Навчаємось перемагати не числом, а умінням. Іноземні інструктори навчатимуть наших бійців до 2017 року

 Грудень 4, 2015

5425_p_06_img_0002Військові інструктори з США, Канади та Литви на Львівщині розпочали підготовку першого із п’яти механізованих батальйонів з визначених підрозділів Сухопутних військ ЗС України. Іноземні фахівці допомагатимуть у навчанні наших бійців до 2017 року

На Львівщині в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного стартував курс під назвою «Об’єднана багатонаціональна група з підготовки — Україна». Понад 500 військових інструкторів з США, Канади та Литви розпочали підготовку першого із п’яти механізованих батальйонів визначених підрозділів Сухопутних військ Збройних Сил України.

Ким є інструктори на цих навчаннях? Найбільша група — офіцери та солдати армії США. Близько 375 висококваліфікованих спеціалістів-інструкторів зі складу 503-го піхотного полку 173-ї повітрянодесантної бригади армії США. Це з’єднання з чималим бойовим досвідом та традиціями відоме із часів Першої світової війни. Останній ліком «вояж» десантників цього з’єднання на війну відбувся 2013 року, коли вони у складі коаліційних сил ганяли талібів по горах Афганістану.

5425_p_06_img_0001Додамо, що серед інструкторів-американців досить багато етнічних українців. До прикладу, колишній мешканець Івано-Франківщини сержант армії США Тарас Вінтоняк переїхав з родиною за океан в середині 90-х. Але він не втратив українського духу та навіть не позбувся специфічного «карпатського» акценту у вимові. І таких — не один десяток. До слова, коли формувався склад інструкторської команди США, перевага у відборі надавалась солдатам з українським корінням: окрім знання мови, вони розуміють психологію українців, що сприятиме швидшому налагодженню робочих стосунків.

Чого ж іноземці навчатимуть наших бійців? Якщо узагальнити, вишкіл базуватиметься на принципі «використовувати не особисту мужність та чисельну перевагу, а бити ворога з малими втратами, застовуючи знання, уміння та силу сучасних технологій».

Окремим рядком у навчальній програмі визначена підготовка українських розрахунків станцій контрбатарейної боротьби AN/TPQ-36, переданих Збройним Силам України як допомога урядом Сполучених Штатів Америки.

Думки всіх, хто набув бойовий досвід в АТО, збігаються в одному: військо потребує запровадження медичної доктрини за натовським зразком. Завдання канадського підрозділу під керівництвом підполковника збройних сил Канади Джейсона Гінея полягає, зокрема, й у тому, щоби навчити українських вояків надавати фахову домедичну допомогу на полі бою та адаптувати вже набуті українцями знання та навички до можливих сценаріїв, які виникають під час бойових зіткнень.

У канадців, до слова, склад медзасобів у аптечці постійно адаптується під конкретні потреби. Зважаючи на те, що зараз у зоні АТО більшість поранень, які отримують військовослужбовці, є мінно-вибуховими, вміст аптечки адаптований саме під ці потреби.

— Цікавим є те, що у початковій фазі конфлікту на Сході України більше спостерігалися вогнепальні поранення. А на теперішній стадії — поранення від мін та вибухів. Аналогічні процеси я спостерігав під час бойових дій в Афганістані, — каже канадський військовий лікар.

Утім недостатньо мати при собі укомплектовану сучасними препаратами аптечку, потрібно ще й уміти нею користуватись. В ідеалі кожен боєць повинен мати навички з тактичної медицини. В армії Канади так і є. Тактична медицина там не виноситься, як кажуть, за дужки. Вона, окрім загального базового курсу медичних знань, є елементом кожного заняття із бойової підготовки. І байдуже, чи це тактична, інженерна або вогнева підготовка особового складу.

Звертаю вашу увагу ще й на те, що передбачають три головні тези медичної доктрини за стандартами НАТО. «Платинова хвилина» — впродовж перших десяти хвилин після отримання поранення військовослужбовець має отримати першу домедичну допомогу. «Золота година» — це година, впродовж якої належить забезпечити евакуацію пораненого з поля бою. Третій постулат — упродовж шести годин поранений військовослужбовець має бути евакуйований у тиловий госпіталь.

У планах передбачені заняття як із тактичної медицини, так і зі специфічних дисциплін типу маскування, орієнтування на місцевості, психологічної підготовки. А також вогнева, тактична, тактико-спеціальна підготовки особового складу.

Пропорція у викладенні навчального матеріалу ґрунтується на принципі: менше теорії в класах — більше практики.

Зі слів головного старшини 4-го резервного батальйону ЗС України старшого прапорщика Юрія Голосая, американці багато уваги приділяють дрібним деталям, індивідуальній підготовці, а надто — у практичній фазі відпрацювання будь-якого навчального завдання.

Разом старшини були присутні на занятті із тактичної підготовки. Американські інструктори розпочали із простого: пересування на полі бою, зміна позицій.

На іншій навчальній ділянці інструктори зі збройних сил Литви займаються із нашими піхотинцями вогневою підготовкою. І тут також потрібно звертати увагу на деталі. Насамперед після ґрунтовного інструктажу із заходів безпеки і вивіряння зброї, відпрацьовують положення вказівного пальця під час утримання зброї. За цим переходять до тренування м’якого і плавного спуску. Для цього кладуть на ствол автомата…монетку. Хоча курсом стрільб це не передбачене, але прийом давно знайомий багатьом влучним стрільцям. Далі проводяться практичні стрільби. От тут уже помітна суттєва різниця з тим, що зазвичай можна було побачити на військовому стрільбищі в попередні роки: жодної статики та обмеження в ресурсах. По-перше, тому, хто навчається, дається не 10 патронів. Магазини до автоматів повністю споряджені. Поруч із кожним стрільцем завжди перебуває інструктор, який подає команди про відкриття та припинення вогню за допомогою свистка. Та й саме виконання вправ динамічне. Мішені в полі розташовані на відстанях у діапазоні від 10 до 200 метрів. Перед відкриттям вогню інструктор повідомляє, як саме виконуватиметься наступний етап стрільби: одиночними пострілами чи чергою, скільки набоїв треба «спалити» та яка відстань до цілі, визначається положення для стрільби тощо. При цьому інструктор та той, хто навчається, постійно рухаються.

До доволі специфічних тренінгів, які передбачені для наших піхотинців, належать основи цивільно-військового співробітництва (ЦВС). Заняття проводитимуть як іноземні інструктори, так й офіцери ЗС України. Групи ЦВС, які за кордоном називають СІМІС, показали свою результативність у АТО. Інструктор центру ПЗМ МЦМБ майор Віктор Крікушенко, який залучатиметься до проведення цього тренінгу як інструктор, розповів, що в перспективі створюватимуться окремі підрозділи ЦВС. Тому особовий склад механізованих частин мусить мати уявлення про те, чим займаються та яку функцію виконують підрозділи ЦВС. Для піхотинців курс базуватиметься на кількох принципах. Це способи створення сприятливих умов для виконання завдань підрозділом, контакти та збір інформації в місцевого населення, робота щодо покращення іміджу Збройних Сил, надання допомоги цивільному населенню. У межах тренінгу «ЦВС» піхотинцям запропонують виконати досить незвичні завдання. До прикладу: як за однією ворожою «листівкою» на стіні будівлі в зоні бойових дій звичайний боєць зможе провести власне міні-розслідування та скласти детальний рапорт. Виявляється, навіть з таких нюансів, як висота наклеєного листка, якість друку чи місця наклеювання, військовослужбовець зможе дійти висновку та доповісти про власні спостереження командуванню.

Загалом в українських піхотинців попереду декілька місяців напружених занять у полях на Львівщині. На інших військових полігонах країни в межах багатонаціональної програми підготовки іноземні інструктори готують українських армійських спецпризначенців, саперів, медиків та бійців ВСП. Збройні Сили України, набувши в степах Донбасу реальний бойовий досвід, вчаться перемагати не числом, а умінням. Це принцип дій армії цивілізованої країни, готової стати частиною сили колективної безпеки в Європі.

Володимир СКОРОСТЕЦЬКИЙ

Схожi записи: