«Гаряча» зима під Дебальцевим, або Хід однієї оборонної операції українських військ в АТО взимку минулого року

 Лютий 10, 2016

5434_p_04_img_0001На початку 2015 року російсько-терористичні війська намагалися за всяку ціну ліквідувати «дебальцівський виступ» та захопити донецький аеропорт, чим змусити Україну йти на політичні поступки під час переговорного процесу щодо особливого статусу Донбасу, амністії для бойовиків, а також термінів і порядку проведення виборів до органів місцевого самоврядування.

Зірвати задум противника, не допустити його подальшого просування вглиб території України було основною метою оборонної операції, яку наші війська проводили в районі Дебальцевого.

Безпосередньо в районі «дебальцівського виступу» це завдання виконувало угруповання українських військ АТО, що належало до ділянки відповідальності сектору «С». У своєму розпорядженні воно мало до 50 танків, 40 одиниць артилерійських систем (зокрема до 15 одиниць реактивних систем залпового вогню — РСЗВ) і налічувало близько 4700 військовослужбовців ЗС України (ще від МВС, НГ та СБУ тут діяло до 500 бійців).

Нашим військам протистояло спільне угруповання проросійських бойовиків та кадрових російських підрозділів (до 8600 осіб), які мали безпосередньо в зоні Дебальцевого до 120 танків, до 180 артилерійських систем (з яких близько 60 одиниць — РСЗВ). Навіть більше — вже в ході боїв, які тут розгорнулися, угруповання бойовиків та російських військ було неодноразово підсилене додатковими формуваннями, які противник перекидав на цю ділянку з інших напрямків, а також безпосередньо з території РФ. З цією метою противник задіяв до 8-ми батальйонних тактичних груп.

Бої в районі Дебальцевого тривали з 27 січня по 18 лютого 2015 року. А саму оборонну операцію українських військ у цьому районі умовно можна розділити на три етапи — бої за Вуглегірськ та навколо нього, бої за Чорнухине та навколо Логвинового і відведення українських військ із «дебальцівського виступу».

Активні бої на ділянці Вуглегірська тривали з 27 січня по 2 лютого 2015 року. У результаті противнику вдалося оточити місто, а згодом і захопити його. Усі спроби командування сектору «С» вибити противника із зайнятого населеного пункту не мали успіху. Навіть попри безпрецедентно великі втрати, яких зазнали наступальні російсько-терористичні війська, їм вдалося утримати захоплене місто.

І все ж таки подальше просування бойовиків з цього напрямку на Дебальцеве було зупинено. Українські війська закріпилися і відбивали всі спроби противника увірватися в місто. Коли стало зрозуміло, що пробитися в Дебальцеве з напрямку Вуглегірська бойовикам не вдасться, починаючи з 2 лютого, їхні ватажки вирішили змінити напрямок головного удару і розпочали перегрупування своїх підрозділів на іншу ділянку. Окрім того, саме з цього моменту противник почав завдавати масовані вогневі удари по всій території «дебальцівського виступу», а на окремих ділянках перейшов до наполегливих наступальних дій, поспішаючи скористатися своєю перевагою в зосереджених силах та засобах, зокрема у бронетехніці та артилерії.

Інтенсивність бойових дій значно зросла. Достатньо сказати, що для підтримки українських підрозділів, що виконували завдання в опорних пунктах та базових таборах у секторі «С», артилерія керівника сектору лише протягом доби була вимушена завдавати вогневого ураження по 45-ти і більше цілях. Однак, попри втрати, противник продовжував виявляти активність і вперто таранив оборону українських військ. Ситуація з кожною годиною і кожним днем загострювалася.

З 5 по 7 лютого розгорнулися жорсткі бої в районі селища Рідкодуб. Воно двічі переходило з рук у руки. Причому противник, навіть зазнавши значних втрат, уперто пробивав нашу оборону не лише тут, а й одразу на кількох інших ділянках. Врешті-решт, застосувавши танки, російським найманцям за підтримки масованого вогню артилерії та мінометів вдалося відтіснити наші підрозділи зі зайнятих позицій та повернути собі контроль над Рідкодубом. Одночасно, намагаючись з ходу прорвати оборонні позиції наших військ, бойовики знову розпочали штурмові дії щодо взводних опорних пунктів зі сторін Фащівки, Круглика, Нікішиного, кинувши додатково в бій до посиленого батальйону.

Аби ускладнити забезпечення «дебальцівського угруповання», противник рейдовими діями та вогнем артилерії намагався контролювати дорогу Артемівськ — Дебальцеве. Вже 9 лютого переважаючі сили бойовиків розпочали штурмові дії щодо спостережного поста в районі Логвинового. Незаконні збройні формування увійшли в населений пункт та активно розпочали тут фортифікаційне обладнання оборонних рубежів та позицій. Наступної доби угруповання бойовиків у Логвиновому було посилене російськими підрозділами, танками та БМП. З цього моменту дорога Артемівськ — Дебальцеве в районі Логвинового перебувала під повним вогневим контролем бойовиків. Противник майже впритул розстрілював конвої, які намагалися доставити в Дебальцеве боєприпаси, продовольство та інші матеріальні засоби. Загальна обстановка була вкрай загострена. Російські найманці мобілізували всі сили на напрямку Дебальцеве — Луганське.

Тож за Логвинове, як трохи раніше за Рідкодуб та Чорнухине, розгорнулися жорстокі бої, адже обидві сторони розуміли, що це селище є ключовим пунктом подальшого утримання українськими військами самого Дебальцевого та його околиць. Протягом майже трьох днів у трикутнику Нижнє Лозове — Логвинове — Калинівка тривали важкі зустрічні бої з масованим використанням танків, бойових броньованих машин та артилерії. Програючи у кількісному складі, українські підрозділи були вимушені відійти на більш вигідні рубежі.

Враховуючи те, що підрозділи сил АТО на Дебальцівському напрямку вже виконали всі визначені завдання, а також обстановку, що склалася, Генеральний штаб ЗС України ухвалив рішення до ранку 18 лютого здійснити відведення підрозділів із району Дебальцевого. Адже противник зосередив потужне угруповання військ неподалік населених пунктів Калинівка, Логвинове та взяв під контроль трасу Дебальцеве — Луганське, чим унеможливив перегрупування та всебічне забезпечення сил і засобів сектору. Навіть більше — активними діями за підтримки РСЗВ та артилерії противник прорвав оборону наших військ зі сторони Вергулівки і вів уже бої в самому Дебальцевому та взяв під контроль основні адміністративні будівлі міста.

Для забезпечення виконання цього рішення в ніч з 17 на 18 лютого артилерія АТО завдала низку зосереджених вогневих ударів по опорних пунктах противника в районах Логвинового та Калинівки, а також у районах позначок 252.6 та 238.3, значно знизивши бойовий потенціал бойовиків та не допустивши їхніх активних дій під час виходу наших військ із Дебальцевого.

Навіть більше — бойовики та російські підрозділи були вимушені відтягувати у зворотному напрямку свою артилерію та РСЗВ на безпечні відстані і зосередити їх далі на південний схід та південний захід від Дебальцевого. Знизилася інтенсивність обстрілів підрозділів сил АТО. Порівняно зі 101 обстрілом протягом доби 16 лютого кількість обстрілів станом на ранок 17 лютого становила 39, а станом на ранок 18 лютого зменшилася до 19 обстрілів.

Унаслідок значних втрат наступальний потенціал противника був вичерпаний. Для продовження наступальних дій він потребував не менше двох діб для відпочинку, поповнення запасів ракет та боєприпасів, а також перегрупування резервів, які були зупинені вогнем нашої артилерії.

Відведення наших військ здійснювалося за двома основними маршрутами невеликими колонами під прикриттям бойових броньованих машин та артилерії, рух окремих машин не допускався. При цьому, аби ввести противника в оману, було використано хибний маршрут висування, на якому проводилася імітація руху колон. Для забезпечення відходу військ було створено систему районів, рубежів і позицій.

Після виходу наших військ із Дебальцевого противник ще протягом 3-х діб робив відчайдушні спроби захоплення Луганського, Миронівського, Розсадки та виходу на рубіж Новолуганське — Миронівський далі по березі річки Луганка. Однак загальні втрати, яких зазнали російські найманці в боях за Дебальцеве, виснажили його, і вже з 21 лютого бойовики припинили будь-які дії на цьому напрямку.

Внаслідок скоординованих дій сил АТО задум противника — оточення наших військ та їхнє знищення в районі Дебальцевого — був зірваний. Втрати, завдані нашими військами, змусили бойовиків відмовитися від подальших наступальних дій. Силам угруповання сектору «С» вдалося утримати бар’єрний рубіж — річку Луганка, закріпитися на плацдармі Луганське — Троїцьке — Попасна і не допустити захоплення нових територій бойовиками.

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: