«Ми дали бізнесу заробляти на військових закупівлях без відкатів»

 Листопад 19, 2015

5423_p_06_img_0001Радник Президента і Міністра оборони України Юрій Бірюков — про те, коли волонтери зможуть розійтися по домівках

У деяких ЗМІ, соцмережах заговорили про відхід деяких волонтерів з Міноборони. Однак радник Президента і Міністра оборони Юрій Бірюков повідомив, що ніхто нікуди не йде. Навпаки — волонтери планують нові реформи, які повинні зробити процеси змін у МО незворотними. Що встигли зробити волонтери за весь час роботи в оборонному відомстві, яких помилок припустилися, як виглядатиме армія в майбутньому, — про це Юрій Бірюков розповів в інтерв’ю ЛІГА.net

— Нині держава вже здатна сама організувати постачання війська?

— Чи здатна держава забезпечити армію боєприпасами, продовольством? Так, здатна. Чи може держава оперативно реагувати на нові потреби? Ні. Стосовно нашої роботи. Коли ми приходили в Міноборони, нас було вісім. Тепер нас — близько сотні. Наше завдання рік тому було в тому, щоб вивчити ситуацію в сегменті матеріально-технічного забезпечення. Суспільство чомусь вважає, що ми повинні були змінити бойову підготовку, структуру ЗСУ тощо. Це не так. Ми вивчили систему, знайшли всі проблемні точки матеріально-технічного забезпечення, відкатали на пілотних проектах шляхи вирішення цих проблем. 2015 року ми виконували оперативні завдання, щоб стабілізувати ситуацію. Нехай і неідеально, але ми це завдання виконали. Наступний етап починається 2016 року. Офіс реформ буде впроваджувати системні та незворотні новації, які докорінно змінять Збройні Сили України.

— Дуже часто доводиться чути, що система не змінюється, як не старайся. Перерахуйте по пунктах, що вдалося зробити за рік.

— Ми найбільше боялися нашкодити. Перше і найголовніше — ми не зруйнували постачання армії. Воно кепсько виглядало, але один необережний рух міг взагалі паралізувати все. Один раз це навіть сталося — між четвертою і п’ятою хвилями мобілізації, коли ми знали, що в нас буде три тижні, коли взагалі не буде форми для солдатів, бо ми переходили на новий тип тканини.

Значне досягнення — впровадження електронних торгів. На сьогодні ця система дозволила Збройним Силам заощадити сотні мільйонів гривень. Не обов’язково, що вони були б без цієї системи вкрадені. Просто вони були б витрачені неефективно. Тепер ці гроші можна витратити на інші потреби армії, а закупівлі стали прозорими.

Ми систематизували процес закупівель речового забезпечення.

Місяць тому завершилося створення структурного підрозділу Міністерства оборони — Центру матеріального забезпечення. За штатом там близько 80 осіб, але зараз він укомплектований на 15–20%.

Ми запустили пілотні проекти харчування в Одесі та Львові. В Одесі це Західна військово-морська база і флагман «Гетьман Сагайдачний». У Львові — Національна академія сухопутних військ. Ми реалізували там абсолютно новий підхід у харчуванні. Але це дуже ризикований проект. Ми будемо займатися ним весь наступний рік.

— У чому ризик?

— 2008 року Міністр оборони реформував харчування армії — розпустив військових кухарів, скасував наряди на кухні та ввів аутсорсинг у харчуванні. Бо це така загальносвітова тенденція. І дійсно — на якихось рівнях це так і є.

Почалося АТО. Війська висунулися з пунктів постійної дислокації. Але фірми їхати відмовилися. І торік деякі підрозділи сиділи взагалі без продуктів, бо їх не привезли. Армія виявилася не готова до того, що цивільні фірми скажуть: «Там страшно. Там стріляють. Ми туди не поїдемо». Був момент, коли взагалі було незрозуміло, як годувати солдатів. Потім вже були перероблені договори, домовилися, що харчі потраплять у базові точки, а звідти їх повезуть уже військові, куди їм треба.

Але тут з’явилася інша проблема. Хто готуватиме? Військових кухарів уже ж немає. Ніхто їх не готував і не вчив. Адже цього треба навчати. Умовно ти можеш посмажити картоплю на себе і друзів, але коли йдеться про те, щоб тричі на день нагодувати 200 людей — ти банально не знаєш навіть пропорцій приготування їжі на стільки осіб.

Суть нашого експерименту полягає в тому, що ми повертаємо процес приготування їжі для армії в саму армію. Готувати повинні кухарі, які пройшли відповідне навчання. І це, безумовно, повинні бути контрактники, які будуть найняті тільки під це завдання. Сьогодні вони готують у пунктах постійної дислокаціі, завтра їх перебазували на нове місце.

Ми прийняли рішення, що армія купуватиме продукти самостійно, а не замовлятиме послугу. Ми зібрали найбільші агрохолдинги і рітейлерів. Ми показали каталог — більше 230 найменувань, вихідні компоненти страв. Ми хочемо це купувати. Але нам непотрібно зараз 100000 тонн картоплі на складі. По-перше, немає в нас такого складу. По-друге, картопля там просто згниє або її вкрадуть. Тому давайте так: ми контрактуємо обсяг на рік, але ви нам будете підвозити необхідну кількість разів на тиждень. Ви так можете? Так, ми так можемо. Ось так ми зараз і працюємо за двома пілотними проектами. Система працює саме за принципом: що замовили, те й привезли. При цьому ніяких нарядів на кухні. Солдат не повинен чистити картоплю, він має воювати.

Перші результати пілотних проектів свідчать про те, що коли йдеться про статичні частини, — проект працює відмінно. Але, наприклад, є військова частина, де служать 50 осіб. Облаштовувати там харчоблок — зайві витрати. У таких випадках потрібна інша модель — привозити туди готові страви, які солдати будуть на місці розігрівати. Тобто потрібні тільки холодильники і печі для підігріву їжі. А десь є частини, які перебувають постійно в русі. Їм потрібна кухня, яка буде їздити разом з ними і готувати для них, де б вони не були.

Ось над усіма цими варіантами ми і працюємо.

— Що ще, крім реформи харчування?

— Нова форма. Нові елементи форми. Нові предмети інвентарного майна. В основному ми розробляємо правила гри, які складно помацати, але які закладають основу на роки. Ми говоримо бізнесу: ось правила, ось технічні умови. Ми обіцяємо, що весь 2016 рік вони не будуть змінюватися. Ви можете інвестувати гроші у виробництво. На наступний рік уже п’ять виробників взуття заявили, що братимуть участь у тендерах в обсягах, цікавих для армії.

Галас у соцмережах на цю тему, як правило, здіймають дрібні фірми, неспроможні забезпечити хоча б мінімальні обсяги. Наприклад, виробник може виготовити 5000 пар взуття на місяць. Нам потрібно на рік 500 000, тобто більше 40 000 пар на місяць. Ми можемо розбити лоти на чотири фірми і проконтролювати процес виготовлення і якість продукції. Але якщо ми розіб’ємо весь обсяг на купу маленьких фірм — це буде хаос. Ми говоримо малим виробникам: об’єднуйтеся, беріть 150 000 пар на себе. Але підпис під договором ставитиме хтось конкретний, на кого ми потім подамо до суду в разі зриву термінів поставки і поганої якості.

Ми постійно подаємо в суди і отримуємо мільйони гривень від штрафних санкцій. Це, до речі, теж наше досягнення, тому що раніше армія в суди не ходила. Адже виробник гроші заніс, то як судитися з тим, хто їх конвертами обдаровував.

Ми йдемо назустріч бізнесу. Міністерство оборони тепер платить гроші відразу, а не як вийде. Раніше у договорі так прописувалося, що термін оплати за товар — до 90 днів після закінчення поставок. Можливо, навіть і наступного дня заплатять, але для цього треба було «простимулювати». Без стимулу — 90 днів. І ось так виходило. Оскільки на початку року ніхто тендери не проводить, бо йде узгодження бюджету, то щоразу так все виходило, що у вересні продукція поставлена, а гроші виплачені 29 грудня, перед Новим роком, коли вже зовсім фініш: бухгалтерії не працюють, приходять штрафні податкові санкції, фірми йдуть у мінус.

Навіщо це все робилося? Просто так була ще одна можливість брати хабарі в бізнесу. Як ми це подолали? Просто скоротили термін оплати до 5 днів. І все — система запрацювала без корупції.

Щоб усунути ще одну проблему в речовому забезпеченні війська, запускається ще один наш пілотний проект у двох військових частинах — проект автоматизації логістики, який дозволить позбутися «паперу». У бійця буде своя електронна карта, на складі буде комп’ютер, штрихкод-рідер, єдина система. Ми проклали «оптику», розроблене програмне забезпечення, захищений сервер. І коли проект запуститься, то запрацює весь ланцюжок. Через два тижні Міністр оборони зможе зайти у програмну оболонку і побачити кожного бійця конкретної бригади, побачити, скільки і що саме йому видано, яка потреба за заявками, розмірами. Ми знаємо, який в солдата розмір ноги, головного убору, форми. Ми знаємо, коли видана форма, коли належить його переодягнути, до якого моменту все має бути закуплене і доставлене в його частину. Повна автоматика. Але, повторюся, поки що це пілотний проект у двох військових частинах.

(Друкується зі скороченням)

Схожi записи: