Путінський цейтнот, або чому бойовики збільшують інтенсивність обстрілів та провокацій на Донбасі

 Грудень 17, 2015

5427_p_01_img_0002Протягом минулого тижня ескалація бойових дій на Донбасі знову почала зростати. Бойовики посилили потужність та інтенсивність обстрілів позицій українських військ та населених пунктів, які знаходяться під контролем української влади. Провокації тривають щоденно, а кількість обстрілів зросла до 50 за добу. До того ж упродовж останніх днів зафіксовано, зокрема спостережною місією ОБСЄ, застосування бойовиками тих зразків озброєння та засобів ураження, які у відповідності до Мінських домовленостей мають бути вже давно відведені на встановлені відстані

Навіть більше — дедалі частіше з боку бойовиків на адресу нашої країни лунають войовничі та погрозливі слова. Ватажки бойовиків щоразу, з’являючись на публіці, заявляють про наміри «звільнити окуповані київською хунтою землі Донбасу…»

Полишимо поки що ці гучні промови «народних лідерів Донбасу» без коментарів. Зрештою не кожний наш читач добре розуміється на симптомах різноманітних психічних відхилень або ж є фахівцем у діагностуванні симптомів алкогольного чи наркотичного сп’яніння. Але спробуємо зрозуміти, звідки взялася в цих бойовиків така войовнича риторика та прагнення за будь-яку ціну вв’язатися у бійку з «кровавою київською хунтою».

5427_p_04_img_0001Нагадаємо, що незабаром має відбутися чергове засідання тристоронньої комісії щодо врегулювання конфлікту на Сході України. За всіма ознаками, воно матиме такий собі підсумковий характер щодо процесу виконання положень Мінських домовленостей стосовно мирного врегулювання збройного конфлікту на Донбасі. Очевидно, що одним із питань для розгляду під час цього засідання має стати хід виконання положень Мінських домовленостей обома сторонами конфлікту та їхніми гарантами…

Але цілком очевидним також є те, що низка положень цього документа, м’яко кажучи, не до вподоби ані самим бойовикам, ані їхнім кураторам із Кремля. Зокрема це стосується відновлення української юрисдикції над тією ділянкою російсько-українського кордону, яку нині контролюють бойовики, а також проведення під міжнародним контролем чесних та прозорих виборів на окупованих нині землях (за українським виборчим законодавством і за участю українських політичних сил).

Зрозуміло, що в разі виконання цих положень існування «ДНР» та «ЛНР» закінчиться (діяльність путінського «воєнторгу» та «добровольчого військкомату» по відношенню до Донбасу припиниться), а всі ці Гіві, Мотороли, Бетмени та інші Захарченки і Плотницькі навряд чи довго перебуватимуть поза межами персональних камер СІЗО СБУ…

Саме тому бойовикам, як і пану Путіну, котрий зовсім не полишив планів зберегти Україну у сфері власних інтересів, виконання Мінських домовленостей невигідне. Підписав він їх свого часу зовсім не для того, щоб виконувати, а як засіб зменшити тиск санкцій на свою країну з боку світового співтовариства і як засіб отримати «перепочинок» у своїй «гібридній війні». Це сьогодні очевидно майже всім…

Сам процес виконання Мінських домовленостей, який передбачає поетапне відновлення української юрисдикції над окупованими територіями (що, безумовно, потребує виведення російських військ та так званих «добровольців» із цих територій) не входить до плану нинішнього кремлівського режиму. Тому, за їхнім розумінням, його необхідно зірвати, при цьому покласти вину за це саме на Україну (адже в іншому випадку санкції не тільки не знімуть, але й ще, імовірно, суттєво посилять…).

Ось чому обстріли та провокації з боку бойовиків почали наростати, поступово вони перекидаються на ті ділянки «фронту», які ще донедавна вважалися порівняно спокійними. Бойовикам, а точніше — їхнім господарям у Кремлі, вкрай необхідно спровокувати українську владу на «адекватну відповідь». Себто забезпечити зрив Мінських домовленостей саме Україною.

Не буде перебільшенням стверджувати, що в цьому питанні російський режим цілком імовірно може вдатися до якоїсь провокаційної акції на кшталт теракту. Тим паче, що «чекістське» минуле нинішнього російського президента цілком спонукає саме такі методи як у внутрішній, так і в зовнішній політиці сучасної Росії.

За останніми даними української військової розвідки, оприлюдненими відразу в кількох вітчизняних ЗМІ, завдяки наполегливим зусиллям своїх російських кураторів, які забезпечують бойовикам не тільки інструкторсько-методичну допомогу у військово-професійному відношенні, а й часто здійснюють пряме командування та управління їхніми збройними формуваннями, ватажкам сепаратистів вдалося розгорнути на Донбасі досить потужне військове угруповання. Його загальна чисельність становить приблизно 40–45 тисяч бойовиків (ще на окупованих територіях розгорнуто близько 8–9 тисяч російських військовослужбовців, замаскованих під «місцевих ополченців» як страховий пояс). Сформовані два «армійські корпуси» (1-й АК — «ДНР» та 2-й АК — «ЛНР»), у складі принаймні шести окремих мотострілецьких бригад. На озброєнні бойовиків є танки, бойові броньовані машини, артилерія (зокрема реактивна і важка — калібром за 152-мм).

Завдяки зусиллям російського Генерального штабу у збройних формуваннях бойовиків впроваджена чітка і єдина командна вертикаль, налагоджена система бойової підготовки і система матеріально-технічного забезпечення та логістики як з території РФ, так і безпосередньо на окупованих територіях. Усе це дозволяє говорити про достатньо значні зусилля нинішнього російського правлячого режиму щодо зміцнення боєздатності формувань сепаратистів на Сході нашої країни. Погодьтеся, це зовсім не в’яжеться зі змістом та суттю Мінських домовленостей.

Навіть якщо допустити, що Путіну так і не вдасться спровокувати Україну на порушення або зрив цих домовленостей, то єдиним для нього виходом, щоб запобігти збільшенню санкцій світового співтовариства проти РФ, стане пролонгація домовленостей. В іншому випадку — термін їхньої дії спливе 1-го січня 2016-го року. І навряд чи світове співтовариство погодиться вважати пана Путіна непричетним до факту їхнього невиконання…

Думаю, що після цього організаційно-санкційні висновки світового співтовариства так чи інакше будуть, встигне пан Путін виконати Мінські домовленості чи ні, навіть якщо він з тих чи інших причин цього «не зміг»…

Славнозвісні «багатоходівочки» російського президента явно дали на Донбасі збій, і він потрапив у яскравий цейтнот з цілком імовірним у майбутньому санкційним матом…

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: