлення, пеленгування і радіопригнічення мобільних станцій систем рухомого супутникового зв’язку типу Inmarsat і Iridium, виявлення, пеленгування і радіопригнічення базових станцій систем стільникового зв’язку стандарту GSM 1900, а також радіопригнічення навігаційної апаратури споживачів систем супутникового зв’язку NAVSTAR (GPS).

Станція може працювати як в автономному режимі, так і у зв’язаній парі. Вона здатна повністю заглушити вищеназвані типи сигналів в радіусі 20–30 кілометрів. Цікаво, що поява та виявлення роботи цієї станції на Луганщині (в районі селища Щастя) було здійснено після того, як на цій території повністю «завис» мобільний зв’язок.

Загалом сьогодні вже у багатьох фахівців не викликає сумніву те, що на окупованих територіях Донбасу російським військово-політичним керівництвом здійснюється так зване «тестове випробування» численних зразків озброєння та військової техніки. Поява на озброєнні НЗФ новітніх засобів РЕБ російського походження лише підтверджує це.

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: