Блекаут Криму, або як підвищити вартість окупації півострова

 Листопад 26, 2015

5424_p_04_img_0001На момент середини літа нинішнього року загальна чисельність угруповання російських військ на анексованому в нашої країни півострові Крим, за даними Міністерства оборони України, вже сягнула 24,5 тисячі військовослужбовців. Окрім того, варто зазначити, що протягом часу, який минув з моменту загарбання півострова Росією й по сьогодні, суттєво змінилася загальна структура цього угруповання. Окрім Чорноморського флоту, на анексованих в України землях розгорнуте потужне сухопутне угруповання російських військ (також і з наступальним та ударним озброєнням), значною мірою нарощена повітряна складова.

За прогнозами деяких експертів, на сьогодні існує значна імовірність того, що, ігноруючи всі міжнародні договори та домовленості, нинішній російський режим може розвернути на півострові додаткові носії ядерної зброї разом із нею самою.

Словом, поступово півострів перетворюється на суцільну військову базу Російської Федерації, і нарощування рівня військової присутності росіян на анексованих землях відбувається високими темпами.

Як відомо, в ніч з 21 на 22 листопада постачання електроенергії з території материкової України внаслідок підриву чотирьох опор високовольтних ЛЕП в Херсонській області України було припинено. Півострів майже повністю занурився у пітьму…

Пропоную зараз не заглиблюватись у соціально-політичні чи фінансово-економічні наслідки та причини цих дій і не з’ясовувати, хто і навіщо перервав постачання електроенергії на окупований півострів, а спробуймо розібратися в тому, як цей факт вплине на стан окупаційних військ, розгорнутих на півострові. Адже це сприятиме більш точному уявленню про військову спроможність окупантів утримати окуповану територію за допомогою військової сили, основного інструменту зовнішньої політики нинішнього кремлівського режиму.

Отже, як вірно зауважили місцеві мешканці півострова, із настанням у Криму так званого енергетичного «блекауту» (занурення у темряву), розташовані там російські військові частини та підрозділи, як й осередки російської поліції та ФСБ, миттєво перейшли на так звані «альтернативні» джерела енергопостачання. Простіше кажучи, увімкнули автономні дизель-генератори.

Однак росіянам не варто у зв’язку з цим робити вигляд, що нічого особливого із їхнім військовим угрупованням на півострові не відбувається. Російська пропагандистська машина, звісно, «співає», що все гаразд. Але самі російські військові і ті, хто ними керує, знають реальний стан справ. Саме тому вже наприкінці першої доби Криму в темряві з Кремля почали лунати грізні репліки на адресу України.

Все вірно, річ у тому, що зібране на півострові російське військове угруповання через відсутність зовнішнього енергоживлення помітно втрачає боєздатність. Саме так, я не помилився! Якщо енергоживлення півострова не буде поновлене, то процес втрати боєздатності російського війська набиратиме обертів.

Намагання утримати високий рівень боєздатності російських військових частин та підрозділів на півострові стикнеться з низкою значних труднощів для російського військового командування та російської влади. І вся ця російська військова ілюмінація «автономного» характеру може згаснути назавжди.

Річ ось у чому. Починаючи з батальйонного рівня, основними джерелами енергоживлення в умовах відсутності зовнішнього електричного струму в армійських частинах та підрозділах російського війська на півострові є так звані дизель-енергетичні станції (ДЕС) різного типу — від мобільних, пересувних, до стаціонарних, від малої потужності до великої. Окрім того, доволі значна кількість російських армійських частин та підрозділів напряму підключена до місцевих кримських ТЕС, тобто споживає електроенергію місцевого виробництва.

На перший погляд, це виглядає доволі привабливо в плані забезпечення потрібного рівня «автономності» російського війська на півострові навіть в умовах «підступних» відключень електроструму з боку «клятих бендерівців». Однак тут є одне «але», здатне доволі суттєво ускладнити російським військовикам життя. Річ у тому, що всі ці джерела живлення працюють виключно на вуглеводному паливі (альтернативні джерела штибу вітрових або гідростанцій становлять у загальнокримському енергетичному балансі не більше 1,5%). Тобто, щоб забезпечити постійне вироблення електроструму, в усі ці ДЕС та ТЕС треба або заливати паливо (бензин, дизельне пальне, мазут тощо), або засипати вугілля та закачувати газ.

А тепер пригадаємо, звідки і як все це паливо може надходити на півострів з території Російської Федерації. Правильно — або через відповідну «трубу», якої ще немає, або кораблями (танкерами та вугільними суховантажами). Газ можна качати з «віджатих» розробок українського «Черноморнафтогазу», але при цьому буде втрачений самий сенс цього «віджимання» (тому що, в такому разі цей газ стане неможливо продавати на експорт, а його загальні обсяги видобутку явно недостатні для того, щоб освітити та зігріти весь півострів, також і російські військові частини).

Можна ще протягнути електричний кабель з Краснодарського краю РФ через Керченську протоку, але, за словами експертів, якщо зробити це, то цілком можливо, що, підключивши півострів, росіяни ризикують занурити у пітьму сам Краснодарський край, де на сьогодні немає надлишку електричного струму.

Більше того, за російськими даними, рівень «автономності» російських військових частин батальйонного рівня саме за паливом для всіх цих ДЕС становить від 7 до 11 діб (навіть із використанням так званого недоторканного запасу і зупинкою експлуатації більшої частини бойової техніки та озброєння). А далі його запаси треба буде поповнювати. Себто направляти у Крим танкери та вуглевози. Але зважте на те, що попереду зимові шторми, які на тривалий час заблокують Керченську переправу.

А тепер спробуємо уявити собі вартість для російського режиму цього підтримання «автономності» лише російської військової «машини», розташованої на півострові (не кажучи вже про цивільні установи та цивільне населення), якщо більшу частину палива доведеться возити кораблями.

Так, вона значно зросте, з огляду на чисельність військового угруповання та прагнення росіян підтримувати високий ступінь його бойової готовності. Навіть несення служби черговими силами (особливо в ППО, авіації та на флоті, де енерговитрати доволі значні, так само, як і витрати палива) буде вартувати російському військовому командуванню в умовах «електричного дефіциту» чималої суми грошей.

Більше того, експлуатація армійських ДЕС протягом тривалого часу потребуватиме їхнього ретельного технічного обслуговування та ремонту. Адже вони не розраховані на тривалу роботу як постійні джерела електроживлення. Так, вони доволі надійні та живучі, але не вічні. Тривала робота для них — це, безсумнівно, екстремальні умови експлуатації, особливо в умовах осінньо-зимового періоду, коли витрати електроенергії почнуть стрімко зростати.

Серед українських політиків сьогодні точиться чимало дискусій та суперечок щодо «методології повернення Криму». Одні вважають, що це можливо зробити «тільки юридичним шляхом», інші прагнуть, образно кажучи, перекопати кримські перешийки… Окрім цих ідей, існує ще чимало інших, продуманих і не зовсім, щодо повернення загарбаних в України земель. У цьому сенсі нинішня ситуація з енергопостачанням Криму, безперечно, сама наштовхує на цілком природний шлях повернення півострова під українську юрисдикцію. Принаймні, методи суттєво ускладнити окупантам життя на півострові, особливо у сфері вартості його утримання, як бачимо, є…

Костянтин МАШОВЕЦЬ

Схожi записи: